Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
випарки, сатуратори, дифузори. На XVII конференції ВКП(б) В. В. Куйбишев у своєму виступі підкреслив, що київський завод «Більшовик» є одним з головних підприємств в СРСР, яке вироблятиме хімічну апаратуру в другій п'ятирічці.
Завод «Більшовик» після реконструкції. 1932 р.
За рішенням Радянського уряду в 1929-1931 pp. була проведена реконструкція київського заводу «Транссигнал», підпорядкованого Наркомату шляхів сполучення. Тоді було споруджено головний корпус та чавуноливарний цех. «Транссигнал» і став заводом всесоюзного значення по виготовленню апаратів СЦБ (сигналізація, централізація, блокування), селекторних; ключів, жезлових апаратів та іншого устаткування для залізничного транспорту. Про швидкі темпи зростання цього підприємства свідчать такі дані: якщо у 1931 році валова продукція становила 3,9 млн. крб., то у 1932 році - 4,5 млн. карбованців.
За клопотанням партійних і радянських організацій міста і республіки ЦК ВКП(б) і Радянський уряд виділили кошти для реконструкції заводу ім. Домбаля (тепер ім. Дзержинського), який виробляв трамвайні вагони та капітально ремонтував їх. У 1931-1932 pp. підприємство збагатилось естампажним, стельмаховим і складальним цехами, кузнею. Реконструкція сприяла зростанню виробничої потужності заводу. Раніш він випускав щороку 20 нових і 500 відремонтованих вагонів, а після реконструкції - 280 нових трамвайних вагонів, крім того, завод випускав трамвайне устаткування і капітально ремонтував трамвайні вагони, задовольняючи потреби трамвайного господарства не тільки Києва, а і всієї республіки.
За роки першої п'ятирічки було розширено головний корпус кабельного заводу, збудовано обмотувальний, котельний і прокатний цехи. Виробнича потужність підприємства зросла з 2,3 млн. крб. на рік до 24 млн. крб. (у Цінах 1926/27 року). За висновками спеціальної комісії ВРНГ СРСР, Київський кабельний завод у 1931 році став підприємством союзного значення по виробництву кабелів силових, шахтних, підвісних, емальованих, панцирних та кабелів для врубових машин.
Протягом першої п'ятирічки значно зросло в Києві і виробництво сільськогосподарських машин. Універсальні тракторні сівалки почав виробляти завод «Червоний плугатар», сита для комбайнів - завод ім. Письменного, запасні тракторні частини - завод ім. Лепсе. Після реконструкції профіль заводу «Червоний плугатар» змінюється. З 1932 року він почав масове виробництво траншейних багатоковшових екскаваторів, автобетоно-мішалок, ексцентрикових грохотів тощо. Тоді ж завод став називатись «Червоний екскаватор».
Одночасно з розвитком підприємств середнього і точного машинобудування в Києві досить швидкими темпами зростали легка, харчова, деревообробна, поліграфічна і силікатно-керамічна промисловість. Значної реконструкції зазнали в роки першої п'ятирічки деревообробна фабрика ім. Боженка, яка виробляла меблі, лісохімічний завод по переробці живиці, деревообробний комбінат, що виробляв напівфабрикати для меблевої фабрики та паркет, беконна фабрика в Дарниці та ряд інших підприємств. Кондитерська фабрика ім. К. Маркса після реконструкції збільшила виробництво продукції з 10,7 т у 1930 році до 33,6 т у 1931 році.
Водночас у Києві будувалися нові підприємства. В першій п'ятирічці було побудовано і налагоджено виробництво на 26 нових державних фабриках і заводах. Це були в основному великі механізовані підприємства. Введена в дію у 1929 році 4-а взуттєва фабрика вже у 1932 році дала 2,2 млн. пар взуття. Швейна фабрика ім. Горького у тому ж році виготовила продукції на ЗО млн. крб. На 20 млн. крб. продукції випускала щороку трикотажна фабрика, збудована в 4930 році. Нарощували темпи виробництва і колективи новозбудованих заводів «Червоний гумовик» і термосного, фотохімічної фабрики та інших підприємств.
Про розмах промислового будівництва у Києві красномовно свідчить зростання капіталовкладень у промисловість. Якщо в 1929 році вони становили 10,3 млн. крб., то у 1932 році - 42,5 млн. крб. а в цілому за 4 роки капіталовкладення в промисловість Києва перевищили 115 млн. карбованців.
Поряд з зростанням державної промисловості розвивалася й промислова кооперація міста. У 1930 році у Києві налічувалось 102 промислові
Київ у період відбудови народного господарства (1921—1925 pp.)
Сторінка 19 з 25
цеху перевели на електрозварювання. Проведена реконструкція давала можливість значно збільшити потужність заводу і розширити асортимент продукції. Так, коли перед реконструкцією завод виробляв 1775 т чавунного литва, то після реконструкції він став виробляти 26 тис. т. Виробництво сталевого литва зросло з 818 т до 10 тис. т, а обсяг котельних робіт зріс з 2,5 тис. до 27 тис. т. Підприємство з 1933 року почало спеціалізуватись на виготовленні устаткування для хімічної промисловості. Завод почав випускати кислототривкий чавун, сталь, а також полімеризатори, концентратори, бензольні колонки, реторти, Завод «Більшовик» після реконструкції. 1932 р.
За рішенням Радянського уряду в 1929-1931 pp. була проведена реконструкція київського заводу «Транссигнал», підпорядкованого Наркомату шляхів сполучення. Тоді було споруджено головний корпус та чавуноливарний цех. «Транссигнал» і став заводом всесоюзного значення по виготовленню апаратів СЦБ (сигналізація, централізація, блокування), селекторних; ключів, жезлових апаратів та іншого устаткування для залізничного транспорту. Про швидкі темпи зростання цього підприємства свідчать такі дані: якщо у 1931 році валова продукція становила 3,9 млн. крб., то у 1932 році - 4,5 млн. карбованців.
За клопотанням партійних і радянських організацій міста і республіки ЦК ВКП(б) і Радянський уряд виділили кошти для реконструкції заводу ім. Домбаля (тепер ім. Дзержинського), який виробляв трамвайні вагони та капітально ремонтував їх. У 1931-1932 pp. підприємство збагатилось естампажним, стельмаховим і складальним цехами, кузнею. Реконструкція сприяла зростанню виробничої потужності заводу. Раніш він випускав щороку 20 нових і 500 відремонтованих вагонів, а після реконструкції - 280 нових трамвайних вагонів, крім того, завод випускав трамвайне устаткування і капітально ремонтував трамвайні вагони, задовольняючи потреби трамвайного господарства не тільки Києва, а і всієї республіки.
За роки першої п'ятирічки було розширено головний корпус кабельного заводу, збудовано обмотувальний, котельний і прокатний цехи. Виробнича потужність підприємства зросла з 2,3 млн. крб. на рік до 24 млн. крб. (у Цінах 1926/27 року). За висновками спеціальної комісії ВРНГ СРСР, Київський кабельний завод у 1931 році став підприємством союзного значення по виробництву кабелів силових, шахтних, підвісних, емальованих, панцирних та кабелів для врубових машин.
Протягом першої п'ятирічки значно зросло в Києві і виробництво сільськогосподарських машин. Універсальні тракторні сівалки почав виробляти завод «Червоний плугатар», сита для комбайнів - завод ім. Письменного, запасні тракторні частини - завод ім. Лепсе. Після реконструкції профіль заводу «Червоний плугатар» змінюється. З 1932 року він почав масове виробництво траншейних багатоковшових екскаваторів, автобетоно-мішалок, ексцентрикових грохотів тощо. Тоді ж завод став називатись «Червоний екскаватор».
Одночасно з розвитком підприємств середнього і точного машинобудування в Києві досить швидкими темпами зростали легка, харчова, деревообробна, поліграфічна і силікатно-керамічна промисловість. Значної реконструкції зазнали в роки першої п'ятирічки деревообробна фабрика ім. Боженка, яка виробляла меблі, лісохімічний завод по переробці живиці, деревообробний комбінат, що виробляв напівфабрикати для меблевої фабрики та паркет, беконна фабрика в Дарниці та ряд інших підприємств. Кондитерська фабрика ім. К. Маркса після реконструкції збільшила виробництво продукції з 10,7 т у 1930 році до 33,6 т у 1931 році.
Водночас у Києві будувалися нові підприємства. В першій п'ятирічці було побудовано і налагоджено виробництво на 26 нових державних фабриках і заводах. Це були в основному великі механізовані підприємства. Введена в дію у 1929 році 4-а взуттєва фабрика вже у 1932 році дала 2,2 млн. пар взуття. Швейна фабрика ім. Горького у тому ж році виготовила продукції на ЗО млн. крб. На 20 млн. крб. продукції випускала щороку трикотажна фабрика, збудована в 4930 році. Нарощували темпи виробництва і колективи новозбудованих заводів «Червоний гумовик» і термосного, фотохімічної фабрики та інших підприємств.
Про розмах промислового будівництва у Києві красномовно свідчить зростання капіталовкладень у промисловість. Якщо в 1929 році вони становили 10,3 млн. крб., то у 1932 році - 42,5 млн. крб. а в цілому за 4 роки капіталовкладення в промисловість Києва перевищили 115 млн. карбованців.
Поряд з зростанням державної промисловості розвивалася й промислова кооперація міста. У 1930 році у Києві налічувалось 102 промислові