Київ у період відбудови народного господарства (1921—1925 pp.)
відновлено будинки загальною площею 29 тис. кв. метрів.
У відбудовний період провадилася велика робота по поліпшенню роботи радянського апарату. Зокрема, було скорочено надмірні штати, ліквідовано непотрібні сектори і відділи. Міська Рада посилила свою діяльність в справі керівництва підприємствами місцевої промисловості і комунальним господарством, а також установами народної освіти і охорони здоров'я.
Рік у рік зростала політична активність трудящих Києва. У листопаді 1924 року відбулись перевибори міської Ради. Виборча кампанія проходила під знаком високої свідомості виборців. Комуністи становили 63 проц. всього складу міськради. З 1055 депутатів було 599 робітників.
Вся робота міськради проводилась під ленінським гаслом - «Ближче до мас!».
Активну участь у роботі партійних, громадських і радянських організацій міста брали киянки. В парторганізації Київщини було 7,5 проц. жінок. Осередки комсомолу налічували чимало дівчат. Партія послідовно здійснювала ленінську вказівку: «Політику зробити надбанням кожної трудящої жінки». В цьому велику роль відіграли делегатські збори, які стали школою комунізму для тисяч робітниць Києва. В місті понад 6 тис. робітниць через своїх делегаток були охоплені жінвідділом.
Зростання громадської активності, самодіяльності і свідомості робітниць видно з того, що 65 жінок було обрано в 1924 році депутатами міської Ради, тоді як у 1923 році лише 3.
Жінки-робітниці обирали своїх представників до осередків сприяння робітничо-селянській інспекції. Районні жінвідділи організовували лекції, проводили щотижня делегатські збори, «дні жінки-робітниці».
В роки завершення відбудови народного господарства зростає роль профспілок, комсомолу та ін. громадських організацій.
Фабзавкоми профспілок брали активну участь в боротьбі за найбільш досконалу організацію праці, за поліпшення виробничих і побутових умов робітників. Зокрема, вони керували діяльністю виробничих нарад на підприємствах, організовували профтехнавчання, боролися з бюрократизмом тощо.
Різноманітною була діяльність комсомольських організацій. Вони виступали організаторами молоді в боротьбі за відбудову господарства, допомагали партійним і профспілковим організаціям у влаштуванні на роботу безробітних, контролювали роботу шкіл фабрично-заводського навчання, профтехшкіл та вищих навчальних закладів. Комсомольці створювали ударні бригади, показували зразки самовідданої праці.
Організатором і керівником боротьби за відбудову промисловості і комунального господарства міста була київська окружна партійна організація, яку очолював у 1924-1925 pp. видатний діяч Комуністичної партії П. П. Постишев.
У відбудовний період великого значення набувало дальше зміцнення союзу робітників і селян. У цьому значну роль відігравало шефство міста над селом. Ініціатором такого союзу був В. І. Ленін, який вказував на необхідність систематичної допомоги міста селу в господарському, політичному і культурному житті. Великий вождь учив: «...встановити стосунки між робітниками міста і працівниками села, встановити між ними ту форму товариства, яка між ними може бути легко створена, - це наш обов'язок, це одне з основних завдань робітничого класу, який стоїть при владі».
XIII з'їзд РКП(б) вказав на необхідність дальшого зміцнення змички міста і села. Трудящі Києва після з'їзду підхопили гасло «Обличчям до села!». Вже навесні 1923 року підприємства Києва здійснювали шефство над 25 селами Київщини.
Завдяки великій організаторській роботі комуністів Києва шефство трудящих вилилось у масовий рух за економічну і культурну допомогу селу. Так, район Січневого повстання (тепер Залізничний) взяв шефство над трьома селами Уманської округи та 17 селами Київської. Перші виїзди на село мали характер взаємного ознайомлення між робітниками-шефами і підшефними селянами. Скликалися збори, на яких представники від міста виступали з лекціями та доповідями. Згодом шефи взяли участь у підготовці до перевиборів сільських Рад, в організації 8 осередків ЛКСМУ, які об'єднали 120 чол. селянської молоді, а також у зміцненні кооперації, в організації лікнепів та добровільних товариств «Повітрофлот» і «Доброхім». Шефи з міста допомагали селянам у ремонті шкіл, мостів, інвентаря. Делегатки-робітниці Січневого району здійснювали шефство над селянками села Великої Олександрівки. Міські і сільські комсомольські осередки спільними силами організовували вечори змички, відзначали червоні свята.
Партійна та комсомольська організації Києва для зміцнення партійних, профспілкових, радянських, кооперативних та культурно-освітніх організацій посилали комуністів та комсомольців. Так, у 1924 році для роботи на село з Києва виїхало 40 комуністів і ЗО комсомольців. Робітничі газети міста систематично проводили конференції сількорів, а з 1924 року у Києві почала виходити щотижнева газета для селян - «Радянське село».
Місто подавало селу значну технічну допомогу. Київські водники в 1924 році