Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узятиТУТ
Пошук від
Київ у період імперіалізму та буржуазно-демократичних революцій (1900—1917 рр.)
Сторінка 27 з 47
уряд. Вони утворили єдиний контрреволюційний блок. Як Тимчасовий уряд, так і Центральна рада всіляко боролися проти дальшого розвитку, революції і були класово ворожі Радам робітничих і селянських депутатів - органам революційно- демократичної диктатури пролетаріату і селянства. Центральна рада у своїй антинародній діяльності спиралася на Тимчасовий уряд і його місцеві органи. В Києві встановилося двовладдя: з одного боку, Рада робітничих депутатів, а з другого - губернський комісар Тимчасового уряду, «громадський комітет» і міська дума. З перемогою революції Київський комітет РСДРП вийшов з підпілля. 6 березня в приміщенні Народної аудиторії на Бульварно-Кудрявській відбулися перші легальні збори більшовиків Києва. На цих зборах було обрано тимчасовий партійний комітет f складі В. О. Ватіна (Бистрянського), М. О. Савельева (Петрова), М. М. Майорова, М. М. Лебедева, Д. І. Іткінд, І. М. Крейсберга та інших. Головою комітету був М. М. Лебедев, секретарем - І. М. Крейсберг. У березні в Києві почала виходити щоденна більшовицька газета «Голос соціал-демократа».
Контрреволюційна буржуазія прагнула припинити розвиток революції, ліквідувати Ради робітничих і селянських депутатів і встановити одновладдя буржуазії. Тимчасовий уряд проводив антинародну імперіалістичну політику. Він продовжував війну, зберіг недоторканним поміщицьке землеволодіння. Центральна рада, прикриваючись національним прапором, підтримувала Тимчасовий уряд. В цій складній обстановці перед більшовиками Києва, як і перед всією партією, постало завдання роз'яснити широким масам трудящих контрреволюційну суть Тимчасового уряду та Центральної ради, викрити угодовську політику дрібнобуржуазних партій меншовиків і есерів, показати необхідність переростання буржуазно-демократичної революції в соціалістичну.