Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Зросла і чисельність робітників на підприємствах Києва. На кінець п'ятирічки тут працювало понад 50 тис. робітників.
В результаті величезної організаторської роботи Комуністичної партії Радянський Союз у реконструктивний період, як зазначалося на XVII з'їзді партії, перетворився, в країну масового технічного навчання. Робітники Києва під керівництвом міської партійної організації наполегливо оволодівали технікою. В 1931 році на 20 найбільших підприємствах міста постійно працювало 386 виробничо-технічних гуютків. На заводах «Більшовик», «Ленінська кузня», «Апсенал», кабельному та ін. були створені виробничо-технічні гуртки, курси підвищення кваліфікації майстрів та середнього технічного персоналу, вечірні технікуми. Для керівних працівників цехів був організований постійно діючий семінар по вивченню технологічних процесів. Великий потяг до технічних знань виявляли комсомольці. Наприклад, у квітні 1931 року у виробничо-технічних гуртках заводу «Більшовик» навчалось 1200 комсомольців, на курсах підготовки бригадирів - 50 чоловік.
Велику роль в організації технічної пропаганди відігравали будинки техніки. До читання лекцій і проведення консультацій залучались видатні виробничники-фахівці і вчені, зокрема, перед робітниками часто виступав з лекціями академік Є. О. Патон.
У період соціалістичної реконструкції народного господарства особливо гостро постало завдання підготовки нової, радянської, зокрема технічної, інтелігенції. Колективи промислових підприємств посилали на навчання передових робітників. У 1931 році завод ім. Лепсе направив у київські вузи 120 чол., завод «Ленінська кузня» - 47, депо ім. Андреева - 20 чоловік. Значна частина випускників київських технічних вузів направлялась для роботи на підприємства міста. Це сприяло збільшенню тут кількості інженерно-технічних кадрів. Цікаві такі дані: якщо в 1913 році на підприємствах Києва працювало 380 інженерно-технічних працівників, то на кінець п'ятирічки лише на заводі «Більшовик» було 414 інженерів і техніків, на заводі «Ленінська кузня» - 406, «Червоному екскаваторі» - 112 чоловік.
Піднесення народного господарства республіки, велике зростання економіки міста в роки довоєнних п'ятирічок визначили інтенсивний розвиток Київського залізничного вузла, зумовили його реконструкцію. Якщо напередодні першої п'ятирічки вантажооборот залізничного вузла становив 1518 тис. т на рік, а кількість перевезених пасажирів 1900 тис., то в останній рік першої п'ятирічки вантажооборот збільшився в 2,2 раза, а кількість пасажирів - в 3,5 раза проти 1927/28 року. У 1934 році було в основному закінчено будівництво першої черги нового Київського вокзалу, спорудження якого розпочалося ще в 1928 році.
Відкриття нового залізничного вокзалу мало важливе значення для поліпшення обслуговування пасажирів.
Будувався Київський цивільний аеропорт, який став до ладу у першому кварталі 1933 року. Спочатку провадились лише випадкові рейси на поштових літаках, а з серпня 1933 року був відкритий регулярний поштово-пасажирський рух на лінії Київ - Харків. У наступні роки відкрито ряд нових ліній. Цивільний повітряний транспорт набував все більшого значення.
Роки першої п'ятирічки увійшли в історію соціалістичного будівництва як період величезного розгортання соціалістичного змагання і ударництва, що стали могутньою рушійною силою у боротьбі за виконання народногосподарських планів.
Важливе значення для розгортання масового соціалістичного змагання мало звернення XVI конференції ВКП(б) «До всіх робітників і трудящих селян Радянського Союзу». У відповідь на заклик Комуністичної партії колективи київських фабрик і заводів широко розгорнули рух ударників. Вже ла 1 жовтня 1930 року
у Києві було охоплено соцзмаганням і ударництвом 61,9 проц., а на 1 листопада 1931
Київська районна електростанція. 1932 р. року - 75 проц. загальної кількості робітників. Особливо широко розгорнулося змагання на заводах «Більшовик», ім. Лепсе та на ін. основних підприємствах металопромисловості, де ударники становили більш , як 81 проц. всіх робітників.
Соцзмагання характеризувалося, не лише зростанням кількості учасників у І ньому, а й якісно новими формами, такими як зустрічний промфінплан, змінно-зустрічне планування та організація госпрозрахункових бригад.
Київ у період відбудови народного господарства (1921—1925 pp.)
Сторінка 21 з 25
РНК СРСР 4 лютого 1931 року, проголосила: «Техніка в період реконструкції вирішує все!» Комуністична партія закликала робітничий клас, господарників-комуністів покласти край зневажливому ставленню до техніки, оволодіти новою технікою і цим самим прискорити реконструкцію народного господарства. Це було тим більш необхідно, бо робітничий клас країни поповнювався з середовища селян, які не мали ніякого досвіду роботи на механізованих промислових підприємствах.Зросла і чисельність робітників на підприємствах Києва. На кінець п'ятирічки тут працювало понад 50 тис. робітників.
В результаті величезної організаторської роботи Комуністичної партії Радянський Союз у реконструктивний період, як зазначалося на XVII з'їзді партії, перетворився, в країну масового технічного навчання. Робітники Києва під керівництвом міської партійної організації наполегливо оволодівали технікою. В 1931 році на 20 найбільших підприємствах міста постійно працювало 386 виробничо-технічних гуютків. На заводах «Більшовик», «Ленінська кузня», «Апсенал», кабельному та ін. були створені виробничо-технічні гуртки, курси підвищення кваліфікації майстрів та середнього технічного персоналу, вечірні технікуми. Для керівних працівників цехів був організований постійно діючий семінар по вивченню технологічних процесів. Великий потяг до технічних знань виявляли комсомольці. Наприклад, у квітні 1931 року у виробничо-технічних гуртках заводу «Більшовик» навчалось 1200 комсомольців, на курсах підготовки бригадирів - 50 чоловік.
Велику роль в організації технічної пропаганди відігравали будинки техніки. До читання лекцій і проведення консультацій залучались видатні виробничники-фахівці і вчені, зокрема, перед робітниками часто виступав з лекціями академік Є. О. Патон.
У період соціалістичної реконструкції народного господарства особливо гостро постало завдання підготовки нової, радянської, зокрема технічної, інтелігенції. Колективи промислових підприємств посилали на навчання передових робітників. У 1931 році завод ім. Лепсе направив у київські вузи 120 чол., завод «Ленінська кузня» - 47, депо ім. Андреева - 20 чоловік. Значна частина випускників київських технічних вузів направлялась для роботи на підприємства міста. Це сприяло збільшенню тут кількості інженерно-технічних кадрів. Цікаві такі дані: якщо в 1913 році на підприємствах Києва працювало 380 інженерно-технічних працівників, то на кінець п'ятирічки лише на заводі «Більшовик» було 414 інженерів і техніків, на заводі «Ленінська кузня» - 406, «Червоному екскаваторі» - 112 чоловік.
Піднесення народного господарства республіки, велике зростання економіки міста в роки довоєнних п'ятирічок визначили інтенсивний розвиток Київського залізничного вузла, зумовили його реконструкцію. Якщо напередодні першої п'ятирічки вантажооборот залізничного вузла становив 1518 тис. т на рік, а кількість перевезених пасажирів 1900 тис., то в останній рік першої п'ятирічки вантажооборот збільшився в 2,2 раза, а кількість пасажирів - в 3,5 раза проти 1927/28 року. У 1934 році було в основному закінчено будівництво першої черги нового Київського вокзалу, спорудження якого розпочалося ще в 1928 році.
Відкриття нового залізничного вокзалу мало важливе значення для поліпшення обслуговування пасажирів.
Будувався Київський цивільний аеропорт, який став до ладу у першому кварталі 1933 року. Спочатку провадились лише випадкові рейси на поштових літаках, а з серпня 1933 року був відкритий регулярний поштово-пасажирський рух на лінії Київ - Харків. У наступні роки відкрито ряд нових ліній. Цивільний повітряний транспорт набував все більшого значення.
Роки першої п'ятирічки увійшли в історію соціалістичного будівництва як період величезного розгортання соціалістичного змагання і ударництва, що стали могутньою рушійною силою у боротьбі за виконання народногосподарських планів.
Важливе значення для розгортання масового соціалістичного змагання мало звернення XVI конференції ВКП(б) «До всіх робітників і трудящих селян Радянського Союзу». У відповідь на заклик Комуністичної партії колективи київських фабрик і заводів широко розгорнули рух ударників. Вже ла 1 жовтня 1930 року
у Києві було охоплено соцзмаганням і ударництвом 61,9 проц., а на 1 листопада 1931
Київська районна електростанція. 1932 р. року - 75 проц. загальної кількості робітників. Особливо широко розгорнулося змагання на заводах «Більшовик», ім. Лепсе та на ін. основних підприємствах металопромисловості, де ударники становили більш , як 81 проц. всіх робітників.
Соцзмагання характеризувалося, не лише зростанням кількості учасників у І ньому, а й якісно новими формами, такими як зустрічний промфінплан, змінно-зустрічне планування та організація госпрозрахункових бригад.