Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
широкого вжитку. В роки п'ятирічки відбувалася дальша концентрація і деяка реконструкція підприємств, зростала продуктивність праці членів артілей. Це дало можливість промкооперації зменшити кількість робітників у своїй системі, передавши у державну промисловість до 10 тис. робітників.
Досить значне місце в київській промисловості посідали і підприємства окремих відомств. Найбільшими серед них були КПВРЗ, майстерні Дніпровської флотилії, електромеханічні майстерні Південно-Західної залізниці (КРЕЗ) та інші. Відомча промисловість у зв'язку з загальним розвитком народного господарства теж значно зростала і в 1929-1930 pp. давала продукції на 28 млн. крб., або майже 12 проц. загальної продукції державної промисловості міста.
В цілому за першу п'ятирічку вся промисловість Києва збільшила обсяг виробництва в 4,2 раза і виробляла продукції майже на півмільярда крб.. Головною особливістю в розвитку промисловості Києва у першій п'ятирічці було те, що металообробна промисловість стала домінуючою.
Налагодження виробництва машин і приладів було великим досягненням в боротьбі за економічну незалежність СPСP. Якщо в 1927-1928 pp. харчова промисловість більше ніж у 2,5 раза перевищувала металообробну промисловість щодо обсягу продукції, то наприкінці першої п'ятирічки ці галузі вже вирівнюються. У металообробній промисловості в 1932 році було зосереджено 39,4 проц. всіх робітників. Друге місце щодо кількості робітників (25,2 проц.) посідала взуттєва і швейна промисловість.
Таким чином, промисловість Києва розвивалась у цілковитій відповідності з директивами Комуністичної партії і Радянського уряду Про здійснення соціалістичної індустріалізації країни.
Збільшення випуску промислової продукції заводами і фабриками Києва, природно, відбилосяі на питомій вазі київської промисловості щодо промисловості УРСР і всього Радянського Союзу. Вона становила 10,7 проц. усієї промисловості республіки і 2,5 проц. промисловості СРСР.
У першій п'ятирічці в Києві була організована і розвинулась фото-кіно-промисловість.
Нові для Києва галузі з'явилися і в харчовій промисловості. Зокрема було налагоджено виробництво консервів, бекону, крохмалю. Різко збільшила випуск продукції кондитерська промисловість. Виробництво взуття зросло в 5,5 раза, швейних Виробів - у 19 разів, трикотажних виробів - у 23 рази.
Величезну братерську допомогу трудящим Києва у здійсненні завдань першої п'ятирічки подавали колективи промислових підприємств Москви, Ленінграда, Тули, Ярославля та інших міст Російської федерації. Зокрема, робітники московського заводу «Красный пролетарий», ленінградського - «Красный путиловец», горьковського »«Двигатель революции» виконували замовлення на устаткування для київського заводу «Ленінська кузня». Завод «Красная Пресня» у Москві, електрозавод у Ярославлі, підприємства Тули та Іжевська - оснащували свердлильними і токарними верстатами київський завод «Червоний двигун». Протягом 1931-1932 pp. кондитерська фабрика ім. К. Маркса одержала з Москви і Ленінграда 35 першокласних заверточних та кегельних машин. (Робітники Ленінграда за короткий час виготовили устаткування для першої черги Київської районної електростанції. У 1932 році Київська трикотажна фабрика Додержала 140 машин, виготовлених на заводах Москви і Ленінграда. Текстильні фабрики Російської федерації постачали сировину швейним підприємствам Києва. КУ свою чергу кияни з великим ентузіазмом виконували замовлення Магнітобуду, '(Кузнецькбуду, Березниківського хімкомбінату та інших новобудов країни.
Промисловість Києва, що розвивалася, споживала багато електроенергії. І введена в дію 2 травня 1930 року перша черга київської районної електростанції потужністю 21,3 тис. кіловат уже не могла задовольнити зростаючі потреби міста. Тому постало питання про реконструкцію існуючих і будівництво нових електростанцій. Це було здійснено в роки другої п'ятирічки.
Оновлення верстатного парку на фабриках і заводах, освоєння виробництва нових видів продукції постійно вимагали підвищення технічних знань робітників та інженерно-технічних працівників. Тому І всесоюзна конференція працівників соціалістичної промисловості, скликана ЦК ВКП(б) і
Київ у період відбудови народного господарства (1921—1925 pp.)
Сторінка 20 з 25
кооперативи, які об'єднували 17 981 чол. Промкооперація поширювалась не шляхом кількісного зростання підприємств, а шляхом укрупнення існуючих, їх спеціалізації. Головна увага промкооперації була спрямована на розвиток виробництва будівельних матеріалів та виробів з місцевої сировини і утилю. Підприємства промкооперації в 1928-1930 pp. виробляли картоплечистки, овочерізки, провадили лагодження взуття та одягу. Тоді ж були створені великі виробничі об'єднання - «Коопремонт», «Кооподяг», «Харчопродукт», «Текстильник» та ін. За 1930-1933 pp. продукція промислової кооперації зросла з 43 млн. крб. до 154 млн. крб., головним чином за рахунок збільшення виробництва речей Досить значне місце в київській промисловості посідали і підприємства окремих відомств. Найбільшими серед них були КПВРЗ, майстерні Дніпровської флотилії, електромеханічні майстерні Південно-Західної залізниці (КРЕЗ) та інші. Відомча промисловість у зв'язку з загальним розвитком народного господарства теж значно зростала і в 1929-1930 pp. давала продукції на 28 млн. крб., або майже 12 проц. загальної продукції державної промисловості міста.
В цілому за першу п'ятирічку вся промисловість Києва збільшила обсяг виробництва в 4,2 раза і виробляла продукції майже на півмільярда крб.. Головною особливістю в розвитку промисловості Києва у першій п'ятирічці було те, що металообробна промисловість стала домінуючою.
Налагодження виробництва машин і приладів було великим досягненням в боротьбі за економічну незалежність СPСP. Якщо в 1927-1928 pp. харчова промисловість більше ніж у 2,5 раза перевищувала металообробну промисловість щодо обсягу продукції, то наприкінці першої п'ятирічки ці галузі вже вирівнюються. У металообробній промисловості в 1932 році було зосереджено 39,4 проц. всіх робітників. Друге місце щодо кількості робітників (25,2 проц.) посідала взуттєва і швейна промисловість.
Таким чином, промисловість Києва розвивалась у цілковитій відповідності з директивами Комуністичної партії і Радянського уряду Про здійснення соціалістичної індустріалізації країни.
Збільшення випуску промислової продукції заводами і фабриками Києва, природно, відбилосяі на питомій вазі київської промисловості щодо промисловості УРСР і всього Радянського Союзу. Вона становила 10,7 проц. усієї промисловості республіки і 2,5 проц. промисловості СРСР.
У першій п'ятирічці в Києві була організована і розвинулась фото-кіно-промисловість.
Нові для Києва галузі з'явилися і в харчовій промисловості. Зокрема було налагоджено виробництво консервів, бекону, крохмалю. Різко збільшила випуск продукції кондитерська промисловість. Виробництво взуття зросло в 5,5 раза, швейних Виробів - у 19 разів, трикотажних виробів - у 23 рази.
Величезну братерську допомогу трудящим Києва у здійсненні завдань першої п'ятирічки подавали колективи промислових підприємств Москви, Ленінграда, Тули, Ярославля та інших міст Російської федерації. Зокрема, робітники московського заводу «Красный пролетарий», ленінградського - «Красный путиловец», горьковського »«Двигатель революции» виконували замовлення на устаткування для київського заводу «Ленінська кузня». Завод «Красная Пресня» у Москві, електрозавод у Ярославлі, підприємства Тули та Іжевська - оснащували свердлильними і токарними верстатами київський завод «Червоний двигун». Протягом 1931-1932 pp. кондитерська фабрика ім. К. Маркса одержала з Москви і Ленінграда 35 першокласних заверточних та кегельних машин. (Робітники Ленінграда за короткий час виготовили устаткування для першої черги Київської районної електростанції. У 1932 році Київська трикотажна фабрика Додержала 140 машин, виготовлених на заводах Москви і Ленінграда. Текстильні фабрики Російської федерації постачали сировину швейним підприємствам Києва. КУ свою чергу кияни з великим ентузіазмом виконували замовлення Магнітобуду, '(Кузнецькбуду, Березниківського хімкомбінату та інших новобудов країни.
Промисловість Києва, що розвивалася, споживала багато електроенергії. І введена в дію 2 травня 1930 року перша черга київської районної електростанції потужністю 21,3 тис. кіловат уже не могла задовольнити зростаючі потреби міста. Тому постало питання про реконструкцію існуючих і будівництво нових електростанцій. Це було здійснено в роки другої п'ятирічки.
Оновлення верстатного парку на фабриках і заводах, освоєння виробництва нових видів продукції постійно вимагали підвищення технічних знань робітників та інженерно-технічних працівників. Тому І всесоюзна конференція працівників соціалістичної промисловості, скликана ЦК ВКП(б) і