Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
відтіснити'українську мову на другий план, прагнучи, навпаки, перетворити українську мову в знаряддя комуністичної освіти трудящих мас». У світлі цих настанов партії і розгорталась у Києві робота в галузі шкільного і культурно-освітнього будівництва.
У перші ж дні після визволення міста від білогвардійців органи народної освіти почали налагоджувати роботу учбових закладів. Знову відкрились українські школи, ліквідовані денікінцями. На початку січня 1920 року в Києві вже працювало 150 початкових шкіл, 19 вищепочаткових, 20 чоловічих гімназій, 8 реальних училищ, 23 інші середні учбові заклади, 9 комерційних училищ, 2 торговельні училища, учительський інститут, 25 жіночих училищ.
Губернський відділ народної освіти скасував накази і розпорядження у шкільній справі, видані під час хазяйнування денікінців (про закриття українських шкіл, зміни в персональному складі вчителів і внутрішньому розпорядку шкільного життя тощо) і поновив всі декрети і розпорядження Радянської влади. Були закриті інститут благородних дівиць, пансіон Левашової, духовна семінарія, єпархіальна та духовна школи.
Разом з профспілками губернський відділ народної освіти почав відновлювати школи для дорослих. На початку січня 1920 року вже функціонували 3 школи з російською мовою викладання, 2-з українською і 2-з польською. Готувались до нормальних занять і інші школи та курси для дорослих.
1 березня 1920 року в Києві відкрився Робітничий університет, який мав дати акінчену середню освіту широким робітничим масам і підготувати працівників у галузі радянського будівництва, а також слухачів для «Єдиної трудової вищої іпколи», як тоді називали вузи. Курс університету був дворічний. Його слухачі вчились без відриву від виробництва. Викладання провадилось різними мовами '(учні обирали мову викладання за власним бажанням). До університету приймали в першу чергу робітників підприємств і осіб, яких посилали на навчання професійні спілки. Але ця творча робота була припинена у зв'язку з нападом на Радянську країну військ панської Польщі та окупацією Києва. Вона знову розгорнулася шісля визволення міста від білополяків.
І 8 серпня 1920 року в колишньому царському палаці відкрився Дім червоноармійської дитини. Там же відбулось дитяче свято з нагоди відкриття нового культурно-освітнього закладу для дітей, який був названий ім'ям великого Леніна. На свято зібрались діти з усіх шкіл та притулків, для них були влаштовані вистави, ігри; їм роздали подарунки.
Організація і проведення Тижнів захисту дітей, Тижнів освіти, «Походів за освіту», які тоді широко практикувались,-усе це було спрямоване на те, щоб якомога скоріше налагодити роботу шкіл, дитячих будинків тощо.
Вища школа і наука. Разом з перебудовою системи народної освіти і розгортанням масової культурно-освітньої роботи серед народних мас було здійснено ряд важливих революційних заходів у галузі вищої освіти. Декрети і постанови Раднаркому УРСР широко відкрили двері вищих навчальних закладів для всіх трудящих, які бажали вчитися. Народний комісаріат освіти УРСР, у відання якого були передані всі учбові заклади республіки, розпочав реорганізацію системи вищої школи на основі Програми партії, прийнятої VIII з'їздом РКП(б), в якій було проголошено щодо вищої школи такі принципи: «Відкриття широкого доступу в аудиторії вищої школи для всіх, хто бажає вчитись, і насамперед для робітників; залучення до викладацької діяльності у вищій школі всіх, хто може там учити; усунення всіх і всіляких штучних перепон між свіжими науковими силами і кафедрою; матеріальне забезпечення студентів з метою дати фактичну можливість пролетарям і селянам скористатися вищою школою».
Керівництво діяльністю вищої школи в Києві в 1919 році здійснювала Рада комісарів вузів. На неї покладався контроль за виконанням декретів Радянської влади про відокремлення школи від церкви, скасування плати за навчання, пролетаризацію студентського складу тощо. Важливим заходом було злиття однотипних вузів. За розпорядженням Ради комісарів вузів Києва з 1 червня 1919 року з університетом об'єднано вищі жіночі курси, юридичний інститут, жіночі курси Жекуліної з політехнічним інститутом об'єднано вищий технічний інститут, створений в 1918 році.
З метою підготовки робітників до навчання у вищій школі 15 червня був відкритий літній підготовчий семестр («нуль-семестр»).
У проведенні заходів по реорганізації вищої школи радянські органи спирались на активну підтримку революційної частини студентства. У Києві був організований Союз студентів і учнів, виконавчим органом якого стала
Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Сторінка 30 з 44
протягом віків придушувалася царизмом і експлуататорськими класами Росії, ЦК РКП ставить в обов'язок всім членам партії всіма засобами сприяти усуненню всіх перешкод до вільного розт витку української мови і культури... Члени РКП на території України повинні на ділі проводити право трудящих мас учитись і розмовляти в усіх радянських установах рідною мовою, всіляко протидіючи спробам штучними засобами У перші ж дні після визволення міста від білогвардійців органи народної освіти почали налагоджувати роботу учбових закладів. Знову відкрились українські школи, ліквідовані денікінцями. На початку січня 1920 року в Києві вже працювало 150 початкових шкіл, 19 вищепочаткових, 20 чоловічих гімназій, 8 реальних училищ, 23 інші середні учбові заклади, 9 комерційних училищ, 2 торговельні училища, учительський інститут, 25 жіночих училищ.
Губернський відділ народної освіти скасував накази і розпорядження у шкільній справі, видані під час хазяйнування денікінців (про закриття українських шкіл, зміни в персональному складі вчителів і внутрішньому розпорядку шкільного життя тощо) і поновив всі декрети і розпорядження Радянської влади. Були закриті інститут благородних дівиць, пансіон Левашової, духовна семінарія, єпархіальна та духовна школи.
Разом з профспілками губернський відділ народної освіти почав відновлювати школи для дорослих. На початку січня 1920 року вже функціонували 3 школи з російською мовою викладання, 2-з українською і 2-з польською. Готувались до нормальних занять і інші школи та курси для дорослих.
1 березня 1920 року в Києві відкрився Робітничий університет, який мав дати акінчену середню освіту широким робітничим масам і підготувати працівників у галузі радянського будівництва, а також слухачів для «Єдиної трудової вищої іпколи», як тоді називали вузи. Курс університету був дворічний. Його слухачі вчились без відриву від виробництва. Викладання провадилось різними мовами '(учні обирали мову викладання за власним бажанням). До університету приймали в першу чергу робітників підприємств і осіб, яких посилали на навчання професійні спілки. Але ця творча робота була припинена у зв'язку з нападом на Радянську країну військ панської Польщі та окупацією Києва. Вона знову розгорнулася шісля визволення міста від білополяків.
І 8 серпня 1920 року в колишньому царському палаці відкрився Дім червоноармійської дитини. Там же відбулось дитяче свято з нагоди відкриття нового культурно-освітнього закладу для дітей, який був названий ім'ям великого Леніна. На свято зібрались діти з усіх шкіл та притулків, для них були влаштовані вистави, ігри; їм роздали подарунки.
Організація і проведення Тижнів захисту дітей, Тижнів освіти, «Походів за освіту», які тоді широко практикувались,-усе це було спрямоване на те, щоб якомога скоріше налагодити роботу шкіл, дитячих будинків тощо.
Вища школа і наука. Разом з перебудовою системи народної освіти і розгортанням масової культурно-освітньої роботи серед народних мас було здійснено ряд важливих революційних заходів у галузі вищої освіти. Декрети і постанови Раднаркому УРСР широко відкрили двері вищих навчальних закладів для всіх трудящих, які бажали вчитися. Народний комісаріат освіти УРСР, у відання якого були передані всі учбові заклади республіки, розпочав реорганізацію системи вищої школи на основі Програми партії, прийнятої VIII з'їздом РКП(б), в якій було проголошено щодо вищої школи такі принципи: «Відкриття широкого доступу в аудиторії вищої школи для всіх, хто бажає вчитись, і насамперед для робітників; залучення до викладацької діяльності у вищій школі всіх, хто може там учити; усунення всіх і всіляких штучних перепон між свіжими науковими силами і кафедрою; матеріальне забезпечення студентів з метою дати фактичну можливість пролетарям і селянам скористатися вищою школою».
Керівництво діяльністю вищої школи в Києві в 1919 році здійснювала Рада комісарів вузів. На неї покладався контроль за виконанням декретів Радянської влади про відокремлення школи від церкви, скасування плати за навчання, пролетаризацію студентського складу тощо. Важливим заходом було злиття однотипних вузів. За розпорядженням Ради комісарів вузів Києва з 1 червня 1919 року з університетом об'єднано вищі жіночі курси, юридичний інститут, жіночі курси Жекуліної з політехнічним інститутом об'єднано вищий технічний інститут, створений в 1918 році.
З метою підготовки робітників до навчання у вищій школі 15 червня був відкритий літній підготовчий семестр («нуль-семестр»).
У проведенні заходів по реорганізації вищої школи радянські органи спирались на активну підтримку революційної частини студентства. У Києві був організований Союз студентів і учнів, виконавчим органом якого стала