Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Вища школа і наука
У перші ж дні війни десятки тисяч студентів і викладачів вузів вступили до лав Червоної Армії, загонів народного ополчення, у винищувальні батальйони, робочі команди по будівництву оборонних укріплень. Багато з них відзначились при захисті столиці України - Києва. Коли в серпні 1941 року ворогу вдалося підійти до міста і зав'язати бої на його околицях, понад 120 студентів-комсомольців університету в складі Комуністичного полку безстрашно відбивали навальні атаки гітлерівських загарбників. 200 студенток університету пішли в Діючу армію медсестрами. Дві роти, укомплектовані з студентів сільськогосподарського і ветеринарного інститутів, разом з іншими загонами ополченців стримували наступ фашистів у районі Голосієва і Китаєва.
На фронтах Вітчизняної війни, в партизанських загонах, у підпіллі, в тилу ворога студенти і викладачі київських вузів виявляли чудеса героїзму і відваги. Одним з організаторів партизанського руху на Київщині був викладач медичного інституту професор П. М. Буйко, якому посмертно присвоєне звання
Перший урок після визволення в 13-й школі. 20 листопада 1943 р.
У зв'язку з наближенням ворога до Києва Радянський уряд прийняв рішення про евакуацію вузів столиці. Університет був евакуйований до м. Харкова, а пізніше до м. Кзил-Орди Казахської РСР. У лютому 1942 року на базі Київського і Харківського університетів створено об'єднаний Український державний університет. Політехнічний інститут евакуйовано в Ташкент, 1-й медичний інститут - у Челябінськ, 2-й медичний інститут - в Оренбург, консерваторію - в Свердловськ. За роки перебування на нових місцях київські медичні вузи підготували понад 5,5 тис. лікарів, більшість з яких була направлена в Діючу армію.
Допомога Червоній Армії стала справою честі кожного вузівського колективу. Професори й викладачі політехнічного інституту сконструювали спеціальний прилад, що допомагав виявляти ворожі літаки вночі. Колектив 1-го медінституту здійснив близько З тис. наукових розробок, третина яких припадає на питання воєнного травматизму і лікування поранених. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 грудня 1944 року 1-й медичний інститут нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Колективи київських вузів внесли значний вклад у розв'язання важливих народногосподарських проблем, що стояли перед братніми республіками, в яких протікала їх діяльність під час війни. Зокрема науковці КПІ брали участь у проектуванні і спорудженні першого в Узбецькій РСР металургійного комбінату, у монтуванні ряду заводів, евакуйованих з прифронтових районів, у будівництві каналів, електростанцій тощо. Вчені Києва подали чималу допомогу у піднесенні сільськогосподарського виробництва, у вирощуванні нових сільськогосподарських культур у східних районах країни.
Студенти евакуйованих вузів під керівництвом партійних і комсомольських організацій сполучали напружене навчання з невтомною працею у сільському господарстві, промисловості, госпіталях тощо.
Розвиваючи наступальні бої, радянські війська напередодні 26-ї річниці Великого Жовтня - 6 листопада 1943 року визволили Київ. І одразу почалася відбудова вузів столиці України. Вже 13 грудня відновились заняття в медичному інституті, реевакуйованому з Челябінська. В грудні ж поновив свою діяльність технологічний інститут харчової промисловості. В січні 1945 року - університет і педагогічний інститут, у березні - інженерно-будівельний інститут.
Гітлерівські вандали завдали навчальній базі київських вузів великої матеріальної шкоди. Було підірвано головний учбовий, пошкоджено хімічний і гуманітарний корпуси університету, повністю знищені три студентські гуртожитки. Фашистські загарбники зруйнували Голосіївське учбове містечко. Збитки, заподіяні сільськогосподарським вузам Києва, перевищували 70 млн. крб., технологічному інституту харчової промисловості - 24 млн. карбованців.
Колективи студентів і викладачів активно включились у відбудову учбових закладів. Велике піклування про відновлення роботи вузів виявили партія і уряд. Лише Київському державному університету було асигновано понад ЗО