Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Червоній Армії допомагав увесь народ. Жителі навколишніх сіл з величезною радістю зустрічали своїх визволителів. Жінки і старики перевозили човнами через Дніпро перші загони героїчних бійців Червоної Армії. Колгоспниця с. Сваром'я Г. Трегуб своїм човном, який вона приховала від гітлерівців, всю ніч переправляла бійців. Бригада рибальської артілі на чолі з бригадиром М. Коваленком протягом багатьох днів під мінометним і кулеметним вогнем перевозила через Дніпро бійців, вантажі, продовольство,
боєприпаси.
Всюди населення подавало допомогу Червоній Армії. Так, коли радянські війська прорвалися з Пущі-Водиці на вулиці Києва, назустріч чехословацькому танковому батальйону вибігла киянка Л. М. Уваренко. Побачивши, що танки та автоматники потрапили під сильний артилерійський і кулеметний вогонь фашистів, вона провела чехословацьких братів в обхід опорних пунктів ворога.
6 листопада центральні вулиці міста заповнили кияни, які гаряче вітали воїнів визволителів. Наступного дня, 7 листопада, жителі столиці Радянської України разом з усіма трудящими СРСР урочисто святкували 26-і роковини Великої Жовтневої соціалістичної революції.
У боях за визволення столиці Радянської України особливо відзначилися війська генералів К. С. Москаленка, І. Д. Черняховського, П. С. Рибалка, П. Ф. Жмаченка, С. Г. Трохименка, С. Я. Красовського і П. М. Королькова. На ознаменування здобутої перемоги 55 з'єднанням і частинам, що відзначилися у боях за визволення Києва, було присвоєно найменування Київських.
6 листопада столиця нашої Батьківщини - Москва салютувала доблесним військам, що визволили Київ, 24 артилерійськими залпами з 324 гармат.
Український народ ніколи не забуде і вічно шануватиме пам'ять тих, хто загинув при форсуванні Дніпра, за визволення столиці Радянської України - Києва.
Разом з передовими частинами у Київ прибули Перший секретар ЦК КП(б)У М. С. Хрущов, члени уряду УРСР, керівні працівники міських партійних і радянських організацій. Із сльозами радості на очах зустрічали кияни своїх визволителів.
Скінчилися неймовірно довгі, трагічні 778 днів Києва. Ні на хвилину не втрачали кияни надії на визволення з гітлерівської неволі. Ні знущання, ні голод, ні смерть не зламали волі радянських людей, їх відданості своїй рідній Соціалістичній Батьківщині. Яскравим проявом такої відданості був подвиг київського піонера Кості Кравчука, який протягом всього часу окупації зберігав полкові прапори Червоної Армії, передані йому у тяжкі дні 1941 року пораненими радянськими солдатами. Відважний піонер був нагороджений орденом Червоного Прапора.
На мітингу, що відбувся у Києві 27 листопада 1943 року, був прийнятий лист до великого російського народу. Цей лист- хвилюючий документ непорушної дружби українського, російського, всіх радянських народів.
«Сьогоднішній день - історичний день,- писали кияни.- На високих київських горах, увінчаних червоним стягом, стоїмо і дивимось на схід. Там землі великого російського народу. Звідти прийшла свобода. І у визволеному від німецької навали Києві від повного серця славимо вічну дружбу і союз безсмертних народів - російського і українського.
Всенародно стверджуємо: воля і щастя України - в непохитному союзі з російським народом і всіма радянськими народами-братами. Всенародно клянемося кріпити цей священний і добротворний союз. І клятву свою заповідаємо нашим дітям, нашим нащадкам на віки вічні».
Разом з усім радянським народом хоробро билися проти ненависного ворога на фронтах Великої Вітчизняної війни тисячі киян. Вони захищали Ленінград і Москву, Одесу і Севастополь, боролися під стінами Сталінграда, брали участь у визволенні Варшави, Праги, Белграда, у штурмі Берліна. За безприкладну мужність і відвагу в боях з гітлерівськими загарбниками 160 уродженців Київщини, в т. ч. 46 киян, удостоєно звання Героя Радянського Союзу.
Багато з киян не дожили до перемоги, віддавши своє життя за свободу Соціалістичної Вітчизни. Світла пам'ять про них назавжди залишиться в народі. Про їх подвиги вічно нагадуватимуть поколінням пам'ятник Вічної Слави, вічний вогонь, запалений біля його підніжжя, обеліски і меморіальні дошки на вулицях і площах столиці Радянської України. Пам'ять про загиблих свято зберігається також у назвах площ, вулиць і в музеях. Ніхто не забутий і ніщо не забуто.
Війна завдала великих руйнувань столиці Радянської України. Замість красеня Хрещатика з його багатоповерховими будинками, відомого в усьому Радянському Союзі і за його межами, залишились рештки стін, купи заліза та
Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Сторінка 24 з 42
Вищедубечанського, Переяслав-Хмельницького та інших районів. Вони безперервно вели розвідку, служили провідниками для наступаючих військ, виводили їх до найбільш зручних місць для переправи через Дніпро.Червоній Армії допомагав увесь народ. Жителі навколишніх сіл з величезною радістю зустрічали своїх визволителів. Жінки і старики перевозили човнами через Дніпро перші загони героїчних бійців Червоної Армії. Колгоспниця с. Сваром'я Г. Трегуб своїм човном, який вона приховала від гітлерівців, всю ніч переправляла бійців. Бригада рибальської артілі на чолі з бригадиром М. Коваленком протягом багатьох днів під мінометним і кулеметним вогнем перевозила через Дніпро бійців, вантажі, продовольство,
Всюди населення подавало допомогу Червоній Армії. Так, коли радянські війська прорвалися з Пущі-Водиці на вулиці Києва, назустріч чехословацькому танковому батальйону вибігла киянка Л. М. Уваренко. Побачивши, що танки та автоматники потрапили під сильний артилерійський і кулеметний вогонь фашистів, вона провела чехословацьких братів в обхід опорних пунктів ворога.
6 листопада центральні вулиці міста заповнили кияни, які гаряче вітали воїнів визволителів. Наступного дня, 7 листопада, жителі столиці Радянської України разом з усіма трудящими СРСР урочисто святкували 26-і роковини Великої Жовтневої соціалістичної революції.
У боях за визволення столиці Радянської України особливо відзначилися війська генералів К. С. Москаленка, І. Д. Черняховського, П. С. Рибалка, П. Ф. Жмаченка, С. Г. Трохименка, С. Я. Красовського і П. М. Королькова. На ознаменування здобутої перемоги 55 з'єднанням і частинам, що відзначилися у боях за визволення Києва, було присвоєно найменування Київських.
6 листопада столиця нашої Батьківщини - Москва салютувала доблесним військам, що визволили Київ, 24 артилерійськими залпами з 324 гармат.
Український народ ніколи не забуде і вічно шануватиме пам'ять тих, хто загинув при форсуванні Дніпра, за визволення столиці Радянської України - Києва.
Разом з передовими частинами у Київ прибули Перший секретар ЦК КП(б)У М. С. Хрущов, члени уряду УРСР, керівні працівники міських партійних і радянських організацій. Із сльозами радості на очах зустрічали кияни своїх визволителів.
Скінчилися неймовірно довгі, трагічні 778 днів Києва. Ні на хвилину не втрачали кияни надії на визволення з гітлерівської неволі. Ні знущання, ні голод, ні смерть не зламали волі радянських людей, їх відданості своїй рідній Соціалістичній Батьківщині. Яскравим проявом такої відданості був подвиг київського піонера Кості Кравчука, який протягом всього часу окупації зберігав полкові прапори Червоної Армії, передані йому у тяжкі дні 1941 року пораненими радянськими солдатами. Відважний піонер був нагороджений орденом Червоного Прапора.
На мітингу, що відбувся у Києві 27 листопада 1943 року, був прийнятий лист до великого російського народу. Цей лист- хвилюючий документ непорушної дружби українського, російського, всіх радянських народів.
«Сьогоднішній день - історичний день,- писали кияни.- На високих київських горах, увінчаних червоним стягом, стоїмо і дивимось на схід. Там землі великого російського народу. Звідти прийшла свобода. І у визволеному від німецької навали Києві від повного серця славимо вічну дружбу і союз безсмертних народів - російського і українського.
Всенародно стверджуємо: воля і щастя України - в непохитному союзі з російським народом і всіма радянськими народами-братами. Всенародно клянемося кріпити цей священний і добротворний союз. І клятву свою заповідаємо нашим дітям, нашим нащадкам на віки вічні».
Разом з усім радянським народом хоробро билися проти ненависного ворога на фронтах Великої Вітчизняної війни тисячі киян. Вони захищали Ленінград і Москву, Одесу і Севастополь, боролися під стінами Сталінграда, брали участь у визволенні Варшави, Праги, Белграда, у штурмі Берліна. За безприкладну мужність і відвагу в боях з гітлерівськими загарбниками 160 уродженців Київщини, в т. ч. 46 киян, удостоєно звання Героя Радянського Союзу.
Багато з киян не дожили до перемоги, віддавши своє життя за свободу Соціалістичної Вітчизни. Світла пам'ять про них назавжди залишиться в народі. Про їх подвиги вічно нагадуватимуть поколінням пам'ятник Вічної Слави, вічний вогонь, запалений біля його підніжжя, обеліски і меморіальні дошки на вулицях і площах столиці Радянської України. Пам'ять про загиблих свято зберігається також у назвах площ, вулиць і в музеях. Ніхто не забутий і ніщо не забуто.
Війна завдала великих руйнувань столиці Радянської України. Замість красеня Хрещатика з його багатоповерховими будинками, відомого в усьому Радянському Союзі і за його межами, залишились рештки стін, купи заліза та