Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Наука і культура в роки Великої Вітчизняної війни
Народна освіта
21 червня 1941 року в багатьох школах Києва були випускні вечори. За традицією випускники шкіл пішли на схили Дніпра, щоб помилуватись сходом сонця, а стали свідками того, як фашистські бомбардувальники скидали бомби на рідне місто. Так для них почалось «велике» життя, а для всіх учнів шкіл літні «канікули». У перший же день війни сотні з тих, які лише вчора одержали свідоцтва про закінчення середньої школи, подали заяви, щоб їх послали на фронт. Тисячі старшокласників були в загонах по боротьбі з запалювальними бомбами, сотні учениць-дівчат стали сандружинницями. У липні були евакуйовані на Схід найважливіші підприємства, наукові установи, частина вищих учбових закладів,
10 серпня ворог ціною великих втрат підійшов до пригородів міста - Совок та Мишоловки. Боротьба за місто ставала все напруженішою. Проте партійні організації, органи народної освіти, керівники шкіл і вчителі разом з учнівськими організаціями готувались розпочати нормально 194142 навчальний рік. 18 серпня в місті відбулася широка нарада з питань підготовки шкіл до навчального року (комплектування шкіл учителями, забезпечення учнів підручниками, організація харчування та інше). 8 вересня розкрили двері 110 загальноосвітніх та 7 спеціальних шкіл. 11 вересня газета «Пролетарська правда» повідомляла населення міста про те, що заняття скрізь розпочалися вчасно і пройшли чітко за планом. З перших же днів навчального року, крім загальноосвітніх дисциплін, були введені спеціальні програми навчань по протипожежній і протихімічній обороні, боротьбі з запалювальними бомбами, самозахисту.
До вторгнення гітлерівців у Києві в системі міськнаросвіти налічувалося понад 150 середніх і початкових шкіл. Захопивши місто, окупанти зайняли 77 шкіл під казарми, 9 пристосували під склади і майстерні, у 8 школах і педагогічному училищі влаштували конюшні. Фашисти закрили всі дитячі садки, а їх майно пограбували. У трьох дитячих садках вони також влаштували конюшні.
Тікаючи з Києва, фашистські варвари зруйнували і спалили понад 100 шкіл, 13 дитячих будинків, 4 палаци культури, 78 дитячих садків та інше.
Гітлерівці розграбували і знищили навчальну базу шкіл - кабінети, бібліотеки, майстерні тощо. Учнів старших класів вони відправляли на каторгу в Німеччину. Досвідчені вчителі змушені були працювати двірниками, прачками, куховарками, чорноробами або ховатися по селах.
Збитки від руйнувань, яких зазнали школи Києва, становили кількасот мільйонів карбованців. Наприклад, 73-й школі заподіяно збитків на 700 тис. крб., 145-й школі - на 615 тис. крб., 72-й - на 571 тисячу.
З перших же днів визволення Києва від фашистських загарбників відновлювалась робота шкіл. Київський міськком і райкоми партії, радянські, профспілкові та комсомольські організації, всі трудящі міста докладали величезних зусиль, щоб охопити навчанням усіх дітей шкільного віку. Вже на кінець 194344 навчального року в Києві працювало 66 шкіл, з них 19 середніх, 39 неповних середніх і 8 початкових, в яких навчалось 21 312 учнів. У школах розгорталася робота комсомольської та піонерської організацій. На кінець 194445 навчального року працювала вже 91 школа з 51375 учнями. Проте за даними перепису, проведеного школами,
на 1 травня 1945 року в місті ще залишалось поза школою 737 дітей шкільного віку, з них 370 дітей у Дарницькому районі, де особливо не вистачало шкільних приміщень.
На нормальній роботі шкіл і навчанні дітей позначались матеріальні нестатки, породжені війною. Щоб допомогти учням відвідувати школу і запобігти відсіву, школярам видавались талони на придбання одягу та взуття. Діти фронтовиків ці речі одержували безплатно. Лише по Ленінському району було видано понад 600 талонів на одяг та взуття; 780 дітей, батьки яких були на фронті, одержували безплатно гарячі сніданки, 1200 учнів влітку оздоровлювались на спеціальних майданчиках, з них 285 безплатно. Тільки 86-а школа цього району виділила 5 тис. крб. на оздоровлення дітей.
Велику допомогу школам подавали підприємства «Укркабель», «Більшовик», «Ленінська кузня» та багато інших; вони допомагали дітям фронтовиків і сиротам одягом, взуттям, харчуванням, оздоровлювали їх. У кожній школі за активною участю батьків і громадських організацій створювався фонд допомоги дітям-сиротам і дітям фронтовиків. За рахунок цього фонду лише в 44-й середній школі 179 учнів забезпечено безплатно одягом, 86 учнів - взуттям, 80 учнів одержували безплатно обіди, 75 - було оздоровлено. У 55-й і 63-й школах працювали шефські майстерні, в яких учні старших класів під керівництвом досвідчених майстрів ремонтували взуття школярам. Дітям фронтовиків тут за рік було відремонтовано безплатно тисячі пар взуття.