Київ у період відбудови народного господарства (1921—1925 pp.)
Київ у період розгортання соціалістичної реконструкції (1926—1932 pp.)
Київ у роки переходу до соціалістичної індустріалізації (1926—1928 pp.)
Успіхи Країни Рад, досягнуті у відбудовний період, мали велике значення для дальшого здійснення ленінського плану побудови соціалізму в СPСP. «Єдиною матеріальною основою соціалізму, - зазначав Б. І. Ленін, - може бути велика машинна промисловість, здатна реорганізувати і землеробство». Однією з основних ланок цього плану була соціалістична індустріалізація країни за рахунок внутрішніх джерел і соціалістичного нагромадження. Її суть полягала в перетворенні Радянської країни з аграрної в
XIV з'їзд Комуністичної партії Радянського Союзу, що відбувся в грудні 1925 року в Москві, взяв курс на індустріалізацію країни.
Індустріалізація СРСР, як підкреслюється в Програмі КПРС, являла собою великий подвиг робітничого класу, всього народу, який не шкодував ні сил, ні коштів, свідомо йшов на нестатки, щоб витягти країну з відсталості .
Великі і відповідальні завдання стояли тоді і перед трудящими Києва, де було зосереджено ряд машинобудівних і металообробних підприємств. Промисловість Києва у 1925/26 господарському році випустила продукції на 31,6 проц. більше, ніж вона випускала у 1913 році. Проте переважну частину промислової продукції давали київські підприємства харчової промисловості.
Соціалістична індустріалізація вимагала проведення докорінної технічної реконструкції київських підприємств і зміни структури промислового виробництва.
Трудящі Києва, загартовані в революційній боротьбі і героїчній праці по відбудові народного господарства, виявляли високу політичну і виробничу активність. Вони одностайно виступали проти спроб міжнародного імперіалізму і його агентури всередині країни - троцькістів, правих опортуністів і буржуазних націоналістів - перешкодити здійсненню планів індустріалізації.
Імперіалісти різними підступними діями намагалися загальмувати розвиток нашої країни, спровокувати війну. Уряд Чемберлена у травні 1927 року розірвав торгові і дипломатичні відносини між Англією і СРСР. У липні 1927 року світова реакція організувала злочинне вбивство радянського посла в Польщі П. Л. Войкова.
Трудящі Києва на численних мітингах висловлювали свій гнів і обурення з приводу провокацій імперіалістів, запевняли Комуністичну партію і Радянський уряд, що до останньої краплі крові готові відстоювати завоювання Великого Жовтня.
«Загроза війни, - як зазначав в своєму звіті Київський окружний партійний комітет, - викликала бурхливе зростання політичної активності робітничих мас, яка виявлялася у величезних демонстраціях у зв'язку з вбивством тов. Войкова і розривом відносин з Англією» .
Рішуче виступили трудящі Києва, як і всієї радянської республіки, і проти спроб імперіалістів спровокувати війну проти Радянського Союзу на Далекому Сході влітку і восени 1929 року.
Нищівну відсіч дістали і намагання троцькістів, правих опуртуністів та українських націоналістів загальмувати темпи соціалістичної індустріалізації. На партійних зборах, що відбувалися в партійних організаціях Печерського району Києва, з викриттям троцькістів виступило 72,2 проц. усіх комуністів. Велику активність у боротьбі з троцькізмом виявили комуністи партійних організацій і інших районів міста. X з'їзд КП(б)У відзначив велику роль Київської партійної організації в боротьбі проти троцькізму. В ході цієї боротьби Київська організація ще більше зміцніла і згуртувалася навколо Центрального Комітету Комуністичної партії.
Велику небезпеку для дальшого розвитку Києва становили намагання буржуазно-націоналістичних елементів перетворити місто на так званий «Культурний Донбас», що означало відмовитись розвивати у Києві промисловість, а насаджувати у місті головним чином навчальні і культурні заклади. Ці вигадки буржуазних націоналістів викликали законне обурення робітників Києва і були відкинуті. У листопаді 1929 року у Києві була