Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Композитор Г. Таранов викладав у філіалі Ленінградської консерваторії, що на той час перебував у
Ташкенті. Тут він закінчив патріотичну оперу «Льодове цобоїще» («Олександр Невський»), яку поставив у 1943 році Ташкентський театр опери та балету.
В столиці Туркменії - Ашхабаді творили композитори А. Штогаренко, Ю. Мейтус і О. Зноско-Боровський. Всі вони були міцно зв'язані з Туркменською спілкою композиторів і допомагали місцевій молоді опановувати композиторську майстерність. А. Штогаренко багато писав для Київської кіностудії, що перебувала тоді в Ашхабаді. Багато уваги композитор приділяв пісенно-хоровим жанрам.
Тоді ж він створив найбільш видатний твір того часу - кантату-симфонію «Україно моя» на тексти А. Малишка та М. Рильського. В ній органічно злилися ідеї палкого радянського патріотизму з традиціями української національної музики. Симфонія-кантата була удостоєна Державної премії.
Цікавою і плодотворною була праця Ю. Мейтуса. У співробітництві з туркменським композитором А. Кулієвим і письменником Б. Кербабаєвим Ю. Мейтус створив оперу «Абадан» на тему Великої Вітчизняної війни. Народна туркменська творчість органічно увійшла до вокальної та інструментальної тканини твору. Далі Ю. Мейтус написав і другу туркменську оперу «Лейлі і Меджнун», а також великий інструментальний твір - «Туркменську симфонію».
Композитор О. Зноско-Боровський зробив значний вклад у розвиток туркменського хореографічного мистецтва, створивши разом з композитором Велі Мухато- вим на сюжет патріотичної туркменської казки балет «Акпамик». Щоб передати національні форми танцювальної музики, автори використали пісенний та інструментальний туркменський фольклор.
У столиці Казахстану - Алма-Аті плідно працював композитор М. Скоруль- ський, який, широко користуючись мелодіями казахського фольклору, створив для симфонічного оркестру «Степову поему» та фортепіанний квінтет. О. Сандлер, працюючи в Алма-Аті, написав ряд популярних пісень до патріотичних кінофільмів.
Художнім ансамблем пісні й танцю НКВС у Тбілісі керував композитор К. Ф. Данькевич. Тут він працював над великою програмною симфонією, присвяченою матерям героїв Великої Вітчизняної війни, написав також чудовий вокальний монолог «Таня», присвячений Зої Космодем'янській.
Чимало українських музикантів і композиторів у роки війни працювали в художніх колективах, що постійно обслуговували військові частини. Так, Г. Жуковський був диригентом фронтового ансамблю пісні й танцю, І. Віденський - музичним керівником Червоноармійського фронтового театру.
Ряд композиторів і музикознавців Києва - В. Гомоляка, Г. Майборода, П. Майборода, М. Гордійчук та інші - із зброєю в руках захищали Батьківщину. Музикознавці А. Лиходій, В. Дяченко і композитор Я. Левін загинули смертю хоробрих у боях за честь і незалежність соціалістичної Вітчизни.
Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Сторінка 37 з 42
Ташкенті, Л. Ревуцький допоміг поставити оперу «Наталка Полтавка» узбецькою мовою. Композитор у роки війни працював над циклом українських народних пісень, написав ряд пісень на оборонну тему («Зелений кашкет», «Солдатське слово», «За Батьківщину»). В той час у Л. Ревуцького по класу композиції закінчував узбецьку консерваторію київський композитор А. Коломієць. Він написав на основі народної узбецької музики два фортепіанні твори, в яких використав ритм узбецького ударного інструмента - дойри.Композитор Г. Таранов викладав у філіалі Ленінградської консерваторії, що на той час перебував у
В столиці Туркменії - Ашхабаді творили композитори А. Штогаренко, Ю. Мейтус і О. Зноско-Боровський. Всі вони були міцно зв'язані з Туркменською спілкою композиторів і допомагали місцевій молоді опановувати композиторську майстерність. А. Штогаренко багато писав для Київської кіностудії, що перебувала тоді в Ашхабаді. Багато уваги композитор приділяв пісенно-хоровим жанрам.
Тоді ж він створив найбільш видатний твір того часу - кантату-симфонію «Україно моя» на тексти А. Малишка та М. Рильського. В ній органічно злилися ідеї палкого радянського патріотизму з традиціями української національної музики. Симфонія-кантата була удостоєна Державної премії.
Цікавою і плодотворною була праця Ю. Мейтуса. У співробітництві з туркменським композитором А. Кулієвим і письменником Б. Кербабаєвим Ю. Мейтус створив оперу «Абадан» на тему Великої Вітчизняної війни. Народна туркменська творчість органічно увійшла до вокальної та інструментальної тканини твору. Далі Ю. Мейтус написав і другу туркменську оперу «Лейлі і Меджнун», а також великий інструментальний твір - «Туркменську симфонію».
Композитор О. Зноско-Боровський зробив значний вклад у розвиток туркменського хореографічного мистецтва, створивши разом з композитором Велі Мухато- вим на сюжет патріотичної туркменської казки балет «Акпамик». Щоб передати національні форми танцювальної музики, автори використали пісенний та інструментальний туркменський фольклор.
У столиці Казахстану - Алма-Аті плідно працював композитор М. Скоруль- ський, який, широко користуючись мелодіями казахського фольклору, створив для симфонічного оркестру «Степову поему» та фортепіанний квінтет. О. Сандлер, працюючи в Алма-Аті, написав ряд популярних пісень до патріотичних кінофільмів.
Художнім ансамблем пісні й танцю НКВС у Тбілісі керував композитор К. Ф. Данькевич. Тут він працював над великою програмною симфонією, присвяченою матерям героїв Великої Вітчизняної війни, написав також чудовий вокальний монолог «Таня», присвячений Зої Космодем'янській.
Чимало українських музикантів і композиторів у роки війни працювали в художніх колективах, що постійно обслуговували військові частини. Так, Г. Жуковський був диригентом фронтового ансамблю пісні й танцю, І. Віденський - музичним керівником Червоноармійського фронтового театру.
Ряд композиторів і музикознавців Києва - В. Гомоляка, Г. Майборода, П. Майборода, М. Гордійчук та інші - із зброєю в руках захищали Батьківщину. Музикознавці А. Лиходій, В. Дяченко і композитор Я. Левін загинули смертю хоробрих у боях за честь і незалежність соціалістичної Вітчизни.