Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
гінекологічних ліжок у Києві зросла з 539 до 153.
Сітка ясел системи міського відділу охорони здоров'я за 1936-1939 pp. подвоїлася (120 одиниць проти 60 в 1934 році), а кількість ліжок у них майже потроїлася (7446 на 1 липня 1939 року проти 2756 у 1934 році). Коли ж урахувати дитячі заклади інших організацій, число ліжок у київських яслах досягло 83. Кількість молочних кухонь зросла з 9 до 1. Для дітей ясельного віку функціонувало 4 санаторії. Для піонерів організували вісім районних піонерських таборів.
У 1935-1939 pp. у Києві були збудовані дитяча лікарня ім. Калініна, лікарня в Дарниці, а також кілька менших лікувальних закладів. Нові дитячі лікарні відкрились на Батиєвій горі, в Жовтневому районі (Борщагівка) і на Подолі. У 1939 році функціонувало 24 лікарні і 9 родильних будинків.
У Києві не було жодного підприємства з кількістю понад 300 робітників, де б не працював пункт охорони здоров'я. їх число зростало рік у рік: якщо в 1934 році на підприємствах працювало 82 пункти охорони здоров'я, то в 1939 році - 18. В поліклініках заводів «Більшовик», «Ленінська кузня» і на «Арсеналі» значно зросла кількість спеціальних кабінетів, поліпшилось їх обладнання, а при поліклініці заводу «Більшовик» у 1939 році відкрили добре устатковану водолікарню. У місті, крім того, було 63 амбулаторії і поліклініки, а всіх видів амбулаторно-поліклінічних закладів - 23. Майже в 2,9 раза зросло обслуговування населення лікарською допомогою вдома. В лікувальних закладах працювало 4 тис. лікарів і 4,5 тис. працівників з середнього медичною освітою. Внаслідок плідної роботи пунктів охорони здоров'я на підприємствах, поліклінік і профспілкових організацій поступово зменшився виробничий травматизм, захворювання, різко знизилася смертність населення.
Збільшення випуску промислової і сільськогосподарської продукції створювало умови для неухильного зростання роздрібного товарообороту, кращого задоволення попиту трудящих. На основі зростання товарних ресурсів країни в 193.році було ліквідовано нормування відпуску продуктів й промтоварів і здійснено перехід до розгорнутої культурної радянської торгівлі. Загальний роздрібний товарооборот Києва збільшився майже в 2,6 раза - з 807 млн. крб. у 1934 році до 2198 млн. крб. у 1939 році.
Зростання товарообороту у місті потребувало розширення матеріально-технічної бази радянської торгівлі. Кількість магазинів за п'ять років зросла на 127, кількість рундуків і кіосків - на 358, а дрібна розносна сітка - на 750 одиниць. На розі вул. Леніна і Хрещатика збудовано новий універмаг, який міг щодня обслужити 50 тис. покупців. Крім універмагу, спорудили понад ЗО добре обладнаних магазинів «Гастронома» і «Бакалії», створили десятки спеціалізованих промтоварних і продовольчих магазинів.
Особлива увага приділялася розширенню торгової сітки на околицях. З 1935 по 1939 рік на околицях було збудовано 50 павільйонів. Багато промтоварних магазинів по торгівлі мануфактурою і взуттям переведено з центру на околиці (на Отрадну вулицю, в райони кабельного заводу, заводу верстатів-автоматів, у Дарницю, на Солом'янку та ін.). Одночасно з розвитком державної торгівлі у Києві значно зростала колгоспна торгівля. Товарооборот колгоспної торгівлі у 1938 році досяг 165,9 млн. крб. проти 97,9 млн. крб. у 1936 році. Для забезпечення кращої організації торгівлі на 16 ринках міста міська Рада витратила в 1937-1939 pp. понад З млн. крб. на спорудження критих павільйонів, устаткування холодильної апаратури тощо.
Господарські і культурні успіхи, здобуті трудящими столиці під керівництвом Комуністичної партії, відображались у бюджеті соціалістичного Києва. Загальні витрати за місцевим бюджетом зросли з 92 млн. крб. у 1934 році до 275 млн. крб. у 1939 році, тобто майже у 3 рази (в 1913 році бюджет міста становив тільки 4,7 млн. крб.). Більше половини всіх витрат бюджету йшло щороку на соціально-культурні потреби населення.
Переконливим свідченням зростання добробуту населення Києва було збільшення трудових заощаджень у вигляді передплати державних позик та вкладів у трудові ощадні каси. У 1934 році 149 тис. трудящих внесли на зберігання в ощадні каси майже 15,6 млн. крб., а в 1938 році 185 тис. вкладників мали на своїх особистих рахунках близько 123,7 млн. крб., тобто сума вкладів збільшилась у 8 разів.
24 грудня 1939 року на основі нової Конституції УРСР і нового виборчого закону були проведені вибори до місцевих Рад депутатів трудящих. У цей знаменний день український народ ще раз з усією силою продемонстрував безмежну відданість рідній Комуністичній партії, Радянській державі, справі соціалізму. Згідно з Положенням про вибори у Києві тоді було організовано
Київ у період завершення соціалістичної реконструкції народного господарства (1933—червень 1941 pp.)
Сторінка 11 з 50
результаті невпинного зростання добробуту трудящих значно підвищилась народжуваність в Радянському Союзі, і зокрема в Києві: порівняно з 1934 роком вона тут зросла втроє. Відповідно до цього була перебудована робота всієї сітки закладів охорони материнства та дитинства. Значно збільшилась пропускна спроможність жіночих та дитячих консультацій. Незважаючи на велике зростання народжуваності, стаціонарною допомогою було охоплено 100 проц. породіль. Кількість акушерських і Сітка ясел системи міського відділу охорони здоров'я за 1936-1939 pp. подвоїлася (120 одиниць проти 60 в 1934 році), а кількість ліжок у них майже потроїлася (7446 на 1 липня 1939 року проти 2756 у 1934 році). Коли ж урахувати дитячі заклади інших організацій, число ліжок у київських яслах досягло 83. Кількість молочних кухонь зросла з 9 до 1. Для дітей ясельного віку функціонувало 4 санаторії. Для піонерів організували вісім районних піонерських таборів.
У 1935-1939 pp. у Києві були збудовані дитяча лікарня ім. Калініна, лікарня в Дарниці, а також кілька менших лікувальних закладів. Нові дитячі лікарні відкрились на Батиєвій горі, в Жовтневому районі (Борщагівка) і на Подолі. У 1939 році функціонувало 24 лікарні і 9 родильних будинків.
У Києві не було жодного підприємства з кількістю понад 300 робітників, де б не працював пункт охорони здоров'я. їх число зростало рік у рік: якщо в 1934 році на підприємствах працювало 82 пункти охорони здоров'я, то в 1939 році - 18. В поліклініках заводів «Більшовик», «Ленінська кузня» і на «Арсеналі» значно зросла кількість спеціальних кабінетів, поліпшилось їх обладнання, а при поліклініці заводу «Більшовик» у 1939 році відкрили добре устатковану водолікарню. У місті, крім того, було 63 амбулаторії і поліклініки, а всіх видів амбулаторно-поліклінічних закладів - 23. Майже в 2,9 раза зросло обслуговування населення лікарською допомогою вдома. В лікувальних закладах працювало 4 тис. лікарів і 4,5 тис. працівників з середнього медичною освітою. Внаслідок плідної роботи пунктів охорони здоров'я на підприємствах, поліклінік і профспілкових організацій поступово зменшився виробничий травматизм, захворювання, різко знизилася смертність населення.
Збільшення випуску промислової і сільськогосподарської продукції створювало умови для неухильного зростання роздрібного товарообороту, кращого задоволення попиту трудящих. На основі зростання товарних ресурсів країни в 193.році було ліквідовано нормування відпуску продуктів й промтоварів і здійснено перехід до розгорнутої культурної радянської торгівлі. Загальний роздрібний товарооборот Києва збільшився майже в 2,6 раза - з 807 млн. крб. у 1934 році до 2198 млн. крб. у 1939 році.
Зростання товарообороту у місті потребувало розширення матеріально-технічної бази радянської торгівлі. Кількість магазинів за п'ять років зросла на 127, кількість рундуків і кіосків - на 358, а дрібна розносна сітка - на 750 одиниць. На розі вул. Леніна і Хрещатика збудовано новий універмаг, який міг щодня обслужити 50 тис. покупців. Крім універмагу, спорудили понад ЗО добре обладнаних магазинів «Гастронома» і «Бакалії», створили десятки спеціалізованих промтоварних і продовольчих магазинів.
Особлива увага приділялася розширенню торгової сітки на околицях. З 1935 по 1939 рік на околицях було збудовано 50 павільйонів. Багато промтоварних магазинів по торгівлі мануфактурою і взуттям переведено з центру на околиці (на Отрадну вулицю, в райони кабельного заводу, заводу верстатів-автоматів, у Дарницю, на Солом'янку та ін.). Одночасно з розвитком державної торгівлі у Києві значно зростала колгоспна торгівля. Товарооборот колгоспної торгівлі у 1938 році досяг 165,9 млн. крб. проти 97,9 млн. крб. у 1936 році. Для забезпечення кращої організації торгівлі на 16 ринках міста міська Рада витратила в 1937-1939 pp. понад З млн. крб. на спорудження критих павільйонів, устаткування холодильної апаратури тощо.
Господарські і культурні успіхи, здобуті трудящими столиці під керівництвом Комуністичної партії, відображались у бюджеті соціалістичного Києва. Загальні витрати за місцевим бюджетом зросли з 92 млн. крб. у 1934 році до 275 млн. крб. у 1939 році, тобто майже у 3 рази (в 1913 році бюджет міста становив тільки 4,7 млн. крб.). Більше половини всіх витрат бюджету йшло щороку на соціально-культурні потреби населення.
Переконливим свідченням зростання добробуту населення Києва було збільшення трудових заощаджень у вигляді передплати державних позик та вкладів у трудові ощадні каси. У 1934 році 149 тис. трудящих внесли на зберігання в ощадні каси майже 15,6 млн. крб., а в 1938 році 185 тис. вкладників мали на своїх особистих рахунках близько 123,7 млн. крб., тобто сума вкладів збільшилась у 8 разів.
24 грудня 1939 року на основі нової Конституції УРСР і нового виборчого закону були проведені вибори до місцевих Рад депутатів трудящих. У цей знаменний день український народ ще раз з усією силою продемонстрував безмежну відданість рідній Комуністичній партії, Радянській державі, справі соціалізму. Згідно з Положенням про вибори у Києві тоді було організовано