Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Гордістю арсенальців був комсомольський артилерійський дивізіон, створений влітку 1942 року за ініціативою комсомольської організації заводу. Молоді робітники, юнаки й дівчата, зібрали кошти на його озброєння та екіпіровку. У ряди бійців комсомольського дивізіону вступило понад 100 робітників «Арсеналу». У дні героїчної оборони Сталінграда дивізіон був відправлений на фронт і своїми бойовими ділами вписав славну сторінку в історію свого заводу.
Київський авторемонтний завод, евакуйований у тил, домігся різкого збільшення випуску продукції. За безпосередню допомогу, надану героїчним захисникам Сталінграда, 350 робітників заводу були нагороджені медаллю «За оборону Сталінграда». У 1942-1943 pp. підприємство неодноразово займало перше місце у всесоюзному змаганні авторемонтних заводів.
Київська трикотажна фабрика, евакуйована у Киргизьку РСР, протягом усієї війни утримувала перехідний Червоний прапор Раднаркому і ЦК КП Киргизії. Київська швейна фабрика, евакуйована на Урал, і 8-а взуттєва фабрика, евакуйована в Середню Азію, систематично перевиконували плани постачання Червоній Армії обмундирування.
Працівники культури та мистецтва також віддавали всі свої сили і здібності справі всенародної боротьби з німецько-фашистськими окупантами. Будучи евакуйовані в глибокий тил, вони продовжували там свою роботу, всіляко наближуючи перемогу над ворогом.
Трудящі Києва, як і всієї України, разом з усіма братніми народами СРСР вносили свій гідний вклад у священну справу розгрому ненависного ворога. Спираючись на могутню підтримку радянського тилу, воїни Червоної Армії героїчно билися, захищаючи Соціалістичну Батьківщину.
Остаточний перелом у ході Великої Вітчизняної війни, зв'язаний із Сталін- градською битвою, збігся із знаменною подією в житті українського народу - 25-річчям Радянської України. ЦК ВКП(б) і Рада Народних Комісарів СРСР у привітанні українському народові 25 грудня 1942 року писали: «Людожер Гітлер здумав перетворити Україну на колонію німецьких імперіалістів, поневолити і онімечити волелюбний український народ. Цьому не бувати! Вірні сини й дочки українського народу доблесно б'ються в рядах Червоної Армії, самовіддано трудяться в радянському тилу, героїчно борються в партизанських загонах, підготовляючи повне визволення рідної землі від окупантів»1,
У ці дні з новою силою проявилась непорушна дружба всіх радянських народів з українським народом. У листах, надісланих українському народові з усіх кінців нашої неосяжної Батьківщини, трудящі братніх республік вітали славних синів і дочок нескореної Радянської України, висловлювали глибоку впевненість, що українська земля буде визволена від фашистських загарбників. «Рідні наші українські брати і сестри! -писали трудящі Москви.-... З вами завжди наші думки і почуття... Москвичі разом з вами, разом з усіма народами Радянського Союзу твердо вірять і знають, що прийде час визволення, час святої помсти. Згинуть, будуть знищені, як скажені пси, фашистські недолюдки-злодії. А вільна Радянська Україна буде жити, буде розквітати на радість всьому радянському народу».
Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Сторінка 21 з 42
У тяжкі для країни дні, коли ворог підійшов до стін Сталінграда, уряд звернувся до колективу «Арсеналу» з проханням збільшити випуск важливої для фронту продукції. Робітники провідних професій переселились у цехи. Поруч з верстатами стояли ліжка, на яких вони лише короткий час відпочивали. План випуску продукції завод завжди перевиконував.Київський авторемонтний завод, евакуйований у тил, домігся різкого збільшення випуску продукції. За безпосередню допомогу, надану героїчним захисникам Сталінграда, 350 робітників заводу були нагороджені медаллю «За оборону Сталінграда». У 1942-1943 pp. підприємство неодноразово займало перше місце у всесоюзному змаганні авторемонтних заводів.
Київська трикотажна фабрика, евакуйована у Киргизьку РСР, протягом усієї війни утримувала перехідний Червоний прапор Раднаркому і ЦК КП Киргизії. Київська швейна фабрика, евакуйована на Урал, і 8-а взуттєва фабрика, евакуйована в Середню Азію, систематично перевиконували плани постачання Червоній Армії обмундирування.
Працівники культури та мистецтва також віддавали всі свої сили і здібності справі всенародної боротьби з німецько-фашистськими окупантами. Будучи евакуйовані в глибокий тил, вони продовжували там свою роботу, всіляко наближуючи перемогу над ворогом.
Трудящі Києва, як і всієї України, разом з усіма братніми народами СРСР вносили свій гідний вклад у священну справу розгрому ненависного ворога. Спираючись на могутню підтримку радянського тилу, воїни Червоної Армії героїчно билися, захищаючи Соціалістичну Батьківщину.
Остаточний перелом у ході Великої Вітчизняної війни, зв'язаний із Сталін- градською битвою, збігся із знаменною подією в житті українського народу - 25-річчям Радянської України. ЦК ВКП(б) і Рада Народних Комісарів СРСР у привітанні українському народові 25 грудня 1942 року писали: «Людожер Гітлер здумав перетворити Україну на колонію німецьких імперіалістів, поневолити і онімечити волелюбний український народ. Цьому не бувати! Вірні сини й дочки українського народу доблесно б'ються в рядах Червоної Армії, самовіддано трудяться в радянському тилу, героїчно борються в партизанських загонах, підготовляючи повне визволення рідної землі від окупантів»1,
У ці дні з новою силою проявилась непорушна дружба всіх радянських народів з українським народом. У листах, надісланих українському народові з усіх кінців нашої неосяжної Батьківщини, трудящі братніх республік вітали славних синів і дочок нескореної Радянської України, висловлювали глибоку впевненість, що українська земля буде визволена від фашистських загарбників. «Рідні наші українські брати і сестри! -писали трудящі Москви.-... З вами завжди наші думки і почуття... Москвичі разом з вами, разом з усіма народами Радянського Союзу твердо вірять і знають, що прийде час визволення, час святої помсти. Згинуть, будуть знищені, як скажені пси, фашистські недолюдки-злодії. А вільна Радянська Україна буде жити, буде розквітати на радість всьому радянському народу».