Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
6 листопада 1943 року столиця України була визволена від гітлерівських загарбників. Одразу ж у місті почало налагоджуватися літературне життя. Повернулись редакції республіканських газет, видавництва, багато письменників. Вони працювали у надзвичайно важких умовах: місто зруйноване, приміщення найбільших друкарень спалені, верстати понівечені, не вистачало електроенергії, паперу, спеціалістів
Особливо активізувалося літературне життя Києва в 1944 році. Частішими стали зустрічі письменників з читачами столиці, в яких брали участь М. Рильський, П. Тичина, П. Панч, А. Малишко, В. Сосюра, О. Копиленко, Л. Смілянський, Л. Новиченко та інші. Відновив свою роботу будинок-музей Т. Г. Шевченка, з Уфи повернувся Інститут мови та літератури АН УРСР. Розгорнули діяльність Держвидав України, видавництво АН УРСР та «Радянський письменник».
27 червня 1944 року відкрився пленум правління СРПУ. Доповідь «Українська радянська література в дні визволення України» виголосив М. Рильський. Пленум підбив підсумки роботи українських майстрів слова в «годину гніву», продемонстрував згуртованість та ідейну міць письменницької організації України. Головою СРПУ був обраний М. Рильський.
Після визволення України від окупантів зросла кількість літературних та громадсько-політичних журналів, що виходили в Києві з 1944 року. Крім органу СРПУ «Українська література» та сатиричного «Перця», в листопаді цього року побачив світ перший номер журналу «Дніпро» - органу ЦК ЛКСМУ. Навколо журналів гуртувались літературні сили столиці, вони багато зробили для виховання молодих письменників, які згодом збагатили нашу літературу високохудожніми творами.
Вже в 1944 році відновлюється добра традиція довоєнних літ - були досить широко відзначені на заводах, у клубах, бібліотеках, наукових закладах ювілеї видатних українських та російських письменників: Т. Шевченка, М. Гоголя, А. Чехова, І. Крилова, І. Котляревського, Г. Сковороди. Особливо активну участь у популяризації творчості класиків взяли викладачі вузів, критики, літературознавці.
Травень 1945 року приніс народам неосяжної Країни Рад зорю Перемоги, здобуту в кривавих битвах з найсильнішою армією у світі. В літопис безсмертних подвигів наших людей на фронті і в тилу славну сторінку вписали й українські майстри слова, серед яких почесне місце займали літератори Києва. Сотні з них були відзначені високими урядовими нагородами. Смертю героїв полягли в боротьбі з фашистськими загарбниками київські письменники К. Герасименко, Я. Качура, Л. Левицький та інші. Не повернулося з фронту також багато журналістів столиці - М. Мар'ясов, М. Афанасьев, М. Шарабан, Т. Ананьїн, М. Кошеватський, І. Куликовський. Імена їх навічно викарбувані на меморіальних дошках в установах, де вони працювали до війни.