Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Окупанти вивезли в Німеччину верстати і заводське устаткування, яке працювало на оборону міста і не було евакуйоване. Вони вивезли навіть залізо із зірваних дніпровських мостів. Було зруйновано сотні промислових підприємств, у т. ч. заводи «Більшовик» і «Червоний екскаватор», фабрики прядильно-трикотажяу, швейну ім. Горького, 1-у, 4-у і 8-у взуттєві, які давали 35 проц. всієї продукції взуттєвих підприємств України, шість хлібозаводів, на яких До війни за добу випікалось 725 т хліба. Місцевої промисловості після визволення Києва фактично не існувало.
З 1176 промислових підприємств Києва в період тимчасової німецько-фашистської окупації було повністю або частково зруйновано понад 800. Особливо великих руйнувань зазнали підприємства Жовтневого, Шевченківського та Подільського районів.
Фашистські варвари висадили в повітря залізничні мости і спалили всі станційні споруди, вокзал, зруйнували колійне господарство величезного залізничного вузла Дарниці, депо станції Київ-І, паровозоремонтний завод. Окупанти висадили в повітря і спалили ТЕЦ, КРЕС, ЦЕС. Повністю була знищена електромережа міста. Гітлерівці вивели з ладу київський водопровід, висадили в повітря і спалили всі насосні станції.
Великих руйнувань зазнало транспортне господарство столиці. Було розібрано і зіпсовано 60 км трамвайної колії, спалено трамвайний парк ім. Фрунзе і в ньому 68 вагонів. Гітлерівці вивезли у Німеччину 13 тролейбусів, а решту тролейбусів і трамвайних вагонів зіпсували. В дніпровських водах фашисти потопили 20 пароплавів і 16 катерів.
Таким чином, поряд з промисловими підприємствами у Києві було зруйновано і комунальне господарство. Фашисти позбавили населення хліба, води, опалення, освітлення і транспортних засобів. Вони завдали збитків господарству і промисловості міста на суму 10 млрд. карбованців.
Одразу ж після визволення Києва від окупантів трудящі столиці під керівництвом партійної організації почали відроджувати промисловість і міське господарство, без яких неможливо було забезпечити найелементарніші умови життя населення і подавати допомогу фронту. Бойовою програмою для киян, як і для трудящих інших визволених районів країни, була постанова РНК СРСР та ЦК ВКП(б) від 21 серпня 1943 року «Про невідкладні заходи по відбудові господарства в районах, визволених від німецької окупації». В ній були накреслені заходи по відбудові народного господарства і по наданню допомоги трудящим визволених районів з боку всіх братніх республік.
У визволеному Києві з перших же днів відновили роботу міська партійна та комсомольська організації, місцеві органи влади, а також громадські організації. Керівні працівники цих організацій вступили в місто разом з передовими частинами Червоної Армії. Вони були відкликані із східних областей країни або демобілізовані з армії за рішенням ЦК ВКП(б). У парторганізацію міста влились також комуністи, які вийшли з підпілля.
Міськком партії провів велику роботу по розстановці комуністів і створенню на підприємствах та в установах первинних партійних організацій, які стали керівною силою в мобілізації трудящих на відбудову господарства і відновлення культурного життя міста.
Перед трудящими Києва стояли такі першочергові завдання: по-перше, відбудувати мости та залізничні колії, щоб війська Червоної Армії могли безперебійно постачатись всім необхідним; по-друге, забезпечити якнайшвидшу відбудову промисловості, щоб давати продукцію для фронту; по-третє, створити необхідні матеріально-побутові умови для населення міста, забезпечити його хлібом та іншими продуктами харчування.
На заклик парторганізації на підприємства прийшли кадрові робітники, інженерно-технічні працівники, які перебували в місті, а також жінки та молодь. Для забезпечення промисловості Києва кадрами широко запроваджувалось виробниче навчання молоді, розпочалась підготовка робітників у ремісничих училищах і школах ФЗН.
Відбудова промисловості, транспорту та житлового фонду в Києві відбувалась у надзвичайно важких умовах. У місті залишилось тільки 278 промислових підприємств, з яких не більше 75 могли частково розпочати роботу. На заводах і фабриках не було майже ніякого устаткування, на більшості великих підприємств майже всі виробничі корпуси були зруйновані. Дуже складною справою в обстановці війни, що тривала, було забезпечити підприємства сировиною та матеріалами.
У цей важкий час неоціниму допомогу Україні, в т. ч. Києву, подали ЦК ВКП(б), союзний уряд, братні республіки і насамперед великий російський народ, що дозволило у короткий строк загоїти найтяжчі рани, заподіяні
Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Сторінка 25 з 42
цегли. Фашисти перетворили на руїни 940 будинків державних та громадських установ площею близько 1 млн. кв. м, понад 6 тис. жилих будинків загальною площею 1,5 млн. кв. м. Понад 200 тис. киян залишились без житла.З 1176 промислових підприємств Києва в період тимчасової німецько-фашистської окупації було повністю або частково зруйновано понад 800. Особливо великих руйнувань зазнали підприємства Жовтневого, Шевченківського та Подільського районів.
Фашистські варвари висадили в повітря залізничні мости і спалили всі станційні споруди, вокзал, зруйнували колійне господарство величезного залізничного вузла Дарниці, депо станції Київ-І, паровозоремонтний завод. Окупанти висадили в повітря і спалили ТЕЦ, КРЕС, ЦЕС. Повністю була знищена електромережа міста. Гітлерівці вивели з ладу київський водопровід, висадили в повітря і спалили всі насосні станції.
Великих руйнувань зазнало транспортне господарство столиці. Було розібрано і зіпсовано 60 км трамвайної колії, спалено трамвайний парк ім. Фрунзе і в ньому 68 вагонів. Гітлерівці вивезли у Німеччину 13 тролейбусів, а решту тролейбусів і трамвайних вагонів зіпсували. В дніпровських водах фашисти потопили 20 пароплавів і 16 катерів.
Таким чином, поряд з промисловими підприємствами у Києві було зруйновано і комунальне господарство. Фашисти позбавили населення хліба, води, опалення, освітлення і транспортних засобів. Вони завдали збитків господарству і промисловості міста на суму 10 млрд. карбованців.
Одразу ж після визволення Києва від окупантів трудящі столиці під керівництвом партійної організації почали відроджувати промисловість і міське господарство, без яких неможливо було забезпечити найелементарніші умови життя населення і подавати допомогу фронту. Бойовою програмою для киян, як і для трудящих інших визволених районів країни, була постанова РНК СРСР та ЦК ВКП(б) від 21 серпня 1943 року «Про невідкладні заходи по відбудові господарства в районах, визволених від німецької окупації». В ній були накреслені заходи по відбудові народного господарства і по наданню допомоги трудящим визволених районів з боку всіх братніх республік.
У визволеному Києві з перших же днів відновили роботу міська партійна та комсомольська організації, місцеві органи влади, а також громадські організації. Керівні працівники цих організацій вступили в місто разом з передовими частинами Червоної Армії. Вони були відкликані із східних областей країни або демобілізовані з армії за рішенням ЦК ВКП(б). У парторганізацію міста влились також комуністи, які вийшли з підпілля.
Міськком партії провів велику роботу по розстановці комуністів і створенню на підприємствах та в установах первинних партійних організацій, які стали керівною силою в мобілізації трудящих на відбудову господарства і відновлення культурного життя міста.
Перед трудящими Києва стояли такі першочергові завдання: по-перше, відбудувати мости та залізничні колії, щоб війська Червоної Армії могли безперебійно постачатись всім необхідним; по-друге, забезпечити якнайшвидшу відбудову промисловості, щоб давати продукцію для фронту; по-третє, створити необхідні матеріально-побутові умови для населення міста, забезпечити його хлібом та іншими продуктами харчування.
На заклик парторганізації на підприємства прийшли кадрові робітники, інженерно-технічні працівники, які перебували в місті, а також жінки та молодь. Для забезпечення промисловості Києва кадрами широко запроваджувалось виробниче навчання молоді, розпочалась підготовка робітників у ремісничих училищах і школах ФЗН.
Відбудова промисловості, транспорту та житлового фонду в Києві відбувалась у надзвичайно важких умовах. У місті залишилось тільки 278 промислових підприємств, з яких не більше 75 могли частково розпочати роботу. На заводах і фабриках не було майже ніякого устаткування, на більшості великих підприємств майже всі виробничі корпуси були зруйновані. Дуже складною справою в обстановці війни, що тривала, було забезпечити підприємства сировиною та матеріалами.
У цей важкий час неоціниму допомогу Україні, в т. ч. Києву, подали ЦК ВКП(б), союзний уряд, братні республіки і насамперед великий російський народ, що дозволило у короткий строк загоїти найтяжчі рани, заподіяні