Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Героїка труда і боротьби - центральні мотиви в нових збірках І. Кулика, М. Терещенка, П. Усенка, Л. Дмитерка, М. Шеремета, М. Шпака, К. Герасименка, С. Крижанівського, М. Стельмаха, Є. Фоміна, Л. Зимного, В. Ткаченко та багатьох інших поетів старшого і молодшого поколінь, а також у творах російських поетів М. Ушакова, С. Гордєєва, Л. Вишеславського та інших.
Широкої розробки досягає тема соціалістичного будівництва у кращих творах української художньої прози і драматургії. Найцінніше в них - це образи позитивних героїв - робітників, колгоспників, інтелігенції, для яких труд, діяльність в ім'я народу, партії, Батьківщини є змістом їх життя. Це п'єси «Платон Кречет» (1935 р.), «В степах України» (1940 р.) О. Корнійчука, «Соло на флейті» (1933 - 1936 pp.) І. Микитенка, «Підеш - не вернешся» (1936 p.) І. Кочерги; романи, повісті, оповідання «Короткі історії» (1940 р.) Ю. Яновського, «Історія радості» (1938 р.) Івана Ле, «Удай-ріка»(1938 р.) О. Десняка, «Граніт» (1937 p.), «Крейсер» (1940 р.) В. Собка, «Київ» (1936 p.) Н. Рибака, «Дуже добре» (1935 p.), «Десятикласники» (1938 р.) О. Копиленка, «На берегах Славути» (1940 р.) Я. Баша та інші.
Історичні перемоги соціалізму у всіх галузях економіки і культури зумовлювали зростання, поглиблення почуття патріотизму, радянської національної гордості народів СРСР. На цій основі виростав інтерес радянських письменників до історичного минулого народу, до його славних патріотичних і революційних традицій.
Крім поезій, з'являються численні твори на історичну та історико-революційну теми в українській прозі й драматургії. Серед них - п'єси О. Корнійчука «Правда» (1937 р.), в якій вперше в українській драматургії створено художній образ В. І. Леніна, та «Богдан Хмельницький» (1939 р.), Ю. Яновського роман «Вершники» (1935 р.) та п'єса «Дума про Британку» (1937 p.), роман Івана Ле «Наливайко» (1940 р.), Я. Качури «Іван Богун» (1940 p.), . Тулуб «Людолови» (1934 - 1936 pp.), А. Шияна «Гроза» (1936 р.), О. Десняка «Десну перейшли батальйони» (1937 р.), С. Скляренка «Шлях на Київ» (1937 p.), Н. Рибака «Дніпро» (1937 p.), Ю. Смолича «Вісімнадцятилітні» (1938 р.), П. Панча «Олександр Пархоменко» (1939 р.) та інші.
У широкому діапазоні тем, образів і мотивів української радянської літератури з перших днів Великого Жовтня чільне місце посідає тема Києва. Вже в роки громадянської війни, боротьби з внутрішньою контрреволюцією та іноземними загарбниками українські письменники втілили у своїх творах образ Києва - борця проти ворогів народу, міста-трудівника. Живий образ міста і його жителів - робітників, червоноармійців, а також багато рис суворого побуту постає з поезій 1917 - 1920 pp. П. Тичини, В. Еллана, В. Чумака, М. Семенка, І. Кулика, самодіяльних робітничих і червоноармійських поетів. У ці та наступні роки Києву присвятив кілька своїх чудових творів В. Маяковський.
Тему Києва, революційних традицій київських пролетарів, соціалістичного будівництва і розквіту культури в місті в роки перших п'ятирічок ще ширше розробили українські письменники у 20-і, і особливо в 30-і роки. Киянам і Києву присвятили вірші, цикли поезій, романи й повісті П. Тичина, М. Рильський, В. Сосюра, М. Терещенко, А. Малишко, Ю. Смолич, С. Скляренко, Н. Рибак та багато інших поетів і письменників. Хвилюючі сторінки присвятив воїнам і трудівникам Києва у романі «Як гартувалася сталь» М. Островський.
Возз'єднання західноукраїнських земель привело в сім'ю радянських літераторів Я. Галана, С. Тудора, Гаврилюка, П. Козланюка,
Вільде та інших західноукраїнських письменників, а також польську письменницю В. В асилевську. Вони активно включилися в творче і громадське життя, в передвоєнні роки виступили з новими творами, в яких висловили радість возз'єднання, показали перші паростки нового, щасливого життя своїх земляків. Письменники й громадськість Києва радо
вітали в себе західноукраїнських літераторів. Видавництво «Радянський письменник» видало їх твори. Як довгождане свято зустріла визволення Північної Буковини О. Кобилянська. Вона писала: «Хвилюючись кажу я щире слово це: мої думки тобі, народе вільний, і пісня серця, і музика душі тобі». У 1940 році було урочисто відзначено 50-річчя творчої діяльності письменниці.
Багатогранним творчим і громадським життям жила письменницька організація України, в т. ч. й великий колектив київських літераторів. «Гучну славу прекрасної, квітучої республіки здобула собі Радянська Україна в передвоєнні роки. Такою ж багатою, квітучою була й її література. В розквіті своїх творчих сил прийшла вона на фронт...».
Київ у період завершення соціалістичної реконструкції народного господарства (1933—червень 1941 pp.)
Сторінка 31 з 50
відзначаються книги Л. Первомайського «Нова лірика» (1937 p.), «Барвінковий світ» (1940 p.).Героїка труда і боротьби - центральні мотиви в нових збірках І. Кулика, М. Терещенка, П. Усенка, Л. Дмитерка, М. Шеремета, М. Шпака, К. Герасименка, С. Крижанівського, М. Стельмаха, Є. Фоміна, Л. Зимного, В. Ткаченко та багатьох інших поетів старшого і молодшого поколінь, а також у творах російських поетів М. Ушакова, С. Гордєєва, Л. Вишеславського та інших.
Широкої розробки досягає тема соціалістичного будівництва у кращих творах української художньої прози і драматургії. Найцінніше в них - це образи позитивних героїв - робітників, колгоспників, інтелігенції, для яких труд, діяльність в ім'я народу, партії, Батьківщини є змістом їх життя. Це п'єси «Платон Кречет» (1935 р.), «В степах України» (1940 р.) О. Корнійчука, «Соло на флейті» (1933 - 1936 pp.) І. Микитенка, «Підеш - не вернешся» (1936 p.) І. Кочерги; романи, повісті, оповідання «Короткі історії» (1940 р.) Ю. Яновського, «Історія радості» (1938 р.) Івана Ле, «Удай-ріка»(1938 р.) О. Десняка, «Граніт» (1937 p.), «Крейсер» (1940 р.) В. Собка, «Київ» (1936 p.) Н. Рибака, «Дуже добре» (1935 p.), «Десятикласники» (1938 р.) О. Копиленка, «На берегах Славути» (1940 р.) Я. Баша та інші.
Історичні перемоги соціалізму у всіх галузях економіки і культури зумовлювали зростання, поглиблення почуття патріотизму, радянської національної гордості народів СРСР. На цій основі виростав інтерес радянських письменників до історичного минулого народу, до його славних патріотичних і революційних традицій.
Крім поезій, з'являються численні твори на історичну та історико-революційну теми в українській прозі й драматургії. Серед них - п'єси О. Корнійчука «Правда» (1937 р.), в якій вперше в українській драматургії створено художній образ В. І. Леніна, та «Богдан Хмельницький» (1939 р.), Ю. Яновського роман «Вершники» (1935 р.) та п'єса «Дума про Британку» (1937 p.), роман Івана Ле «Наливайко» (1940 р.), Я. Качури «Іван Богун» (1940 p.), . Тулуб «Людолови» (1934 - 1936 pp.), А. Шияна «Гроза» (1936 р.), О. Десняка «Десну перейшли батальйони» (1937 р.), С. Скляренка «Шлях на Київ» (1937 p.), Н. Рибака «Дніпро» (1937 p.), Ю. Смолича «Вісімнадцятилітні» (1938 р.), П. Панча «Олександр Пархоменко» (1939 р.) та інші.
У широкому діапазоні тем, образів і мотивів української радянської літератури з перших днів Великого Жовтня чільне місце посідає тема Києва. Вже в роки громадянської війни, боротьби з внутрішньою контрреволюцією та іноземними загарбниками українські письменники втілили у своїх творах образ Києва - борця проти ворогів народу, міста-трудівника. Живий образ міста і його жителів - робітників, червоноармійців, а також багато рис суворого побуту постає з поезій 1917 - 1920 pp. П. Тичини, В. Еллана, В. Чумака, М. Семенка, І. Кулика, самодіяльних робітничих і червоноармійських поетів. У ці та наступні роки Києву присвятив кілька своїх чудових творів В. Маяковський.
Тему Києва, революційних традицій київських пролетарів, соціалістичного будівництва і розквіту культури в місті в роки перших п'ятирічок ще ширше розробили українські письменники у 20-і, і особливо в 30-і роки. Киянам і Києву присвятили вірші, цикли поезій, романи й повісті П. Тичина, М. Рильський, В. Сосюра, М. Терещенко, А. Малишко, Ю. Смолич, С. Скляренко, Н. Рибак та багато інших поетів і письменників. Хвилюючі сторінки присвятив воїнам і трудівникам Києва у романі «Як гартувалася сталь» М. Островський.
Возз'єднання західноукраїнських земель привело в сім'ю радянських літераторів Я. Галана, С. Тудора, Гаврилюка, П. Козланюка,
Вільде та інших західноукраїнських письменників, а також польську письменницю В. В асилевську. Вони активно включилися в творче і громадське життя, в передвоєнні роки виступили з новими творами, в яких висловили радість возз'єднання, показали перші паростки нового, щасливого життя своїх земляків. Письменники й громадськість Києва радо
вітали в себе західноукраїнських літераторів. Видавництво «Радянський письменник» видало їх твори. Як довгождане свято зустріла визволення Північної Буковини О. Кобилянська. Вона писала: «Хвилюючись кажу я щире слово це: мої думки тобі, народе вільний, і пісня серця, і музика душі тобі». У 1940 році було урочисто відзначено 50-річчя творчої діяльності письменниці.
Багатогранним творчим і громадським життям жила письменницька організація України, в т. ч. й великий колектив київських літераторів. «Гучну славу прекрасної, квітучої республіки здобула собі Радянська Україна в передвоєнні роки. Такою ж багатою, квітучою була й її література. В розквіті своїх творчих сил прийшла вона на фронт...».