Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Пожвавилась науково-дослідна робота вузів Києва. Це знайшло свій вияв, зокрема, у виданні ними своїх «Записок», «Вістей» тощо, в яких поряд з офіційними матеріалами друкувалися наукові праці професорів і викладачів. Велику роботу провадив, наприклад, професор Київського політехнічного інституту Є. О. Патон по відбудові зруйнованого війною мостового господарства України.
Ще більшого розмаху наукова робота в Києві набрала в роки першої і другої п'ятирічок (1928-1937 pp.), коли перед радянською наукою постали величезні завдання у справі будівництва соціалістичного суспільства. Особливо пожвавилась наукова робота після перенесення в Київ столиці Радянської України. Зросло число науково-дослідних установ Академії наук, збільшився її бюджет, поповнились ряди дійсних членів. У 1929 і 1934 pp. до складу Академії наук УРСР були обрані видатні радянські вчені О. О. Богомолець (патофізіолог), О. В. Палладій (біохімік), М. Г. Холодний (ботанік-фізіолог), П. Г. Тичина (поет і літературознавець), М. Д. Стражеско (терапевт), А. О. Сапєгін (ботанік), О. М. Динник (механік), Є. О. Патон (електрозварник), Д. К. Третьяков (зоолог), В. П. Яворський (хімік), О. І. Лейпунський (фізик) та інші. Значно зросло число й членів-кореспондентів, а також наукових співробітників установ Академії. Київські вузи були зміцнені висококваліфікованими кадрами.
Відбулись великі зміни і в структурі Академії наук УРСР. У 1934 році замість численних дрібних кафедр, комісій, лабораторій (їх налічувалось 164) організовано 21 науково-дослідний інститут. Це в значній мірі сприяло поліпшенню наукової роботи Академії. В тому ж році Академія наук із системи Наркомосу була передана в безпосереднє віддання Уряду УРСР. Це також сприяло дальшому піднесенню її роботи. При президії Академії почала діяти Рада по вивченню продуктивних сил УРСР що керувала комплексними експедиційними дослідженнями природних ресурсів республіки. Очолював Раду видатний радянський вчений академік О. Г. Шліхтер.
У 1928 році почалось планування науково-дослідної роботи Академії наук, яке рік у рік удосконалювалось. Зв'язок Академії з народним господарством і культурним будівництвом країни ставав дедалі щільнішим і міцнішим. При Академії наук була створена комісія науково-популярної пропаганди, вчені Академії взяли шефство над Донбасом.
За роки другої п'ятирічки, особливо після постанови РНК СРСР і ЦК ВКІІ(6) від 23 червня 1936 року, зросла роль кафедр і наукових працівників вищих учбових закладів у розвитку радянської науки, поліпшилась їх науково-дослідна робота. Це видно на прикладі Київського індустріального інституту. У 1936 році кафедри інституту розробляли 100 наукових тем, на виконання яких було асигновано близько 1 млн. крб. Багато з виконаних тем мали важливе народногосподарське значення. В наступному, 1937 році наукові працівники інституту розробляли вже близько 200 тем. Про зростання науково-дослідної роботи вузів свідчить, зокрема, видання ними своїх наукових записок. Так, Київський університет у 1935 - 1937 pp. видав три томи «Наукових записок» у десяти випусках.
Крім Академії наук і вищих учбових закладів, у Києві працювала значна кількість науково-дослідних установ (інститутів, філіалів науково-дослідних інститутів, галузевих дослідних станцій, обсерваторій, архівів тощо), які підлягали окремим наркоматам і відомствам. У 1935 році тут було зайнято близько 2 тис. наукових працівників.
Ще більше розширилась наукова робота в Києві в роки третьої п'ятирічки. В системі Академії наук УРСР організовано нові інститути, число їх наукових співробітників зросло з 715 у 1937 році до 1200 у 1941 році. У 1939 році до Академії наук обрано ЗО академіків і серед них таких видатних діячів радянської науки, як математика М. О. Лаврентьева, мовознавців Л. А. Булаховського і М. Я. Калиновича, літературознавця О. І. Білецького, ботаніка М. М. Гришка, фізіолога В. 10. Чаговця,. письменника-драматурга О. Є. Корнійчука і ряд інших. Крім того, було обрано 60 членів-кореспондентів. Замість трьох відділів в Академії створено чотири (суспільних наук, фізико-хімічних і математичних наук, біологічних наук, технічних наук).
Зросла мережа науково-дослідних установ, підпорядкованих господарським наркоматам та іншим відомствам. Всього у 1941 році в Києві було 63 наукові установи.
За роки соціалістичного будівництва вчені, що працювали в численних науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах Києва, внесли
Київ у період завершення соціалістичної реконструкції народного господарства (1933—червень 1941 pp.)
Сторінка 20 з 50
В Академії наук досить широко розгорнулось вивчення історії України, української мови і фольклору, археології і етнографії, продуктивних сил республіки, її флори і фауни, а також акліматизації деяких південних рослин тощо. У цей період значну роль у розвитку української радянської науки відіграли академіки П. А. Тутковський (геологія), К. Г. Воблий (економіка), М. В. Птуха (статистика), М. Ф. Кащенко (акліматизація рослин), К. К. Симінський (будівельна механіка) та інші.Пожвавилась науково-дослідна робота вузів Києва. Це знайшло свій вияв, зокрема, у виданні ними своїх «Записок», «Вістей» тощо, в яких поряд з офіційними матеріалами друкувалися наукові праці професорів і викладачів. Велику роботу провадив, наприклад, професор Київського політехнічного інституту Є. О. Патон по відбудові зруйнованого війною мостового господарства України.
Ще більшого розмаху наукова робота в Києві набрала в роки першої і другої п'ятирічок (1928-1937 pp.), коли перед радянською наукою постали величезні завдання у справі будівництва соціалістичного суспільства. Особливо пожвавилась наукова робота після перенесення в Київ столиці Радянської України. Зросло число науково-дослідних установ Академії наук, збільшився її бюджет, поповнились ряди дійсних членів. У 1929 і 1934 pp. до складу Академії наук УРСР були обрані видатні радянські вчені О. О. Богомолець (патофізіолог), О. В. Палладій (біохімік), М. Г. Холодний (ботанік-фізіолог), П. Г. Тичина (поет і літературознавець), М. Д. Стражеско (терапевт), А. О. Сапєгін (ботанік), О. М. Динник (механік), Є. О. Патон (електрозварник), Д. К. Третьяков (зоолог), В. П. Яворський (хімік), О. І. Лейпунський (фізик) та інші. Значно зросло число й членів-кореспондентів, а також наукових співробітників установ Академії. Київські вузи були зміцнені висококваліфікованими кадрами.
Відбулись великі зміни і в структурі Академії наук УРСР. У 1934 році замість численних дрібних кафедр, комісій, лабораторій (їх налічувалось 164) організовано 21 науково-дослідний інститут. Це в значній мірі сприяло поліпшенню наукової роботи Академії. В тому ж році Академія наук із системи Наркомосу була передана в безпосереднє віддання Уряду УРСР. Це також сприяло дальшому піднесенню її роботи. При президії Академії почала діяти Рада по вивченню продуктивних сил УРСР що керувала комплексними експедиційними дослідженнями природних ресурсів республіки. Очолював Раду видатний радянський вчений академік О. Г. Шліхтер.
У 1928 році почалось планування науково-дослідної роботи Академії наук, яке рік у рік удосконалювалось. Зв'язок Академії з народним господарством і культурним будівництвом країни ставав дедалі щільнішим і міцнішим. При Академії наук була створена комісія науково-популярної пропаганди, вчені Академії взяли шефство над Донбасом.
За роки другої п'ятирічки, особливо після постанови РНК СРСР і ЦК ВКІІ(6) від 23 червня 1936 року, зросла роль кафедр і наукових працівників вищих учбових закладів у розвитку радянської науки, поліпшилась їх науково-дослідна робота. Це видно на прикладі Київського індустріального інституту. У 1936 році кафедри інституту розробляли 100 наукових тем, на виконання яких було асигновано близько 1 млн. крб. Багато з виконаних тем мали важливе народногосподарське значення. В наступному, 1937 році наукові працівники інституту розробляли вже близько 200 тем. Про зростання науково-дослідної роботи вузів свідчить, зокрема, видання ними своїх наукових записок. Так, Київський університет у 1935 - 1937 pp. видав три томи «Наукових записок» у десяти випусках.
Крім Академії наук і вищих учбових закладів, у Києві працювала значна кількість науково-дослідних установ (інститутів, філіалів науково-дослідних інститутів, галузевих дослідних станцій, обсерваторій, архівів тощо), які підлягали окремим наркоматам і відомствам. У 1935 році тут було зайнято близько 2 тис. наукових працівників.
Ще більше розширилась наукова робота в Києві в роки третьої п'ятирічки. В системі Академії наук УРСР організовано нові інститути, число їх наукових співробітників зросло з 715 у 1937 році до 1200 у 1941 році. У 1939 році до Академії наук обрано ЗО академіків і серед них таких видатних діячів радянської науки, як математика М. О. Лаврентьева, мовознавців Л. А. Булаховського і М. Я. Калиновича, літературознавця О. І. Білецького, ботаніка М. М. Гришка, фізіолога В. 10. Чаговця,. письменника-драматурга О. Є. Корнійчука і ряд інших. Крім того, було обрано 60 членів-кореспондентів. Замість трьох відділів в Академії створено чотири (суспільних наук, фізико-хімічних і математичних наук, біологічних наук, технічних наук).
Зросла мережа науково-дослідних установ, підпорядкованих господарським наркоматам та іншим відомствам. Всього у 1941 році в Києві було 63 наукові установи.
За роки соціалістичного будівництва вчені, що працювали в численних науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах Києва, внесли