Київ у період відбудови народного господарства (1921—1925 pp.)
Уже в перші роки соціалістичної індустріалізації трудящі Києва під керівництвом Комуністичної партії та за допомогою російського та інших народів СРСР розгорнули будівництво нових та розширення діючих промислових підприємств. У 1927 році на заводі «Більшовик» було збудовано нову сушарню для стального
литва, розширені окремі цехи. Завод почав виробляти складні машини та устаткування для промислових підприємств України, Кавказу, Туркестану. Виросли нові цехи і розширились виробничі площі на «Ленінській кузні», кабельному заводі та на ін. підприємствах. Київські машинобудівники почали
Помітно зростали капіталовкладення в промисловість. У 1927/28 господарському році в державний сектор промисловості Києва капіталовкладення становили близько 4 млн. крб., в 1,5 рази більше, ніж у попередньому році.
Збільшення капіталовкладень у промисловість дало можливість розгорнути будівництво судноверфі, двох великих взуттєвих фабрик, хлібозаводу. Водночас почалися роботи по спорудженню кінофабрики, вокзалу, товарної станції, будинку сільськогосподарського інституту, нового будинку АН УРСР тощо.
Про бурхливе зростання промисловості міста в роки індустріалізації (1925/26 - 1928/29) свідчать такі дані: валова продукція київської промисловості зросла більше як у 6 разів проти довоєнного періоду, чисельність робітничого класу - більше як у два рази. Піднесення промисловості міста Києва яскраво видно і на прикладі окремих підприємств. Так, валова продукція заводу «Ленінська кузня» в 1926/27 році становила 1926 тис. крб., у наступному - 3030 тис. крб., а в 1928/29 році - 4400 тис.крб. Колектив підприємства з 1926/27 по 1928/29 рік зріс з 653 до 980 чол., а виробіток продукції на одного робітника відповідно - з 2808 крб. до 4570 крб. на рік.
Швидкими темпами розвивалася в роки індустріалізації і легка промисловість. Валова продукція восьмої взуттєвої фабрики у Києві зросла з 617 тис. крб. - у 1925/26 господарському році до 10 750 тис. крб. - у 1928/29 році. Більш як у два рази (з 11 крб. ЗО коп. до 28 крб. 40 коп.) збільшилася тут продуктивність праці на людино-день з 1925/26 до 1928/29 господарського року. Сама фабрика з напівкустарного підприємства перетворилась на велике механізоване виробництво, де В 1928/29 господарському році працювало понад 1000 робітників, службовців та інженерно-технічних працівників.
Перші успіхи індустріалізації, впровадження нової техніки, піднесення матеріального добробуту викликали величезний трудовий ентузіазм робітників, що виявлявся в розгортанні масового соціалістичного змагання, яке сприяло підвищенню продуктивності праці і зниженню собівартості продукції. Одним з перших у соціалістичне змагання включився колектив Київського кабельного заводу. Слюсар-винахідник тов. Прохоров, кадрові робітники тт. Грачов, Дудик та ін. стали систематично перевиконувати норми виробітку. їх приклад наслідували товариші по роботі.
Зростало виробництво на підприємствах міста, збільшилось і його населення. Так, з 1926 по 1928 рік населення зросло на 63 тис. чоловік. В зв'язку з цим у Києві розгорнулось житлове будівництво. За 1926-1928 pp. у місті було споруджено нових будинків загальною площею 33 955 кв. метрів. Проте темпи житлового будівництва ще значно відставали від темпів зростання населення.
Значні кошти міська Рада витрачала на розвиток комунального господарства. У Києві в 1926-1929 pp. більш ніж удвоє зросло виробництво електроенергії, що дало можливість електрифікувати околиці міста. Поліпшилось водопостачання населення. Зокрема, довжина водопровідної мережі зросла з 60 до 250 км. Кількість трамвайних вагонів збільшилася з 211 до 235, а довжина колії - на ЗО кілометрів. Здійснювалися роботи по розвитку транспорту і зв'язку. Було введено в дію нову залізничну станцію Київ - Петрівка. Розпочалися роботи по спорудженню нового Київського вокзалу. Поліпшилась робота поштових відділень, телеграфу, розширилась телефонна мережа. Великих успіхів домоглися радіоаматори в радіофікації міста. Вони виготовили і ввели в дію понад 3300 радіоустановок, тоді як у 1926 році їх було тільки три.
Здійснення соціалістичної індустріалізації, розвиток комунального господарства вимагали поліпшення роботи Рад, профспілок, комсомольських та інших громадських організацій. Важливе значення для зміцнення місцевих органів влади і залучення трудящих до активного політичного та господарського життя мали перевибори Рад у 1927 році, під час яких процент депутатів-робітників підвищився і становив близько 65 проц. від усього складу Київської міської Ради. Поліпшенню роботи міської Ради значно сприяло зміцнення зв'язків її відділів з виборцями. На 15 найбільших підприємствах міста були створені депутатські групи, до яких зверталися