Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
але високої кваліфікації. (На Україні технікуми у двадцяті роки вважалися вищими навчальними закладами).
Успіхи в розвитку вищої освіти, досягнуті на кінець першого радянського десятиріччя, виявились, проте, недостатніми в наступні роки, коли радянський народ приступив до виконання грандіозного плану першої п'ятирічки. Треба було в найкоротший строк розширити підготовку спеціалістів для народного господарства. У 1928 році питання про вищу школу постало як одне з найважливіших політичних питань. Конкретною програмою перебудови роботи вищої школи відповідно до нових завдань соціалістичного будівництва стали рішення липневого (1928 р.) та листопадового (1929 р.) Пленумів ЦК ВКП(б) з питань поліпшення підготовки нових спеціалістів для народного господарства. Щоб виконати ці рішення, у 1929 - ,1930 pp. проведено докорінну реорганізацію системи вищої освіти. Вищі навчальні заклади були перебудовані за галузевим принципом і передані у відання господарських наркоматів і відомств, відкрито багато нових інститутів. За наркомосами союзних республік залишалося програмно-методичне керівництво роботою вищої школи.
ЦК ВКП(б) з усією гостротою висунув завдання дальшого поліпшення соціального складу студентства та його ідейно-політичного загартування. З цією метою було розширено мережу робітфаків, у вузи систематично відряджалися комуністи, посилено класовий принцип прийому до вузів.
У відповідності з бажанням трудящих усіх радянських республік уряд СРСР видав у 1929 році постанову про уніфікацію системи середньої спеціальної і вищої освіти. Технікуми УРСР, що раніше вважалися вищими практичними навчальними закладами, були покликані тепер готувати спеціалістів середньої кваліфікації,
За роки п'ятирічки відбулося значне зростання мережі вищих навчальних закладів у Києві. Якщо у 1927/28 навчальному році у місті було 9 інститутів, то на початок 1931 року число їх зросло до 23, а на початку 1932 року у Києві працювало вже більше ЗО інститутів. Зростання мережі вузів відбувалося головним чином за рахунок розукрупнення багатофакультетних інститутів і реорганізації деяких технікумів в інститути.
На базі факультетів одного з найбільших вузів України - Київського політехнічного інституту - у 1930 році створено 8 самостійних інститутів. Деякі з них виросли згодом у провідні вузи республіки. Такими стали, зокрема, технологічні інститути харчової і легкої промисловості.
Разом з тим треба відзначити, що в 1929-1931 pp. у будівництві вищої школи було припущено ряд помилок і викривлень політики партії, що знайшло свій вияв у створенні карликових вузів, у розпорошенні науково-педагогічних кадрів, у широкому запровадженні в навчальну роботу шкідливого «бригадно-лабораторного методу» тощо. Результатом цього було зниження рівня підготовки спеціалістів.
Тимчасом розвиток соціалістичного господарства на новій науково-технічній основі настійно вимагав рішучого поліпшення підготовки спеціалістів. Надзвичайно важливе значення в цій справі відіграла реалізація постанови ЦВК СРСР від 19 вересня 1932 року «Про учбові програми та режим у вищій школі і технікумах». Відповідно до постанови у Києві проведено велику роботу по перегляду номенклатури спеціальностей, мережі вищих навчальних закладів, учбових планів, програм, по зміцненню навчально-виробничої бази інститутів. Підвищилась роль лекцій у навчальному процесі, практичні заняття стали провадитись у зв'язку з лекційною роботою, належна увага приділялася самостійній роботі студентів.
Керуючись постановою ЦВК СРСР, уряд УРСР у 1933 році відкрив на Україні 4 державні університети, в т. ч. в Києві. Це мало важливе значення для поліпшення підготовки спеціалістів для різних галузей народного господарства і культури, для розвитку науково-дослідної роботи в республіці.
Київський державний університет став великим навчально-науковим закладом Радянської України. Рік у рік зростало число студентів в університеті. На 15 вересня 1934 року тут налічувалось 1384 студенти, у 1935 році - 1972, в 1936-2298, в 1937-2766і. За порівняно короткий строк з часу поновлення Київський університет перетворився на кузню кадрів народної інтелігенції, став великим центром української соціалістичної науки і культури.
У роки другої п'ятирічки була впорядкована мережа вищих учбових закладів,
Київ у період завершення соціалістичної реконструкції народного господарства (1933—червень 1941 pp.)
Сторінка 18 з 50
Найважливішим завоюванням у галузі вищої освіти на кінець першого десятиріччя Радянської влади була радикальна зміна соціального складу студентства. У місті збільшилась мережа вузів у порівнянні з дореволюційним часом. Якщо в 1914 році в Києві діяло 7 вузів, з яких більше половини утримувались на плату за навчання, тобто за рахунок самих студентів, то в 1927 році було вже 9 державних інститутів. На їх 26 факультетах навчалось понад 9 тис. студентів і працювало більше тисячі професорів і викладачів. Крім того, діяло 6 робітничих факультетів, на яких до вступу у вузи готувались майже півтори тисячі робітників і селян. До цих учбових закладів треба додати 10 технікумів, що готували спеціалістів вузького профілю, Успіхи в розвитку вищої освіти, досягнуті на кінець першого радянського десятиріччя, виявились, проте, недостатніми в наступні роки, коли радянський народ приступив до виконання грандіозного плану першої п'ятирічки. Треба було в найкоротший строк розширити підготовку спеціалістів для народного господарства. У 1928 році питання про вищу школу постало як одне з найважливіших політичних питань. Конкретною програмою перебудови роботи вищої школи відповідно до нових завдань соціалістичного будівництва стали рішення липневого (1928 р.) та листопадового (1929 р.) Пленумів ЦК ВКП(б) з питань поліпшення підготовки нових спеціалістів для народного господарства. Щоб виконати ці рішення, у 1929 - ,1930 pp. проведено докорінну реорганізацію системи вищої освіти. Вищі навчальні заклади були перебудовані за галузевим принципом і передані у відання господарських наркоматів і відомств, відкрито багато нових інститутів. За наркомосами союзних республік залишалося програмно-методичне керівництво роботою вищої школи.
ЦК ВКП(б) з усією гостротою висунув завдання дальшого поліпшення соціального складу студентства та його ідейно-політичного загартування. З цією метою було розширено мережу робітфаків, у вузи систематично відряджалися комуністи, посилено класовий принцип прийому до вузів.
У відповідності з бажанням трудящих усіх радянських республік уряд СРСР видав у 1929 році постанову про уніфікацію системи середньої спеціальної і вищої освіти. Технікуми УРСР, що раніше вважалися вищими практичними навчальними закладами, були покликані тепер готувати спеціалістів середньої кваліфікації,
За роки п'ятирічки відбулося значне зростання мережі вищих навчальних закладів у Києві. Якщо у 1927/28 навчальному році у місті було 9 інститутів, то на початок 1931 року число їх зросло до 23, а на початку 1932 року у Києві працювало вже більше ЗО інститутів. Зростання мережі вузів відбувалося головним чином за рахунок розукрупнення багатофакультетних інститутів і реорганізації деяких технікумів в інститути.
На базі факультетів одного з найбільших вузів України - Київського політехнічного інституту - у 1930 році створено 8 самостійних інститутів. Деякі з них виросли згодом у провідні вузи республіки. Такими стали, зокрема, технологічні інститути харчової і легкої промисловості.
Разом з тим треба відзначити, що в 1929-1931 pp. у будівництві вищої школи було припущено ряд помилок і викривлень політики партії, що знайшло свій вияв у створенні карликових вузів, у розпорошенні науково-педагогічних кадрів, у широкому запровадженні в навчальну роботу шкідливого «бригадно-лабораторного методу» тощо. Результатом цього було зниження рівня підготовки спеціалістів.
Тимчасом розвиток соціалістичного господарства на новій науково-технічній основі настійно вимагав рішучого поліпшення підготовки спеціалістів. Надзвичайно важливе значення в цій справі відіграла реалізація постанови ЦВК СРСР від 19 вересня 1932 року «Про учбові програми та режим у вищій школі і технікумах». Відповідно до постанови у Києві проведено велику роботу по перегляду номенклатури спеціальностей, мережі вищих навчальних закладів, учбових планів, програм, по зміцненню навчально-виробничої бази інститутів. Підвищилась роль лекцій у навчальному процесі, практичні заняття стали провадитись у зв'язку з лекційною роботою, належна увага приділялася самостійній роботі студентів.
Керуючись постановою ЦВК СРСР, уряд УРСР у 1933 році відкрив на Україні 4 державні університети, в т. ч. в Києві. Це мало важливе значення для поліпшення підготовки спеціалістів для різних галузей народного господарства і культури, для розвитку науково-дослідної роботи в республіці.
Київський державний університет став великим навчально-науковим закладом Радянської України. Рік у рік зростало число студентів в університеті. На 15 вересня 1934 року тут налічувалось 1384 студенти, у 1935 році - 1972, в 1936-2298, в 1937-2766і. За порівняно короткий строк з часу поновлення Київський університет перетворився на кузню кадрів народної інтелігенції, став великим центром української соціалістичної науки і культури.
У роки другої п'ятирічки була впорядкована мережа вищих учбових закладів,