Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
ЦК ВКП(б) вказав на істотні хиби в організації освіти, які полягали в тому, що навчання в школі не давало ще достатнього обсягу загальноосвітніх знань і незадовільно розв'язувало завдання підготовки для вступу в технікуми і вищу школу цілком грамотних людей, які б добре володіли основами наук (фізика, хімія, математика, рідна мова, географія та ін.). Внаслідок цього політехнізація школи в ряді випадків набувала формального характеру; школа не готувала всебічно розвинених будівників соціалізму, які б уміли
пов'язувати теорію з практикою і володіли основами техніки. Центральний Комітет запропонував в основу всієї дальшої роботи шкіл покласти вказівки В. І. Леніна, які він дав ще в 1920 році в «Замітках на тези Н. К. Крупської про політехнічну освіту».
У наступні роки ЦК ВКП(б) і Радянський уряд неодноразово розглядали різні сторони роботи шкіл. У результаті був вироблений тип загальноосвітньої середньої школи (десятирічки), а також розроблено її найважливіші організаційно-педагогічні основи.
Важливих результатів у боротьбі за здійснення закону про загальне обов'язкове початкове навчання, прийнятого в 1930 році, було досягнуто в Києві. Вже в тому році школи міста прийняли 99 проц. тих, хто мав починати шкільне навчання. На кінець листопада 1931 року в школах навчалося 62 775 дітей обох статей. Починаючи з 1930/31 навчального року значно поліпшилась навчально-виховна робота. Крім того, що було здійснене загальне початкове навчання, підвищилась його якість, збільшився обсяг знань учнів, зміцніла дисципліна, зріс авторитет учителів, учні навчались за стабільними підручниками. В 1934/35 навчальному році відбувся перший випуск учнів середніх десятирічних шкіл.
Питання поліпшення роботи шкіл стояли в центрі уваги радянської громадськості. Як відзначав XVIII пленум Київського міськкому КП(б)У (грудень 1935 року) у своїй постанові «Про роботу серед дітей», запровадження твердого розкладу занять, нова система оцінок успішності поліпшили порядок у школі, підвищили якість засвоєння учнями знань за програмою, піднесли їх дисципліну і рівень культури.
Для допомоги шкільним працівникам у вихованні дітей було відкрито Палац піонерів і жовтенят, театр для дітей, районні і підрайонні дитячі клуби і дитячі технічні станції на Подолі, Куренівці, Звіринці, Деміївці, збільшено кількість майданчиків (до 510) та дитячих кімнат при будинкоуправліннях (до 253). У школах і позашкільних установах діяли тисячі гуртків юних техніків і авіамоделістів та юних друзів оборони, гуртків, секцій і команд фізкультури. Це давало можливість краще організовувати дозвілля дітей і розвивати їх творчі здібності.
Зміцніла піонерська організація, яка була утворена ще в 1922 році. Зросла роль шкільних комсомольських та піонерських організацій у справі виховання в учнів свідомої дисципліни. Партійні організації міста повсякденно займалися питаннями виховання дітей у школі, поза школою і в родині. Посилилась їх увага до роботи шкільних комсомольських та піонерських організацій.
Разом з тим виявились і недоліки в шкільній роботі. У ряді шкіл ще не було забезпечено потрібної дисципліни учнів. У деяких школах недооцінювалось викладання рідної мови, історії та географії, внаслідок чого успішність багатьох учнів з цих дисциплін була незадовільною. Мали місце також факти ліберального ставлення до оцінки успішності учнів з боку окремих педагогів.
Деякий час на сторінках ряду педагогічних видань пропагувалась лівацька «теорія» про відмирання школи. З цієї «теорії» випливало, що програми і підручники не потрібні, роль учителя-викладача зводилась нанівець. Ці безглузді і антиленінські погляди партія розгромила, але навіть у 1935 році вони ще не були викорінені до кінця серед частини працівників народної освіти.
Опублікована в «Правде» 4 вересня 1935 року постанова Раднаркому Союзу РСР і ЦК ВКП(б) про організацію навчальної роботи і внутрішній розпорядок у початковій, неповній середній і середній школі мала величезне значення для дальшого розвитку шкільної справи. Конкретні і детальні вказівки партії та уряду про організацію навчального року, шкільного режиму, перевірку знань і видачу переводних посвідчень та атестатів з зазначенням оцінок успішності та поведінки, сприяли дальшому поліпшенню всієї навчально-виховної роботи.
Одночасно треба було ліквідувати неправильне розміщення шкіл у районах міста, унаслідуване від дореволюційних часів. На початку 30-х років у центральній частині Києва, зокрема в районах вулиць Енгельса, Леніна, біля Червоної площі на Подолі, розташувались цілі «гнізда» шкіл, а в районі Червоноармійської вулиці,, в північно-східних кварталах Подолу і в Святошині шкіл було дуже мало. Так, 71-а школа (біля заводу «Більшовик») обслуговувала дітей навіть з Святошина.
До 1934 року включно школи Києва містилися в основному в
Київ у період завершення соціалістичної реконструкції народного господарства (1933—червень 1941 pp.)
Сторінка 15 з 50
справі розширення шкільної мережі і перебудови школи. ОдночасноЦК ВКП(б) вказав на істотні хиби в організації освіти, які полягали в тому, що навчання в школі не давало ще достатнього обсягу загальноосвітніх знань і незадовільно розв'язувало завдання підготовки для вступу в технікуми і вищу школу цілком грамотних людей, які б добре володіли основами наук (фізика, хімія, математика, рідна мова, географія та ін.). Внаслідок цього політехнізація школи в ряді випадків набувала формального характеру; школа не готувала всебічно розвинених будівників соціалізму, які б уміли
У наступні роки ЦК ВКП(б) і Радянський уряд неодноразово розглядали різні сторони роботи шкіл. У результаті був вироблений тип загальноосвітньої середньої школи (десятирічки), а також розроблено її найважливіші організаційно-педагогічні основи.
Важливих результатів у боротьбі за здійснення закону про загальне обов'язкове початкове навчання, прийнятого в 1930 році, було досягнуто в Києві. Вже в тому році школи міста прийняли 99 проц. тих, хто мав починати шкільне навчання. На кінець листопада 1931 року в школах навчалося 62 775 дітей обох статей. Починаючи з 1930/31 навчального року значно поліпшилась навчально-виховна робота. Крім того, що було здійснене загальне початкове навчання, підвищилась його якість, збільшився обсяг знань учнів, зміцніла дисципліна, зріс авторитет учителів, учні навчались за стабільними підручниками. В 1934/35 навчальному році відбувся перший випуск учнів середніх десятирічних шкіл.
Питання поліпшення роботи шкіл стояли в центрі уваги радянської громадськості. Як відзначав XVIII пленум Київського міськкому КП(б)У (грудень 1935 року) у своїй постанові «Про роботу серед дітей», запровадження твердого розкладу занять, нова система оцінок успішності поліпшили порядок у школі, підвищили якість засвоєння учнями знань за програмою, піднесли їх дисципліну і рівень культури.
Для допомоги шкільним працівникам у вихованні дітей було відкрито Палац піонерів і жовтенят, театр для дітей, районні і підрайонні дитячі клуби і дитячі технічні станції на Подолі, Куренівці, Звіринці, Деміївці, збільшено кількість майданчиків (до 510) та дитячих кімнат при будинкоуправліннях (до 253). У школах і позашкільних установах діяли тисячі гуртків юних техніків і авіамоделістів та юних друзів оборони, гуртків, секцій і команд фізкультури. Це давало можливість краще організовувати дозвілля дітей і розвивати їх творчі здібності.
Зміцніла піонерська організація, яка була утворена ще в 1922 році. Зросла роль шкільних комсомольських та піонерських організацій у справі виховання в учнів свідомої дисципліни. Партійні організації міста повсякденно займалися питаннями виховання дітей у школі, поза школою і в родині. Посилилась їх увага до роботи шкільних комсомольських та піонерських організацій.
Разом з тим виявились і недоліки в шкільній роботі. У ряді шкіл ще не було забезпечено потрібної дисципліни учнів. У деяких школах недооцінювалось викладання рідної мови, історії та географії, внаслідок чого успішність багатьох учнів з цих дисциплін була незадовільною. Мали місце також факти ліберального ставлення до оцінки успішності учнів з боку окремих педагогів.
Деякий час на сторінках ряду педагогічних видань пропагувалась лівацька «теорія» про відмирання школи. З цієї «теорії» випливало, що програми і підручники не потрібні, роль учителя-викладача зводилась нанівець. Ці безглузді і антиленінські погляди партія розгромила, але навіть у 1935 році вони ще не були викорінені до кінця серед частини працівників народної освіти.
Опублікована в «Правде» 4 вересня 1935 року постанова Раднаркому Союзу РСР і ЦК ВКП(б) про організацію навчальної роботи і внутрішній розпорядок у початковій, неповній середній і середній школі мала величезне значення для дальшого розвитку шкільної справи. Конкретні і детальні вказівки партії та уряду про організацію навчального року, шкільного режиму, перевірку знань і видачу переводних посвідчень та атестатів з зазначенням оцінок успішності та поведінки, сприяли дальшому поліпшенню всієї навчально-виховної роботи.
Одночасно треба було ліквідувати неправильне розміщення шкіл у районах міста, унаслідуване від дореволюційних часів. На початку 30-х років у центральній частині Києва, зокрема в районах вулиць Енгельса, Леніна, біля Червоної площі на Подолі, розташувались цілі «гнізда» шкіл, а в районі Червоноармійської вулиці,, в північно-східних кварталах Подолу і в Святошині шкіл було дуже мало. Так, 71-а школа (біля заводу «Більшовик») обслуговувала дітей навіть з Святошина.
До 1934 року включно школи Києва містилися в основному в