Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На боротьбу проти ненависного ворога мобілізували всі свої сили київські театральні колективи. З перших же днів війни вони розгорнули величезну художньо-масову роботу по обслуговуванню населення та бійців Червоної Армії. Актори виступали у військових частинах, військкоматах, на призовних і збірних пунктах, на вокзалах біля ешелонів, які від'їжджали на фронти, на аеродромах, палким патріотичним словом закликаючи зупинити і розгромити фашистів.
Театр ім. І. Франка війна застала в Москві під час гастролей. Звідти він виїхав спочатку до Тамбова, а потім до Семипалатинська і Ташкента. В Тамбові за короткий час, завдяки величезним зусиллям всього колективу, театр зміг виготовити нові, полегшені декорації (все декоративне оформлення театру залишилося в Києві і частково в Москві) й показати деякі з своїх вистав: «Украдене щастя» І. Франка, «Суєту», «Безталанну» І. Карпенка-Карого, «Марусю Богуславку» М. Старицького, «В степах України», «Платона Кречета» О. Корнійчука. За той же період театр дав близько 100 шефських концертів і вистав у військових частинах, госпіталях і на підприємствах. Силами театру був організований жіночий хоровий ансамбль, який брав активну участь у виїзних концертах і проіснував майже до повернення у Київ.
У Семипалатинську франківці продовжували плодотворну громадсько-політичну і художню роботу. Театр одну за одною поновлював свої вистави: «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького, «В степах України», «Правда», «Платон Кречет», «Банкір», «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука, «Йшов солдат з фронту» В. Катаева (у новій редакції), «Страшний суд» В. Кіршона, «Украдене щастя» І. Франка та інші. Але потрібні були п'єси, які б відображали героїку подій Вітчизняної війни, розкривали б беззавітну відданість радянської людини своїй Вітчизні.
Працюючи з великим напруженням, колектив у максимально короткий час підготував нові вистави - «Партизани в степах України», «Фронт» О. Корнійчука, «Російські люди» К. Симонова, «Петро Кримов» К. Фінна.
Приїхавши у Ташкент, франківці налагодили тісні творчі зв'язки з узбецькими театрами - драматичним ім. Хамзи, музичним ім. Мукімі та оперним. Творча дружба взаемозбагачувала мистецтво театрів обох братніх республік.
Невід'ємною частиною роботи театру під час війни були військово-шефські концерти. В їх програми включалися сцени з вистав поточного репертуару, твори українських і російських поетів, політичні скетчі, гуморески, українські пісні тощо. В період війни театр дав близько 900 концертів і вистав у військових частинах. На фронті діяли чотири художні бригади франківців. Бригада на чолі з Г. П. Юрою обслуговувала військові частини Південного фронту, очолювана А. М. Бучмою - Донського та Сталінградського, бригада О. М. Ватулі виїздила на Південно-Західний фронт, група Д. О. Милютенка дійшла разом з радянськими військами до Румунії, Болгарії та Угорщини.
Колектив театру дав також понад 300 концертів на підприємствах і в колгоспах.
Актори театру російської драми ім. Лесі Українки майже півтора року працювали по різних театрах Росії. їх прізвища можна було зустріти серед виконавців концертних програм на будовах оборонних підприємств Казахстану й Узбекистану, заводах Башкирії й Уралу, прикордонних заставах Далекосхідного краю, у військових частинах, училищах, госпіталях, призовних пунктах Фрунзе, Уфи, Свердловська, Алма-Ати, Пермі, у складі фронтових бригад.
Наприкінці 1942 року колектив театру ім. Лесі Українки був зібраний в Караганді і дістав змогу продовжувати свою роботу. До 25-річчя Української РСР 25грудня 1942 року театр виступив із спеціальною програмою - «Слово про Україну», в якій розповідалося про історію України та про героїчну боротьбу її народу. В січні 1943 року театр ім. Лесі Українки відкрив сезон п'єсою М. Ф. Погодіна «Кремлівські куранти». У Караганді були також поновлені: «Діти сонця» М. Горького, «Живий труп» Л. Толстого і здійснені нові постановки: «Навала» Л. Леонова, «Жди мене» К. Симонова, «Синя хусточка» В. Катаева. Особливо значимою стала вистава п'єси Л. Леонова «Навала» (Режисер К. Хохлов, художник М. Духновський). Це була хвилююча вистава про суворі події Великої Вітчизняної війни, про героїзм і велич радянських людей.
У Грозному, куди в липні 1943 року переїхав театр, громадсько-художня діяльність його ще більше розширилась. Актори виступали перед бійцями військових частин, курсантами військових училищ, робітниками нафтової промисловості, в госпіталях. Серед нових вистав, здійснених на новому місці, великий успіх мала п'єса Б. Лавреньова «Пісня про чорноморців». Це була глибоко драматична вистава, яка показувала героїзм радянських моряків під час оборони Севастополя.
Велику і корисну роботу в роки Великої Вітчизняної війни провадив також
Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Сторінка 38 з 42
Театр
На боротьбу проти ненависного ворога мобілізували всі свої сили київські театральні колективи. З перших же днів війни вони розгорнули величезну художньо-масову роботу по обслуговуванню населення та бійців Червоної Армії. Актори виступали у військових частинах, військкоматах, на призовних і збірних пунктах, на вокзалах біля ешелонів, які від'їжджали на фронти, на аеродромах, палким патріотичним словом закликаючи зупинити і розгромити фашистів.
У Семипалатинську франківці продовжували плодотворну громадсько-політичну і художню роботу. Театр одну за одною поновлював свої вистави: «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького, «В степах України», «Правда», «Платон Кречет», «Банкір», «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука, «Йшов солдат з фронту» В. Катаева (у новій редакції), «Страшний суд» В. Кіршона, «Украдене щастя» І. Франка та інші. Але потрібні були п'єси, які б відображали героїку подій Вітчизняної війни, розкривали б беззавітну відданість радянської людини своїй Вітчизні.
Працюючи з великим напруженням, колектив у максимально короткий час підготував нові вистави - «Партизани в степах України», «Фронт» О. Корнійчука, «Російські люди» К. Симонова, «Петро Кримов» К. Фінна.
Приїхавши у Ташкент, франківці налагодили тісні творчі зв'язки з узбецькими театрами - драматичним ім. Хамзи, музичним ім. Мукімі та оперним. Творча дружба взаемозбагачувала мистецтво театрів обох братніх республік.
Невід'ємною частиною роботи театру під час війни були військово-шефські концерти. В їх програми включалися сцени з вистав поточного репертуару, твори українських і російських поетів, політичні скетчі, гуморески, українські пісні тощо. В період війни театр дав близько 900 концертів і вистав у військових частинах. На фронті діяли чотири художні бригади франківців. Бригада на чолі з Г. П. Юрою обслуговувала військові частини Південного фронту, очолювана А. М. Бучмою - Донського та Сталінградського, бригада О. М. Ватулі виїздила на Південно-Західний фронт, група Д. О. Милютенка дійшла разом з радянськими військами до Румунії, Болгарії та Угорщини.
Колектив театру дав також понад 300 концертів на підприємствах і в колгоспах.
Актори театру російської драми ім. Лесі Українки майже півтора року працювали по різних театрах Росії. їх прізвища можна було зустріти серед виконавців концертних програм на будовах оборонних підприємств Казахстану й Узбекистану, заводах Башкирії й Уралу, прикордонних заставах Далекосхідного краю, у військових частинах, училищах, госпіталях, призовних пунктах Фрунзе, Уфи, Свердловська, Алма-Ати, Пермі, у складі фронтових бригад.
Наприкінці 1942 року колектив театру ім. Лесі Українки був зібраний в Караганді і дістав змогу продовжувати свою роботу. До 25-річчя Української РСР 25грудня 1942 року театр виступив із спеціальною програмою - «Слово про Україну», в якій розповідалося про історію України та про героїчну боротьбу її народу. В січні 1943 року театр ім. Лесі Українки відкрив сезон п'єсою М. Ф. Погодіна «Кремлівські куранти». У Караганді були також поновлені: «Діти сонця» М. Горького, «Живий труп» Л. Толстого і здійснені нові постановки: «Навала» Л. Леонова, «Жди мене» К. Симонова, «Синя хусточка» В. Катаева. Особливо значимою стала вистава п'єси Л. Леонова «Навала» (Режисер К. Хохлов, художник М. Духновський). Це була хвилююча вистава про суворі події Великої Вітчизняної війни, про героїзм і велич радянських людей.
У Грозному, куди в липні 1943 року переїхав театр, громадсько-художня діяльність його ще більше розширилась. Актори виступали перед бійцями військових частин, курсантами військових училищ, робітниками нафтової промисловості, в госпіталях. Серед нових вистав, здійснених на новому місці, великий успіх мала п'єса Б. Лавреньова «Пісня про чорноморців». Це була глибоко драматична вистава, яка показувала героїзм радянських моряків під час оборони Севастополя.
Велику і корисну роботу в роки Великої Вітчизняної війни провадив також