Київ у період відбудови народного господарства (1921—1925 pp.)
Київ у період боротьби за виконання плану першої п'ятирічки (1928—1932 pp.)
Роки першої п'ятирічки знаменні гігантськими історичними зрушеннями в економічному і політичному житті країни і величезними перемогами соціалістичного будівництва в СРСР і в складовій, невід'ємній його частині - Радянській Україні.
Досить сказати, що першим п'ятирічним планом розвитку народного господарства УРСР передбачалося збільшення обсягу промислової продукції в республіці майже в три рази і підвищення продуктивності сільського господарства на 50 проц. в порівнянні з довоєнним рівнем.
Скрізь тоді в країні тривало величезне нове будівництво, особливо підприємств важкої промисловості, і насамперед машинобудування, здійснювалась реконструкція старих промислових підприємств, створювались колгоспи і радгоспи.
Трудящі Києва під керівництвом Комуністичної партії боролися за виконання завдань першої п'ятирічки. Велику допомогу їм надавали ЦК ВКП(б) і РНК СРСР. Зокрема, у грудні 1929 року великі і середні підприємства Києва були передані у відання союзних і республіканських об'єднань. Цим самим підприємства були переведені на централізоване постачання сировиною та напівфабрикатами і одержували централізовані замовлення на продукцію. Зміна в підпорядкуванні підприємств міста сприяла значному розвитку київських заводів і фабрик, визначенню їх спеціалізації. Київ починає розвиватися як центр середнього і точного машинобудування.
Серед багатьох проблем перша п'ятирічка намітила і проблему «Великого Дніпра», яка передбачала створення єдиного водного шляху від Балтики до Чорного моря, і будівництво річкового флоту. Центром суднобудування повинен був стати Київ.
Ще в 1928 році на нараді в «Укрбудмаштресті» було прийнято рішення про завантаження заводу «Ленінська кузня» замовленнями на виготовлення котлів, машин і суднових механізмів для пароплавів і барж Дніпровського пароплавства. З того часу «Ленінська кузня» і почала спеціалізуватися, як підприємство річкового суднобудування. Перший п'ятирічний план передбачав для заводу «Ленінська кузня» будівництво 60 буксирних пароплавів і 18 барж. Для виконання цього плану були побудовані на березі річки в районі залізничного мосту тимчасові суднобудівні майстерні, а на Рибальському острові - суднобудівну верф. Протягом 1929 і 1930 pp. було збудовано і введено в експлуатацію заготівельний, деревообробний,
монтажний, електрозварювальний та інструментальний цехи, а також житловий будинок і школу ФЗН. У 1930 році завдання по суднобудуванню заводу було збільшено. Зокрема верф повинна була спустити на воду 230 буксирів. Нагадаємо, що до революції колишній Південноросійський завод випускав лише 45 парових машин па рік.
На реконструкцію заводу «Ленінська кузня» уряд у 1931-1932 pp. асигнував 6,5 млн. крб. Були збудовані великий котельний цех, потужна кузня і значно поширені чавуноливарний і сталеливарний цехи. У 1933 році закінчилось спорудження великого механічного цеху для виробництва допоміжних суднових механізмів (штурвалів, брашпилів, конденсаторів тощо) і розпочалось будівництво великого механічного цеху для випуску парових машин. Так, завод «Ленінська кузня» і верф перетворювались у суднобудівельну базу «Великого Дніпра». Колектив цього підприємства за допомогою професора Є. О. Патона першим в країні освоїв виготовлення буксирних пароплавів з суцільнозварними корпусами. Теоретичні обчислення показали, що запровадження цього методу у суднобудуванні може дати 27,5 проц. економії металу, скоротити строки будівництва, знизити його вартість. Заміна клепання електрозварюванням мала революціонізуюче значення в суднобудівній промисловості. Тепер майже 100 проц. з'єднань у річкових суден здійснюється таким способом. Натхненна, творча праця всього колективу давала свої наслідки. Тільки за один 1932 рік валова продукція заводу зросла з 11,5 млн. крб. до 17,2 млн. крб. (у цінах 1926/27 року). Завод успішно освоїв виробництво нової техніки (клапанні парові машини, пародинамо тощо), звільняючи Радянський Союз від імпорту цих машин.
Взагалі промислові підприємства міста за роки першої п'ятирічки налагодили виробництво понад 200 видів нової продукції - машин, приладів, інструментів, які раніше імпортувались.
Зазнав значної реконструкції завод «Більшовик». На місці старого підприємства фактично був споруджений новий завод. Виросло 6 нових корпусів і цехів, зокрема великий механічний корпус площею 12 тис. кв. м, чавуноливарний цех, цех кислототривкого чавуну, кузня, компресорна станція і багато побутових закладів. Робітники «Більшовика» під керівництвом партійної організації опанували техніку електрозварювання. Якщо у 1929 році на підприємстві був лише один електрозварювальний апарат і один електрозварювач, то в 1933 році більшість робіт у котельному