Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Перевага у військах і техніці дала змогу польським інтервентам швидко просунутися вглиб Правобережної України. 1 травня 1920 року в місті було оголошено воєнний стан, і після запеклих боїв радянські війська залишили Київ. Для трудящих Києва знову наступили чорні дні іноземного поневолення. Пілсудчики
грабували населення, розстрілювали за найменшу непокору. Активну допомогу польським імперіалістам у відновленні на захопленій території влади капіталістів і поміщиків подавали українські буржуазні націоналісти.
Комуністична партія України та її підпільні організації на тимчасово окупованій ворогом території викривали загарбницькі плани польських імперіалістів і зрадницьку роль української буржуазно-націоналістичної контрреволюції і під
німали трудящі маси на боротьбу за Радянську владу. IV Всеукраїнський з'їзд Рад, що відбувся у травні 1920 року, в спеціально прийнятому «Маніфесті до селян, робітників, бійців Червоної Армії і всіх трудящих України» заявив: «Вмерти або подолати польських панів-ось той вибір, який стоїть перед Україною. Радянська Росія поспішає вам на допомогу... Братерський союз наш з робітничо-селянською Росією ще більше зміцніє і загартується у боротьбі».
Комуністична партія і Радянський уряд негайно вжили рішучих заходів до зміцнення Південно-Західного фронту. «Україна в небезпеці-говорилося у зверненні ВЦВК і РИК РРФСР, підписаному В. І. Леніним і М. І. Калініним, до робітіників і селян Росії,-а з нею разом в небезпеці і Радянська Росія... Злочинним насильникам повинна бути дана нещадна відсіч».
На Південно-Західний фронт, яким командував О. І. Єгоров, були направлені кращі з'єднання і частини Червоної Армії. На Україну в кінці травня прибула 1-а Кінна армія на чолі з С. М. Будьонним і К. Є. Ворошиловим, 25-а Чапаевська дивізія і Башкирська кавалерійська бригада та інші частини. У складі Південно-Західного фронту була і 8-а кавалерійська дивізія червоного козацтва.
26 травня 1920 року радянські війська перейшли в контрнаступ проти біло-польської армії. Головна ударна сила фронту-1-а Кінна армія-5 червня прорвала фронт білополяків і 7 червня визволила Житомир і Бердичів. Основні сили 3-ї польської армії були відрізані і розгромлені під Києвом. В цих боях прославилися 45-а стрілецька дивізія під командуванням Й. Є. Якіра і кавалерійська бригада Г. І. Котовського. До Києва з боку Василькова наближалась 44-а стрілецька дивізія, якою командував І. Н. Дубовий.
Польський фронт був дезорганізований. Білополяки, спалюючи обози, кидаючи зброю, в паніці тікали з Києва.
Вранці 12 червня передові сили 44-ї дивізії вступили в Київ. Червоний прапор замайорів над містом.
Багатостраждальний Київ знову став радянським. З великою радістю зустріли трудящі Києва свою визволительницю-Червону Армію. У перший же день визволення Києва трудящі міста разом з радянськими бійцями на мітингу, що відбувся на Думській площі, прийняли привітання В. І. Леніну. В особі В. І. Леніна трудящі вітали «Радянську робітничо-селянську владу, могутню Червону Армію і Флот та ідейного керівника світового революційного руху-партію комуністів (більшовиків)». Одночасно мітинги з нагоди визволення Києва від білополяків відбулися у перші дні відновлення Радянської влади на ряді підприємств міста.
Відступаючи з Києва, білопольські загарбники розстріляли багато робітників
і політичних в'язнів, зруйнували і спалили всі мости через Дніпро, товарну станцію, приміщення 4-ї та 5-ї гімназій. Вони намагалися зруйнувати також водопровід і електростанцію, але київські робітники із зброєю в руках вчинили опір, і ці споруди залишилися цілими.
13 червня 1920 року із Черкас повернувся Київ
экий губревком і губком КП(б)У, які зразу ж почали елику роботу по мобілізації трудящих на відбудову зруйованого інтервентами господарства. Здійснюються заходи по налагодженню постачання населення продовольством, товарами першої потреби, відбудові зруйнованих окупантами мостів через Дніпро та інші. Для проведення их робіт була проведена мобілізація нетрудових елементів, а також призови робітників. Так, тільки на відбудову мостів Київська губкомпраця направила понад 2 тисячі нетрудових елементів. Велику допомогу у відбудові залізничного мосту через Дніпро, що з'єднував Дарницю з містом, подали військові частини.
Профспілкові організації Києва терміново відправили на заготівлю хліба та інших сільськогосподарських продуктів 200 чоловік, понад 600 чоловік на
Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Сторінка 26 з 44
по мобілізації сил на відсіч ворогові. Всі депутати Ради оголосили себе мобілізованими. Київська Рада профспілок також прийняла рішення про мобілізацію 25 проц. усіх членів профспілки. Проводилась комсомольська мобілізація. На всіх підприємствах Києва ЗО квітня і 1 травня відбувалися мітинги і збори робітників.Перевага у військах і техніці дала змогу польським інтервентам швидко просунутися вглиб Правобережної України. 1 травня 1920 року в місті було оголошено воєнний стан, і після запеклих боїв радянські війська залишили Київ. Для трудящих Києва знову наступили чорні дні іноземного поневолення. Пілсудчики
Комуністична партія України та її підпільні організації на тимчасово окупованій ворогом території викривали загарбницькі плани польських імперіалістів і зрадницьку роль української буржуазно-націоналістичної контрреволюції і під
німали трудящі маси на боротьбу за Радянську владу. IV Всеукраїнський з'їзд Рад, що відбувся у травні 1920 року, в спеціально прийнятому «Маніфесті до селян, робітників, бійців Червоної Армії і всіх трудящих України» заявив: «Вмерти або подолати польських панів-ось той вибір, який стоїть перед Україною. Радянська Росія поспішає вам на допомогу... Братерський союз наш з робітничо-селянською Росією ще більше зміцніє і загартується у боротьбі».
Комуністична партія і Радянський уряд негайно вжили рішучих заходів до зміцнення Південно-Західного фронту. «Україна в небезпеці-говорилося у зверненні ВЦВК і РИК РРФСР, підписаному В. І. Леніним і М. І. Калініним, до робітіників і селян Росії,-а з нею разом в небезпеці і Радянська Росія... Злочинним насильникам повинна бути дана нещадна відсіч».
На Південно-Західний фронт, яким командував О. І. Єгоров, були направлені кращі з'єднання і частини Червоної Армії. На Україну в кінці травня прибула 1-а Кінна армія на чолі з С. М. Будьонним і К. Є. Ворошиловим, 25-а Чапаевська дивізія і Башкирська кавалерійська бригада та інші частини. У складі Південно-Західного фронту була і 8-а кавалерійська дивізія червоного козацтва.
26 травня 1920 року радянські війська перейшли в контрнаступ проти біло-польської армії. Головна ударна сила фронту-1-а Кінна армія-5 червня прорвала фронт білополяків і 7 червня визволила Житомир і Бердичів. Основні сили 3-ї польської армії були відрізані і розгромлені під Києвом. В цих боях прославилися 45-а стрілецька дивізія під командуванням Й. Є. Якіра і кавалерійська бригада Г. І. Котовського. До Києва з боку Василькова наближалась 44-а стрілецька дивізія, якою командував І. Н. Дубовий.
Польський фронт був дезорганізований. Білополяки, спалюючи обози, кидаючи зброю, в паніці тікали з Києва.
Вранці 12 червня передові сили 44-ї дивізії вступили в Київ. Червоний прапор замайорів над містом.
Багатостраждальний Київ знову став радянським. З великою радістю зустріли трудящі Києва свою визволительницю-Червону Армію. У перший же день визволення Києва трудящі міста разом з радянськими бійцями на мітингу, що відбувся на Думській площі, прийняли привітання В. І. Леніну. В особі В. І. Леніна трудящі вітали «Радянську робітничо-селянську владу, могутню Червону Армію і Флот та ідейного керівника світового революційного руху-партію комуністів (більшовиків)». Одночасно мітинги з нагоди визволення Києва від білополяків відбулися у перші дні відновлення Радянської влади на ряді підприємств міста.
Відступаючи з Києва, білопольські загарбники розстріляли багато робітників
і політичних в'язнів, зруйнували і спалили всі мости через Дніпро, товарну станцію, приміщення 4-ї та 5-ї гімназій. Вони намагалися зруйнувати також водопровід і електростанцію, але київські робітники із зброєю в руках вчинили опір, і ці споруди залишилися цілими.
13 червня 1920 року із Черкас повернувся Київ
экий губревком і губком КП(б)У, які зразу ж почали елику роботу по мобілізації трудящих на відбудову зруйованого інтервентами господарства. Здійснюються заходи по налагодженню постачання населення продовольством, товарами першої потреби, відбудові зруйнованих окупантами мостів через Дніпро та інші. Для проведення их робіт була проведена мобілізація нетрудових елементів, а також призови робітників. Так, тільки на відбудову мостів Київська губкомпраця направила понад 2 тисячі нетрудових елементів. Велику допомогу у відбудові залізничного мосту через Дніпро, що з'єднував Дарницю з містом, подали військові частини.
Профспілкові організації Києва терміново відправили на заготівлю хліба та інших сільськогосподарських продуктів 200 чоловік, понад 600 чоловік на