Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Одночасно ударом через мости прорвалися до міста бійці ще двох полків, атакували ворога. Ворог не витримав навального наступу і почав тікати. 16 грудня 1919 року Київ було визволено від білогвардійців. Київ став радянським.
В перший же день у визволеному Києві Реввійськрадою 12-ї армії було створено тимчасовий військово-революційний комітет, до якого ввійшли М. Кручинський (голова), П. Скорбач і А. Сагалов. Тимчасовий ревком звернувся до всіх громадян міста із закликом підтримувати революційний порядок і негайно приступити до роботи. 19 грудня 1919 року за постановою Всеукраїнського ревкому та Військової ради Південного фронту було створено Київський губревком. До його складу входили-Д. Мануїльський (голова), І. Клименко (заступник голови), А. Іванов,. Б. Козловський та інші. 20 грудня на нараді відповідальних партійних і радянських працівників був створений Київський губпартком, який очолив І. Клименко. В Києві було організовано шість райпарткомів: Міський, Печерський, Подільський, Солом'янський, Шулявський і Деміївський.
Програма боротьби за зміцнення Радянської влади на Україні була розроблена в рішеннях ЦК РКП(б) і VIII Всеросійської партійної конференції «Про Радянську владу на Україні». В цьому історичному документі підкреслювалося, що Комуністична партія неухильно стоїть на точці зору визнання незалежності УРСР.
На початку січня 1920 року, коли Червона Армія завершувала визволення української землі від білогвардійців, В. І. Ленін звернувся з листом до робітників і селян України. Вождь партії і народу закликав трудящих України врахувати уроки боротьби з Денікіним і зміцнювати «єдність і найтісніший союз великоруських і українських робітників і селян».
Трудящі Киева, як і всієї України, палко підтримали цей заклик Комуністичної партії та її вождя В. І. Леніна. Кияни послали нові поповнення в Червону Армію, працювали не покладаючи рук, зміцнюючи фронт і тил.
Після розгрому Денікіна настала передишка. Боротьба з господарською розрухою і відбудова народного господарства стали головним завданням всього радянського народу.
Білогвардійці і буржуазно-націоналістичні банди завдали міському господарству Києва величезних збитків. Київський відділ охорони праці, характеризуючи обстановку цього часу, відмічав: «Після вигнання денікінців з Києва Радянська влада зіткнулася з повною розрухою в усіх галузях економічного життя, всі фабрики і заводи були закриті, десятки тисяч безробітних. Не залишилося й сліду величезної роботи, проведеної Київським відділом охорони праці в попередній період Радянської влади».
Становище трудящих Києва було дуже важким. Не було освітлення, води, палива. Через антисанітарний стан поширювалися епідемії. У місті були вичерпані запаси продовольства. Куркульські банди, що лютували поблизу міста, зривали плани хлібозаготовок.
Партійні, радянські і профспілкові організації терміново вживають невідкладних заходів для подолання розрухи і поліпшення життя трудящих. Так, профспілкові організації тільки на початку 1920 року направили в повіти Київської губернії для заготівель продовольства 200 робітників.
Ламаючи саботаж власників торговельних підприємств, які не відкривали магазинів і не проводили торгівлі, губревком зобов'язав їх негайно відкрити магазини і розпочати торгівлю. За порушення цього наказу винних направляли на примусові роботи, а товари конфіскувалися.
За короткий час було відбудовано електростанцію і водопровід. Велику допомогу в налагодженні нормального життя в місті подали бійці Української трудової армії. їх героїчною працею в найкоротший час-за дев'ять днів було відбудовано залізничний міст через Дніпро біля Куренівки.
Боротьба з продовольчими труднощами, епідеміями і розрухою у визволених від білогвардійців районах України, в тому числі і у Києві, була в центрі уваги Комуністичної партії, Радянського уряду і особисто В. І. Леніна, які подавали їм велику допомогу.
Продовольче становище в місті скоро поліпшилось. 21 лютого 1920 року М. К. Володимиров у телеграмі В. І. Леніну, О. Д. Цюрупі повідомляв, що з 1 лютого в Києві через фабрично-заводські комітети видається робітникам понад сорок тисяч пайків, щоденно по 3/4 фунта хліба, фунт цукру і півфунта солі на два тижні. В пайок також входили крупи, тютюн і сірники. У
Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Сторінка 23 з 44
перешкодою на шляху до Києва. До того ж білогвардійці спорудили на правому березі укріплення, зібрали значні сили і намагалися будь-що утримати місто. В цей час на допомогу радянським військам прийшли трудящі. Старий рибалка Петро Олексієнко-житель приміського села Осокорки, 15 грудня 1919 року з'явився до командира 44-ї дивізії І.Н. Дубового і запропонував провести через кригу на протилежний берег Дніпра радянських воїнів. Знаючи добре річку і стан її льодового-покриву, П. Олексієнко на світанку 16 грудня провів бійців полку під командування Соловйова через Дніпро. Радянські бійці вийшли нижче Слобідки, де білогвардійці не чекали нападу, і почали підніматися по крутому схилу Лисої гори. В перший же день у визволеному Києві Реввійськрадою 12-ї армії було створено тимчасовий військово-революційний комітет, до якого ввійшли М. Кручинський (голова), П. Скорбач і А. Сагалов. Тимчасовий ревком звернувся до всіх громадян міста із закликом підтримувати революційний порядок і негайно приступити до роботи. 19 грудня 1919 року за постановою Всеукраїнського ревкому та Військової ради Південного фронту було створено Київський губревком. До його складу входили-Д. Мануїльський (голова), І. Клименко (заступник голови), А. Іванов,. Б. Козловський та інші. 20 грудня на нараді відповідальних партійних і радянських працівників був створений Київський губпартком, який очолив І. Клименко. В Києві було організовано шість райпарткомів: Міський, Печерський, Подільський, Солом'янський, Шулявський і Деміївський.
Програма боротьби за зміцнення Радянської влади на Україні була розроблена в рішеннях ЦК РКП(б) і VIII Всеросійської партійної конференції «Про Радянську владу на Україні». В цьому історичному документі підкреслювалося, що Комуністична партія неухильно стоїть на точці зору визнання незалежності УРСР.
На початку січня 1920 року, коли Червона Армія завершувала визволення української землі від білогвардійців, В. І. Ленін звернувся з листом до робітників і селян України. Вождь партії і народу закликав трудящих України врахувати уроки боротьби з Денікіним і зміцнювати «єдність і найтісніший союз великоруських і українських робітників і селян».
Трудящі Киева, як і всієї України, палко підтримали цей заклик Комуністичної партії та її вождя В. І. Леніна. Кияни послали нові поповнення в Червону Армію, працювали не покладаючи рук, зміцнюючи фронт і тил.
Після розгрому Денікіна настала передишка. Боротьба з господарською розрухою і відбудова народного господарства стали головним завданням всього радянського народу.
Білогвардійці і буржуазно-націоналістичні банди завдали міському господарству Києва величезних збитків. Київський відділ охорони праці, характеризуючи обстановку цього часу, відмічав: «Після вигнання денікінців з Києва Радянська влада зіткнулася з повною розрухою в усіх галузях економічного життя, всі фабрики і заводи були закриті, десятки тисяч безробітних. Не залишилося й сліду величезної роботи, проведеної Київським відділом охорони праці в попередній період Радянської влади».
Становище трудящих Києва було дуже важким. Не було освітлення, води, палива. Через антисанітарний стан поширювалися епідемії. У місті були вичерпані запаси продовольства. Куркульські банди, що лютували поблизу міста, зривали плани хлібозаготовок.
Партійні, радянські і профспілкові організації терміново вживають невідкладних заходів для подолання розрухи і поліпшення життя трудящих. Так, профспілкові організації тільки на початку 1920 року направили в повіти Київської губернії для заготівель продовольства 200 робітників.
Ламаючи саботаж власників торговельних підприємств, які не відкривали магазинів і не проводили торгівлі, губревком зобов'язав їх негайно відкрити магазини і розпочати торгівлю. За порушення цього наказу винних направляли на примусові роботи, а товари конфіскувалися.
За короткий час було відбудовано електростанцію і водопровід. Велику допомогу в налагодженні нормального життя в місті подали бійці Української трудової армії. їх героїчною працею в найкоротший час-за дев'ять днів було відбудовано залізничний міст через Дніпро біля Куренівки.
Боротьба з продовольчими труднощами, епідеміями і розрухою у визволених від білогвардійців районах України, в тому числі і у Києві, була в центрі уваги Комуністичної партії, Радянського уряду і особисто В. І. Леніна, які подавали їм велику допомогу.
Продовольче становище в місті скоро поліпшилось. 21 лютого 1920 року М. К. Володимиров у телеграмі В. І. Леніну, О. Д. Цюрупі повідомляв, що з 1 лютого в Києві через фабрично-заводські комітети видається робітникам понад сорок тисяч пайків, щоденно по 3/4 фунта хліба, фунт цукру і півфунта солі на два тижні. В пайок також входили крупи, тютюн і сірники. У