Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
відкрити у приміщенні Троїцького народного будинку (тепер приміщення
Київського театру музичної комедії) так званий На' уково-художній клуб. До складу його правління входили більшовики.
Київський комітет РСДРП організовував мітинги, демонстрації, майовки трудящих у пам'ятні революційні дні 9 січня, Першого травня тощо. На початку 1911 року був налагоджений випуск легальної газети «Гудок», але вдалось надрукувати і розповсюдити лише два номери її.
Значною подією в житті Київської організації РСДРП було відновлення поряд з Подільським і Міським районними комітетами партійної організації на Шулявці - в районі, де зосереджувались найбільші промислові підприємства Києва. Секретарем Шулявського райкому був член Київського t комітету РСДРП більшовик М. В. Гаврилов, а пізніше робітник Південноросійського заводу більшовик О. Г. Горбачов. На великих підприємствах були створені партійні осередки, а в політехнічному інституті діяла студентська соціал-демократична група.
Київська організація РСДРП була однією з найсильніших на Україні. Вона підтримувала зв'язок з В. І, Леніним, який через Н. К. Крупську передавав свої настанови і поради більшовикам Києва.
Київський комітет РСДРП підтримав рішення червневої наради членів ЦК про скликання загальнопартійної конференції і обрав свого представника в Російську організаційну комісію по підготовці цієї конференції. Загальноміська партійна конференція, що нелегально відбулася 13 листопада 1911 року, схвалила участь комітету у роботі РОК і обрала делегата на VI Всеросійську конференцію РСДРП.
В. І. Ленін високо цінив роль Київської організації у боротьбі за відродження партії і скликання VI Всеросійської конференції РСДРП, Він підкреслював, що в цій організації союз більшовиків і меншовиків-партійців, «на велику радість більшовиків, перетворювався майже в повне злиття, в єдиний нерозривний організм с.-д. партійців».
Рішення VI (Празької) конференції, яка вигнала з партії меншовиків-ліквідаторів і виробила тактику партії в умовах революційного піднесення, були рішуче підтримані київськими більшовиками. Озброєна цими рішеннями, Київська організація готувала трудящих міста до вирішальних боїв з самодержавством. Г» К. Орджонікідзе, який за дорученням В. І, Леніна відвідав Київ, писав: «В Києві дуже міцно. Щотижня виходять листівки і провадиться робота».
В місті дедалі зростав робітничий рух, підвищувалась політична активність трудящих мас, демократичної молоді. Хвилю протесту і масових політичних виступів викликав в країні кривавий розстріл робітників на Ленських золотих приїсках 4 квітня 1912 року. Київський комітет РСДРП видав листівку з приводу Ленських подій, в якій закликав робітників провести одноденний страйк протесту. На підприємствах були розповсюджені номери більшовицької газети «Звезда».
9 квітня почався страйк на Південноросійському заводі. Робітники прийняли резолюцію протесту, яка була надіслана соціал-демократичній фракції III Державної думи та в редакції газет «Соціал-демократ» і «Звезда». Того ж дня застрайкували 220 робітників заводу Млошевського. В наступні дні їх приклад наслідували робітники машинобудівного заводу Гретера і Криванека, ряду друкарень, металісти заводу Унгермаиа і Неедли та інших підприємств. 12 квітня не вийшла жодна газета, за винятком чорносотенного «Киевлянина». Всього в страйках протесту проти кривавого злочину на Лені взяло участь близько 5 тис. робітників понад 80 різних-київських підприємств. Виступ робітників був підтриманий прогресивно настроєними студентами університету, політехнічного і комерційного інститутів, вищих жіночих курсів. Наляканий масовим вибухом народного гніву, київський губернатор віддав місто на поталу поліції, яка провела численні арешти. Були заарештовані Є. Б. Бош, М. П. Зарніцин, Я. Ф. ІНильган та інші керівники Київського комітету РСДРП. Незважаючи на це, на заклик більшовиків 1 травня застрайкували понад 3500 робітників 14 підприємств міста, а на його околицях відбулися майовки і робітничі сходки.
Квітнево-травневі страйки і демонстрації 1912 року, в яких взяли активну участь робітники Києва, свідчили, за визначенням В. І. Леніна, що
Київ у період імперіалізму та буржуазно-демократичних революцій (1900—1917 рр.)
Сторінка 22 з 47
Підвищенню класової свідомості робітників і згуртуванню революційних сил сприяло широке розповсюдження більшовицької легальної газети «Звезда». Київський комітет РСДРП вживав заходів щодо налагодження революційної пропаганди і агітації в легальних організаціях робітничого класу. Більшовики проводили велику роботу у «Клубі трудящих підприємств м. Києва», а після його заборони в організованому в лютому 1911 року «Клубі трудящих осіб в конторах і торгово-промислових підприємствах м. Києва». Коли ж і цей клуб за рішенням губернатора був закритий, в листопаді 1911 року вдалось Київського театру музичної комедії) так званий На' уково-художній клуб. До складу його правління входили більшовики.
Київський комітет РСДРП організовував мітинги, демонстрації, майовки трудящих у пам'ятні революційні дні 9 січня, Першого травня тощо. На початку 1911 року був налагоджений випуск легальної газети «Гудок», але вдалось надрукувати і розповсюдити лише два номери її.
Значною подією в житті Київської організації РСДРП було відновлення поряд з Подільським і Міським районними комітетами партійної організації на Шулявці - в районі, де зосереджувались найбільші промислові підприємства Києва. Секретарем Шулявського райкому був член Київського t комітету РСДРП більшовик М. В. Гаврилов, а пізніше робітник Південноросійського заводу більшовик О. Г. Горбачов. На великих підприємствах були створені партійні осередки, а в політехнічному інституті діяла студентська соціал-демократична група.
Київська організація РСДРП була однією з найсильніших на Україні. Вона підтримувала зв'язок з В. І, Леніним, який через Н. К. Крупську передавав свої настанови і поради більшовикам Києва.
Київський комітет РСДРП підтримав рішення червневої наради членів ЦК про скликання загальнопартійної конференції і обрав свого представника в Російську організаційну комісію по підготовці цієї конференції. Загальноміська партійна конференція, що нелегально відбулася 13 листопада 1911 року, схвалила участь комітету у роботі РОК і обрала делегата на VI Всеросійську конференцію РСДРП.
В. І. Ленін високо цінив роль Київської організації у боротьбі за відродження партії і скликання VI Всеросійської конференції РСДРП, Він підкреслював, що в цій організації союз більшовиків і меншовиків-партійців, «на велику радість більшовиків, перетворювався майже в повне злиття, в єдиний нерозривний організм с.-д. партійців».
Рішення VI (Празької) конференції, яка вигнала з партії меншовиків-ліквідаторів і виробила тактику партії в умовах революційного піднесення, були рішуче підтримані київськими більшовиками. Озброєна цими рішеннями, Київська організація готувала трудящих міста до вирішальних боїв з самодержавством. Г» К. Орджонікідзе, який за дорученням В. І, Леніна відвідав Київ, писав: «В Києві дуже міцно. Щотижня виходять листівки і провадиться робота».
В місті дедалі зростав робітничий рух, підвищувалась політична активність трудящих мас, демократичної молоді. Хвилю протесту і масових політичних виступів викликав в країні кривавий розстріл робітників на Ленських золотих приїсках 4 квітня 1912 року. Київський комітет РСДРП видав листівку з приводу Ленських подій, в якій закликав робітників провести одноденний страйк протесту. На підприємствах були розповсюджені номери більшовицької газети «Звезда».
9 квітня почався страйк на Південноросійському заводі. Робітники прийняли резолюцію протесту, яка була надіслана соціал-демократичній фракції III Державної думи та в редакції газет «Соціал-демократ» і «Звезда». Того ж дня застрайкували 220 робітників заводу Млошевського. В наступні дні їх приклад наслідували робітники машинобудівного заводу Гретера і Криванека, ряду друкарень, металісти заводу Унгермаиа і Неедли та інших підприємств. 12 квітня не вийшла жодна газета, за винятком чорносотенного «Киевлянина». Всього в страйках протесту проти кривавого злочину на Лені взяло участь близько 5 тис. робітників понад 80 різних-київських підприємств. Виступ робітників був підтриманий прогресивно настроєними студентами університету, політехнічного і комерційного інститутів, вищих жіночих курсів. Наляканий масовим вибухом народного гніву, київський губернатор віддав місто на поталу поліції, яка провела численні арешти. Були заарештовані Є. Б. Бош, М. П. Зарніцин, Я. Ф. ІНильган та інші керівники Київського комітету РСДРП. Незважаючи на це, на заклик більшовиків 1 травня застрайкували понад 3500 робітників 14 підприємств міста, а на його околицях відбулися майовки і робітничі сходки.
Квітнево-травневі страйки і демонстрації 1912 року, в яких взяли активну участь робітники Києва, свідчили, за визначенням В. І. Леніна, що