Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Партійні, радянські і громадські організації проводили велику масово-роз'яснювальну і агітаційну роботу. В місті працювало 15 тис. гуртків по вивченню Конституції УРСР і виборчого закону, які охопили 400 тис. виборців. На підприємствах і серед населення працювало більше 20,8 тис. агітаторів - комуністів і безпартійних активістів.
Вибори у Києві пройшли при високій політичній активності і організованості трудящих. Участь у виборах взяли майже всі громадяни (99,65 проц.), внесені до списків виборців. За кандидатів непорушного блоку комуністів і безпартійних віддало свої голоси 98,71 проц. тих, що голосували. Трудящі Києва разом з усім радянським народом продемонстрували свою глибоку відданість справі побудови соціалізму в нашій країні, свою згуртованість навколо ленінської партії, високу свідомість.
Під час виборів депутатами Київської міської і районних Рад кияни обирали славних синів і дочок робітничого класу, радянської інтелігенції. Депутатами міськради, зокрема, були обрані: передовий машиніст Дарницького депо Ф. А. Двораковський, ініціатор масового стахановського руху на поліграфічній фабриці «Жовтень» М. С. Москаленко, стругальник заводу верстатів-автоматів ім. Горького Д. Н. Шуваєв, директор взуттєвої фабрики В. В. Кирєєв (з 1929 року працював на підприємстві підсобним робітником, а потім висунутий на посаду директора), начальник штабу Київського військового округу М. Ф. Ватутін (пізніше герой Великої Вітчизняної війни), артист театру ім. Франка Ю. В. Шумський. Всього кияни обрали 843 депутати, в т. ч. 440 комуністів.
Результати виборів - ще одне переконливе свідчення великого авторитету Комуністичної партії, довір'я радянського народу до неї. Серед депутатів Київської міської Ради налічувалось 407 робітників (48,3 проц.), 412 службовців (48,9 проц.), 24 селянини (2,8 проц.). До міської Ради було обрано 32 наукових працівники (у т. ч. академік і 12 професорів), 12 лікарів, 42 учителі, 2 письменники, 7 артистів. У числі депутатів було 59 нагороджених орденами і медалями СРСР. Депутатами міської Ради були 476 українців, 175 росіян, білоруси, вірмени, грузини, латиші та ін. В цьому виявилась співдружність народів СРСР. До міської Ради було обрано 340 жінок.
24 грудня 1939 року було днем завершення перебудови органів державної влади на основі нової Конституції СРСР, на основі загальних, рівних, прямих виборів при таємному голосуванні. Вибори до місцевих Рад депутатів трудящих являли собою серйозний крок до дальшої демократизації політичного життя Радянської країни і ще більше зміцнили морально-політичну єдність радянського народу.
На початку січня 1940 року відбулися сесії місцевих Рад депутатів трудящих,, вперше обраних на основі найдемократичнішої в світі Конституції СРСР.
В обстановці виняткової діловитості, в атмосфері високої політичної активності пройшла перша сесія Київської міської Ради депутатів трудящих. Її відкрив найстаріший депутат С. С. Єстремський. Головою сесії тоді був одностайно обраний секретар міськкому КП(б)У депутат Т. В. Шамрило, а секретарем - режисер-орденоносець депутат О. П. Довженко. Сесія обрала виконавчий комітет і постійні комісії міської Ради: бюджетну, народної освіти, торговельну, комунальну, в справах охорони здоров'я, в справах житлового господарства міста і місцевої промисловості. Головою виконавчого комітету був обраний І. С. Шевцов, який значний час керував будівництвом вагоноремонтного заводу у Дарниці.
Перша сесія знаменувала собою початок нового етапу в роботі Київської міської Ради, етапу піднесення на вищий ступінь господарського та культурного будівництва столиці Радянської України.
Міжнародне становище в роки п'ятирічки залишалося напруженим, а в 1939 році особливо погіршилося. У вересні 1939 року почалася друга світова війна. Комуністична партія і Радянський уряд вживали рішучих заходів що посиленню мобілізаційної готовності народу, приділяли велику увагу воєнно-патріотичному та інтернаціональному вихованню мас, особливо молоді.
На підприємствах та установах Києва, як і по всій Радянській країні, працювали гуртки по вивченню військової справи, молодь здавала норми на значки ППХО, Ворошиловського стрілка тощо. Провадилися воєнізовані походи. В грудні 1940 року відбувся похід 9 тис. фізкультурників міста.
Велике значення для воєнно-патріотичного виховання трудящих мало перебування в Києві І. Д. Папаніна, В. П. Чкалова, М. В. Водоп'янова та інших уславлених героїв.
Волею Комуністичної партії, самовідданою працею робітників і всіх трудящих Київ був перетворений на квітучу столицю Радянської України, місто могутнього технічного прогресу і центр української радянської соціалістичної культури. Здійснилася віковічна мрія киян-людей праці - про нове суспільство. Вони, як і всі трудящі Країни Рад, завоювали право натхненно працювати і щасливо жити на вільній Радянській землі.
Мирна праця народів СРСР була перервана віроломним нападом німецько-фашистських загарбників на Радянський Союз. Почалася Велика Вітчизняна війна.
Київ у період завершення соціалістичної реконструкції народного господарства (1933—червень 1941 pp.)
Сторінка 12 з 50
450 виборчих дільниць і утворено ЗО виборчих округів по виборах до обласної Ради, 843 - по виборах до міської Ради і 1694 - по виборах до районних Рад депутатів трудящих.Партійні, радянські і громадські організації проводили велику масово-роз'яснювальну і агітаційну роботу. В місті працювало 15 тис. гуртків по вивченню Конституції УРСР і виборчого закону, які охопили 400 тис. виборців. На підприємствах і серед населення працювало більше 20,8 тис. агітаторів - комуністів і безпартійних активістів.
Вибори у Києві пройшли при високій політичній активності і організованості трудящих. Участь у виборах взяли майже всі громадяни (99,65 проц.), внесені до списків виборців. За кандидатів непорушного блоку комуністів і безпартійних віддало свої голоси 98,71 проц. тих, що голосували. Трудящі Києва разом з усім радянським народом продемонстрували свою глибоку відданість справі побудови соціалізму в нашій країні, свою згуртованість навколо ленінської партії, високу свідомість.
Під час виборів депутатами Київської міської і районних Рад кияни обирали славних синів і дочок робітничого класу, радянської інтелігенції. Депутатами міськради, зокрема, були обрані: передовий машиніст Дарницького депо Ф. А. Двораковський, ініціатор масового стахановського руху на поліграфічній фабриці «Жовтень» М. С. Москаленко, стругальник заводу верстатів-автоматів ім. Горького Д. Н. Шуваєв, директор взуттєвої фабрики В. В. Кирєєв (з 1929 року працював на підприємстві підсобним робітником, а потім висунутий на посаду директора), начальник штабу Київського військового округу М. Ф. Ватутін (пізніше герой Великої Вітчизняної війни), артист театру ім. Франка Ю. В. Шумський. Всього кияни обрали 843 депутати, в т. ч. 440 комуністів.
Результати виборів - ще одне переконливе свідчення великого авторитету Комуністичної партії, довір'я радянського народу до неї. Серед депутатів Київської міської Ради налічувалось 407 робітників (48,3 проц.), 412 службовців (48,9 проц.), 24 селянини (2,8 проц.). До міської Ради було обрано 32 наукових працівники (у т. ч. академік і 12 професорів), 12 лікарів, 42 учителі, 2 письменники, 7 артистів. У числі депутатів було 59 нагороджених орденами і медалями СРСР. Депутатами міської Ради були 476 українців, 175 росіян, білоруси, вірмени, грузини, латиші та ін. В цьому виявилась співдружність народів СРСР. До міської Ради було обрано 340 жінок.
24 грудня 1939 року було днем завершення перебудови органів державної влади на основі нової Конституції СРСР, на основі загальних, рівних, прямих виборів при таємному голосуванні. Вибори до місцевих Рад депутатів трудящих являли собою серйозний крок до дальшої демократизації політичного життя Радянської країни і ще більше зміцнили морально-політичну єдність радянського народу.
На початку січня 1940 року відбулися сесії місцевих Рад депутатів трудящих,, вперше обраних на основі найдемократичнішої в світі Конституції СРСР.
В обстановці виняткової діловитості, в атмосфері високої політичної активності пройшла перша сесія Київської міської Ради депутатів трудящих. Її відкрив найстаріший депутат С. С. Єстремський. Головою сесії тоді був одностайно обраний секретар міськкому КП(б)У депутат Т. В. Шамрило, а секретарем - режисер-орденоносець депутат О. П. Довженко. Сесія обрала виконавчий комітет і постійні комісії міської Ради: бюджетну, народної освіти, торговельну, комунальну, в справах охорони здоров'я, в справах житлового господарства міста і місцевої промисловості. Головою виконавчого комітету був обраний І. С. Шевцов, який значний час керував будівництвом вагоноремонтного заводу у Дарниці.
Перша сесія знаменувала собою початок нового етапу в роботі Київської міської Ради, етапу піднесення на вищий ступінь господарського та культурного будівництва столиці Радянської України.
Міжнародне становище в роки п'ятирічки залишалося напруженим, а в 1939 році особливо погіршилося. У вересні 1939 року почалася друга світова війна. Комуністична партія і Радянський уряд вживали рішучих заходів що посиленню мобілізаційної готовності народу, приділяли велику увагу воєнно-патріотичному та інтернаціональному вихованню мас, особливо молоді.
На підприємствах та установах Києва, як і по всій Радянській країні, працювали гуртки по вивченню військової справи, молодь здавала норми на значки ППХО, Ворошиловського стрілка тощо. Провадилися воєнізовані походи. В грудні 1940 року відбувся похід 9 тис. фізкультурників міста.
Велике значення для воєнно-патріотичного виховання трудящих мало перебування в Києві І. Д. Папаніна, В. П. Чкалова, М. В. Водоп'янова та інших уславлених героїв.
Волею Комуністичної партії, самовідданою працею робітників і всіх трудящих Київ був перетворений на квітучу столицю Радянської України, місто могутнього технічного прогресу і центр української радянської соціалістичної культури. Здійснилася віковічна мрія киян-людей праці - про нове суспільство. Вони, як і всі трудящі Країни Рад, завоювали право натхненно працювати і щасливо жити на вільній Радянській землі.
Мирна праця народів СРСР була перервана віроломним нападом німецько-фашистських загарбників на Радянський Союз. Почалася Велика Вітчизняна війна.