Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У перші дні імперіалістичної війни Київська та інші соціал-демократичні організації України виступили з антивоєнними листівками, в яких викривали загарбницький характер війни і закликали трудящих до боротьби з самодержавством, за встановлення демократичної республіки і за соціалізм. «Тільки революція, тільки повалення самодержавства - цього кривавого уряду, конфіскація поміщицьких земель і наділення землею селянства, тільки 8-гоДинний робочий день і демократична республіка, - писалося в листівці Київського комітету РСДРП, - дадуть можливість Росії розвиватись і без кривавих завоювань». Більшовицькі листівки в значній кількості розповсюджувалися на заводах, фабриках, призовних пунктах, в маршових ротах і батальйонах.
Війна дуже ускладнила роботу більшовицьких організацій України. Діяльність Київської партійної організації проходила у важких умовах.
Боячись зростання антивоєнних настроїв, царський уряд посилив репресії. Так, в ніч на 25 серпня 1914 року керівна група членів Київського комітету РСДРП, у т. ч. і В. М. Андронников, була заарештована і заслана до Сибіру. Значна частина членів комітету і рядових членів організації була мобілізована в армію. Арешт членів більшовицької фракції IV Державної думи і суд над ними викликали велику хвилю протесту, активізували революційну боротьбу робітників проти війни і царизму. В резолюціях, прийнятих на нелегальних зборах, робітники ряду міст, у т. ч. і Києва, гнівно протестували проти беззаконних дій царського уряду, висловлюючи повну солідарність з робітничими депутатами. На знак протесту проти суду над думською більшовицькою фракцією Київська організація РСДРП випу- не вступали в зв'язки з нею і відмовлялися працювати на оборону. Все це свідчило про дальше зростання впливу більшовицької організації Києва на робітничий клас.
У 1916 році страйковий рух набрав дедалі більшого розмаху. Поразки на фронті, розруха, голод посилили невдоволення трудящих. 15 січня 1916 року почався страйк на заводі «Арсенал». Робітники ковальського цеху висунули вимоги про підвищення заробітної плати і добилися їх задоволення. У лютому страйки відбулися на Південноросійському заводі, у квітні і травні - на гільзовій фабриці, у червні - в друкарнях. Всі ці страйки закінчилися підвищенням заробітної плати робітників.
Упертий характер мав страйк київських друкарів, організаторами якого були більшовики. У відповідь на відмову адміністрації підвищити заробітну плату 5 вересня застрайкували робітники друкарень Чоколова і Кульженка. Того ж дня до них приєдналися робітники друкарень Неймана, Гросмана та інших. Виступ київських друкарів зустрів гарячу підтримку всього київського пролетаріату. Страйк закінчився частковим задоволенням вимог робітників - були підвищені заробітна плата і розцінки на відрядні роботи.
Слідом за друкарями у вересні страйкували робітники ливарного цеху Південноросійського заводу, заводу Гретера і Криванека, тютюнової фабрики братів Коген, а в листопаді і грудні робітники однієї з друкарень і фанерної фабрики. Страйкарі вимагали підвищення заробітної плати.
Всього протягом 1916 року в Києві відбулось 13 страйків, в яких взяло участь близько 3 тис. робітників. Більшість страйків закінчилася перемогою робітників. Недоліком страйкового руху пролетаріату Києва в цей період була відсутність політичних вимог. Всі страйки мали економічний характер, але в умовах наростаючої революційної кризи економічна боротьба могла перерости в політичну.
На кінець 1916 року в Росії склалась безпосередня революційна ситуація, яка на початку 1917 року вилилась у революцію.
Центром революційних подій став Петроград. 17 лютого 1917 року почався страйк робітників Путіловського заводу. Страйк підтримали робітники інших підприємств міста, і 26 лютого він переріс у збройне повстання. Керовані більшовицькою партією, повсталі робітники разом з солдатами і матросами петроградського гарнізону 27 лютого повалили самодержавство. Перемогла буржуазно-демократична революція.
У дні революції виникли Ради робітничих депутатів - органи революційно-демократичної диктатури пролетаріату і селянства. В той же час Державна дума обрала Тимчасовий комітет, який при підтримці меншовиків і есерів утворив Тимчасовий уряд - орган диктатури імперіалістичної буржуазії. У країні встановилося двовладдя.
Київ у період імперіалізму та буржуазно-демократичних революцій (1900—1917 рр.)
Сторінка 25 з 47
РСДРП видав листівку. За закликом більшовиків 9 і 14 липня в Києві у страйках протесту взяло участь понад 1300 робітників 13 підприємств. Легальним штабом, що керував виступами київських трудящих, було більшовицьке правління профспілки металістів. В місті почалися збройні сутички робітників з поліцією, будувалися барикади. Проте арешт ряду керівників Київської організації РСДРП і передових робітників перешкодив розвитку страйкової боротьби в Києві. Дальше наростання революційного руху в країні було тимчасово перерване світовою війною.Війна дуже ускладнила роботу більшовицьких організацій України. Діяльність Київської партійної організації проходила у важких умовах.
Боячись зростання антивоєнних настроїв, царський уряд посилив репресії. Так, в ніч на 25 серпня 1914 року керівна група членів Київського комітету РСДРП, у т. ч. і В. М. Андронников, була заарештована і заслана до Сибіру. Значна частина членів комітету і рядових членів організації була мобілізована в армію. Арешт членів більшовицької фракції IV Державної думи і суд над ними викликали велику хвилю протесту, активізували революційну боротьбу робітників проти війни і царизму. В резолюціях, прийнятих на нелегальних зборах, робітники ряду міст, у т. ч. і Києва, гнівно протестували проти беззаконних дій царського уряду, висловлюючи повну солідарність з робітничими депутатами. На знак протесту проти суду над думською більшовицькою фракцією Київська організація РСДРП випу- не вступали в зв'язки з нею і відмовлялися працювати на оборону. Все це свідчило про дальше зростання впливу більшовицької організації Києва на робітничий клас.
У 1916 році страйковий рух набрав дедалі більшого розмаху. Поразки на фронті, розруха, голод посилили невдоволення трудящих. 15 січня 1916 року почався страйк на заводі «Арсенал». Робітники ковальського цеху висунули вимоги про підвищення заробітної плати і добилися їх задоволення. У лютому страйки відбулися на Південноросійському заводі, у квітні і травні - на гільзовій фабриці, у червні - в друкарнях. Всі ці страйки закінчилися підвищенням заробітної плати робітників.
Упертий характер мав страйк київських друкарів, організаторами якого були більшовики. У відповідь на відмову адміністрації підвищити заробітну плату 5 вересня застрайкували робітники друкарень Чоколова і Кульженка. Того ж дня до них приєдналися робітники друкарень Неймана, Гросмана та інших. Виступ київських друкарів зустрів гарячу підтримку всього київського пролетаріату. Страйк закінчився частковим задоволенням вимог робітників - були підвищені заробітна плата і розцінки на відрядні роботи.
Слідом за друкарями у вересні страйкували робітники ливарного цеху Південноросійського заводу, заводу Гретера і Криванека, тютюнової фабрики братів Коген, а в листопаді і грудні робітники однієї з друкарень і фанерної фабрики. Страйкарі вимагали підвищення заробітної плати.
Всього протягом 1916 року в Києві відбулось 13 страйків, в яких взяло участь близько 3 тис. робітників. Більшість страйків закінчилася перемогою робітників. Недоліком страйкового руху пролетаріату Києва в цей період була відсутність політичних вимог. Всі страйки мали економічний характер, але в умовах наростаючої революційної кризи економічна боротьба могла перерости в політичну.
На кінець 1916 року в Росії склалась безпосередня революційна ситуація, яка на початку 1917 року вилилась у революцію.
Центром революційних подій став Петроград. 17 лютого 1917 року почався страйк робітників Путіловського заводу. Страйк підтримали робітники інших підприємств міста, і 26 лютого він переріс у збройне повстання. Керовані більшовицькою партією, повсталі робітники разом з солдатами і матросами петроградського гарнізону 27 лютого повалили самодержавство. Перемогла буржуазно-демократична революція.
У дні революції виникли Ради робітничих депутатів - органи революційно-демократичної диктатури пролетаріату і селянства. В той же час Державна дума обрала Тимчасовий комітет, який при підтримці меншовиків і есерів утворив Тимчасовий уряд - орган диктатури імперіалістичної буржуазії. У країні встановилося двовладдя.