Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На початку 1920 року відновлюється робота Київської Ради народного господарства. У відповідності з
вказівками уряду Радянської України в місті провадиться націоналізація підприємств. Протягом 1920 року в Києві і губернії було націоналізовано близько 500 підприємств.
Героїчними зусиллями робітників Києва під керівництвом партійних комітетів у короткий час була проведена значна робота по відбудові підприємств міста. Комуністичні осередки підприємств очолили рух за збільшення темпів відбудови заводів і збільшення випуску продукції.
Посилюється активність і відповідальність робітників за роботу підприємств. Наприклад, на заводі «Арсенал» було відкрито відділ праці, який визначав норми виробітку, слідкував за їх виконанням.
З січня 1920 року почали працювати і давати продукцію такі київські підприємства, як заводи «Арсенал», колишній Гретера і Криванека, Південноросійський, Дніпровський машинобудівний та інші.
Яскравим свідченням росту активності трудящих Києва і особливо робітничих колективів були комуністичні суботники, проведення Тижня фронту і транспорту, які відіграли велику роль у поданні допомоги Червоній Армії, її тилу і у відбудові зруйнованого господарства міста. Цією роботою керували партійні організації, для чого на початку лютого 1920 року при них рішенням Київського губкому КП(б)У створюються відділи суботників.
Церший суботник у Києві був проведений 8 лютого 1920 року. Учасники суботника розвантажили 18 вагонів з сільськогосподарським інвентарем і дровами, розчистили залізничні і трамвайні колії, а також виконали ряд інших робіт.
7-9 березня 1920 року в багатьох містах України з великим піднесенням проходив Всеукраїнський суботник, в який активно включились і трудящі Києва. В цей час на Україну прибув з Москви агітпоїзд ім. Жовтневої революції, в роботі якого брав участь Голова Всеросійського ЦВК М. І. Калінін. Михайло Іванович брав участь у суботниках трудящих Києва, Харкова.
Під час Всеукраїнського суботника працювали тисячі киян. Ними було очищено десятки кілометрів залізничних колій, розвантажено і навантажено сотні вагонів.
Успішно було проведено в Києві «Тиждень фронту і транспорту», що розпочався 15 лютого 1920 року. Цією роботою керували губернська комісія, комісії при районних партійних комітетах. Значну роль для мобілізації київських залізничників відіграла Солом'янська районна парторганізація, яка на початку 1920 року налічувала 290 комуністів. Багато тисяч трудящих України, в тому числі і кияни, взяли участь в суботниках, присвячених 50-річчю з дня народження В. І. Леніна. 24 квітня орган Київського губкому КП(б)У газета «Комуніст» вмістила на першій сторінці спеціальну статтю, присвячену 50-річчю з дня народження В. І. Леніна. Вона закінчувалася такими словами: «Піввіку славного життя, четверть віку героїчної боротьби і праці! Чим можна „нагородити" товариша Леніна?
Тим, щоб неухильно, сміливо, безстрашно йти по його шляху, по шляху світової комуністичної революції».
Кияни, особливо жінки і дівчата, проявили велике піклування про поранених радянських воїнів. Вони відвідали госпіталі, де вручали пораненим і хворим черво-ноармійцям подарунки. Протягом лютого 1920 року жінки і дівчата після роботи полагодили 14 тис. комплектів червоноармійського обмундирування.
Щиро дякували воїни Червоної Армії киянам. Так, в одному із листів до київських робітників говорилося: «Ми, поранені і хворі червоноармійці 9-го госпіталю Українського Червоного Хреста, щиро дякуємо київський пролетаріат за прислані; нам подарунки... Єдиним пролетарським фронтом ми поб'ємо всіх ворогів трудящих».
Багато зусиль доклали кияни, щоб подолати паливну кризу. Взимку 1920 року сотні робітників і службовців працювали на заготівлях і доставці палива. В боротьбі за паливо велику допомогу подало командування 12-ї армії, член Реввійськради якої М. Серафимов очолив спеціально створений революційний паливний комітет. Було вжито рішучих заходів до ліквідації «пробок» в Броварах, Конотопі, Ніжині та інших залізничних станціях, де стояло багато ешелонів з паливом. У зв'язку з усім цим становище з паливом у Києві різко поліпшилось.
Загальне поліпшення становища в місті створило необхідні умови для подолання такої небезпеки, як епідемії. В першій половині березня 1920 року в місті було 23 лікарні на 4827 ліжок, працювало 40 пересувних душових та дезкамер. Із медичного персоналу було створено 8 загонів по
Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Сторінка 24 з 44
місті почали працювати 10 комунальних їдалень, 3 чайні, що відпускали щоденно біднішому населенню Києва до 6000 обідів із двох блюд по ціні 8 карбованців без м'яса, 10 крб. з м'ясом. Для робітників відпускався в чайних чай з цукром, по одному карбованцю стакан. Це було .в той час, коли на вільному ринку у Києві фунт хліба коштував близько 150 карбованців.На початку 1920 року відновлюється робота Київської Ради народного господарства. У відповідності з
Героїчними зусиллями робітників Києва під керівництвом партійних комітетів у короткий час була проведена значна робота по відбудові підприємств міста. Комуністичні осередки підприємств очолили рух за збільшення темпів відбудови заводів і збільшення випуску продукції.
Посилюється активність і відповідальність робітників за роботу підприємств. Наприклад, на заводі «Арсенал» було відкрито відділ праці, який визначав норми виробітку, слідкував за їх виконанням.
З січня 1920 року почали працювати і давати продукцію такі київські підприємства, як заводи «Арсенал», колишній Гретера і Криванека, Південноросійський, Дніпровський машинобудівний та інші.
Яскравим свідченням росту активності трудящих Києва і особливо робітничих колективів були комуністичні суботники, проведення Тижня фронту і транспорту, які відіграли велику роль у поданні допомоги Червоній Армії, її тилу і у відбудові зруйнованого господарства міста. Цією роботою керували партійні організації, для чого на початку лютого 1920 року при них рішенням Київського губкому КП(б)У створюються відділи суботників.
Церший суботник у Києві був проведений 8 лютого 1920 року. Учасники суботника розвантажили 18 вагонів з сільськогосподарським інвентарем і дровами, розчистили залізничні і трамвайні колії, а також виконали ряд інших робіт.
7-9 березня 1920 року в багатьох містах України з великим піднесенням проходив Всеукраїнський суботник, в який активно включились і трудящі Києва. В цей час на Україну прибув з Москви агітпоїзд ім. Жовтневої революції, в роботі якого брав участь Голова Всеросійського ЦВК М. І. Калінін. Михайло Іванович брав участь у суботниках трудящих Києва, Харкова.
Під час Всеукраїнського суботника працювали тисячі киян. Ними було очищено десятки кілометрів залізничних колій, розвантажено і навантажено сотні вагонів.
Успішно було проведено в Києві «Тиждень фронту і транспорту», що розпочався 15 лютого 1920 року. Цією роботою керували губернська комісія, комісії при районних партійних комітетах. Значну роль для мобілізації київських залізничників відіграла Солом'янська районна парторганізація, яка на початку 1920 року налічувала 290 комуністів. Багато тисяч трудящих України, в тому числі і кияни, взяли участь в суботниках, присвячених 50-річчю з дня народження В. І. Леніна. 24 квітня орган Київського губкому КП(б)У газета «Комуніст» вмістила на першій сторінці спеціальну статтю, присвячену 50-річчю з дня народження В. І. Леніна. Вона закінчувалася такими словами: «Піввіку славного життя, четверть віку героїчної боротьби і праці! Чим можна „нагородити" товариша Леніна?
Тим, щоб неухильно, сміливо, безстрашно йти по його шляху, по шляху світової комуністичної революції».
Кияни, особливо жінки і дівчата, проявили велике піклування про поранених радянських воїнів. Вони відвідали госпіталі, де вручали пораненим і хворим черво-ноармійцям подарунки. Протягом лютого 1920 року жінки і дівчата після роботи полагодили 14 тис. комплектів червоноармійського обмундирування.
Щиро дякували воїни Червоної Армії киянам. Так, в одному із листів до київських робітників говорилося: «Ми, поранені і хворі червоноармійці 9-го госпіталю Українського Червоного Хреста, щиро дякуємо київський пролетаріат за прислані; нам подарунки... Єдиним пролетарським фронтом ми поб'ємо всіх ворогів трудящих».
Багато зусиль доклали кияни, щоб подолати паливну кризу. Взимку 1920 року сотні робітників і службовців працювали на заготівлях і доставці палива. В боротьбі за паливо велику допомогу подало командування 12-ї армії, член Реввійськради якої М. Серафимов очолив спеціально створений революційний паливний комітет. Було вжито рішучих заходів до ліквідації «пробок» в Броварах, Конотопі, Ніжині та інших залізничних станціях, де стояло багато ешелонів з паливом. У зв'язку з усім цим становище з паливом у Києві різко поліпшилось.
Загальне поліпшення становища в місті створило необхідні умови для подолання такої небезпеки, як епідемії. В першій половині березня 1920 року в місті було 23 лікарні на 4827 ліжок, працювало 40 пересувних душових та дезкамер. Із медичного персоналу було створено 8 загонів по