Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У складних фронтових умовах театр поновив вистави: «Пархоменко» В. Іванова, «Неспокійна старість» Л. Рахманова, «Полководець Суворов» М. Бахтерєва і О. Розумовського, «Собака на сіні» Лопе де Вега, «Гроза» О. Островського, «Весілля Фігаро» П. Бомарше і створив нові: «Партизани в степах України»,
«Фронт» О. Корнійчука, «Російські люди», «Жди мене» К. Симонова, «Сталінградці» Ю. Чепуріна.
Особливого звучання у період Великої Вітчизняної війни набували вистави київських театрів на історичні теми, які відроджували героїку далекого і недав
нього минулого нашого народу. П'єси «Полководець Суворов», «Фельдмаршал Кутузов», «Богдан Хмельницький», «Пархоменко», «Загибель ескадри», «Любов Ярова» та інші нагадували про велич подвигу в ім'я Вітчизни, викликали почуття патріотичної гордості за свій народ, який ніколи не схиляв голови перед іноземними загарбниками.
Повернувшись у рідне місто в 1944 році, театри ім. Лесі Українки та ім. І. Франка одразу ж включилися в громадське життя. їх майстри майже кожного дня виступали з військово-шефськими концертами, показували киянам кращі п'єси свого репертуару.
Значний інтерес становлять композиція театру ім. Лесі Українки «Шлях перемог», присвячена остаточному розгрому фашистської Німеччини й показана в День Перемоги (режисери В. Неллі та М. Соколов), і театралізований концерт «Руська слава», присвячений історії воєнних перемог Росії протягом віків.
Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Сторінка 39 з 42
Драматичний театр Червоної Армії (КОВО). Війна застала його на гастролях у Львові. За наказом командування театр повернувся до Києва і вже в липні був перетворений на похідний театр Південно-Західного фронту. Бойове хрещення його як фронтового театру відбулося на Бориспільському військовому аеродромі, куди трупа виїхала з виставою «Ключі Берліна» К. Фінна і М. Гуса.У складних фронтових умовах театр поновив вистави: «Пархоменко» В. Іванова, «Неспокійна старість» Л. Рахманова, «Полководець Суворов» М. Бахтерєва і О. Розумовського, «Собака на сіні» Лопе де Вега, «Гроза» О. Островського, «Весілля Фігаро» П. Бомарше і створив нові: «Партизани в степах України»,
Особливого звучання у період Великої Вітчизняної війни набували вистави київських театрів на історичні теми, які відроджували героїку далекого і недав
нього минулого нашого народу. П'єси «Полководець Суворов», «Фельдмаршал Кутузов», «Богдан Хмельницький», «Пархоменко», «Загибель ескадри», «Любов Ярова» та інші нагадували про велич подвигу в ім'я Вітчизни, викликали почуття патріотичної гордості за свій народ, який ніколи не схиляв голови перед іноземними загарбниками.
Повернувшись у рідне місто в 1944 році, театри ім. Лесі Українки та ім. І. Франка одразу ж включилися в громадське життя. їх майстри майже кожного дня виступали з військово-шефськими концертами, показували киянам кращі п'єси свого репертуару.
Значний інтерес становлять композиція театру ім. Лесі Українки «Шлях перемог», присвячена остаточному розгрому фашистської Німеччини й показана в День Перемоги (режисери В. Неллі та М. Соколов), і театралізований концерт «Руська слава», присвячений історії воєнних перемог Росії протягом віків.