Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
великодержавного шовінізму і місцевого буржуазного націоналізму допомагала визріванню у народних мас високої революційної свідомості, сприяла зміцненню дружби між усіма народами Росії. Більшовики Києва вели також боротьбу проти есерів та анархістів.
Позиції київських більшовиків значно зміцнилися після приїзду в місто ряду більшовиків з Москви та інших міст, учасників грудневого повстання. Почастішали масовки, стало практикуватися читання політичних рефератів. Автором одного з цікавих рефератів був видатний більшовик Артем (Ф. А. Сергеев), який в цей час приїхав у місто.
Борючись за вплив на робітничі маси, більшовики Києва почали видавати щоденну легальну газету «Работник». У першому номері її, що вийшов 8 червня 1906 року, була вміщена стаття В. І. Леніна «Напередодні».
Київські більшовики надавали великого значення революційній роботі у профспілках. У 1906 році в місті налічувалось 22 профспілки, які створили Центральне бюро Київських профспілок, що існувало нелегально. Професійні спілки при активній допомозі більшовиків сприяли зростанню класової свідомості робітників, відігравали значну роль у їх боротьбі за свої економічні і політичні права.
Продовжуючи готувати трудящих до майбутніх боїв з самодержавством, київські більшовики невтомно роз'яснювали їм шкідливість конституційних ілюзій, які поширювала ліберальна буржуазія. Вони розглядали думу як грубу підробку народного представництва, боролись за розгортання революції. При Київському комітеті РСДРП на початку 1906 року була створена бойова дружина, яка готувала ядро для майбутнього збройного повстання.
Незважаючи на жорстокі репресії, робітники, керовані більшовиками, не припиняли боротьби. Перші роковини революції - 9 січня 1906 року були відзначені у місті одноденним політичним страйком. Припинили роботу робітники заводів Південноросійського машинобудівного, Терещенка, Унгермана і Неєдли, Фільверта і Дєдіни, Шиманського, Млошевського, пароплавних майстерень, тютюнової фабрики братів Коген та багатьох інших.
Особливо активізувався робітничий рух у Першотравневі дні 1906 року. В день Першого травня в Києві був проведений одноденний страйк, в якому взяли участь робітники всіх фабрик і заводів.
Велику роботу у 1906-1907 pp. проводило Вузлове бюро РСДРП Південно-Західної залізниці, яке діяло під керівництвом більшовиків. Воно вело агітацію і пропаганду серед залізничників, влаштовувало масовки й збори, розповсюджувало листівки, спрямовувало діяльність профспілок. Особливо значну роботу розгорнуло бюро по зміцненню союзу робітничого класу з селянством, розповсюджуючи серед селян губернії нелегальні прокламації, газети, брошури.
Під впливом боротьби робітників і селян у 1906-1907 pp. відбувались заворушення і у військових частинах київського гарнізону, де активно продовжувала працювати Київська військова організація РСДРП. У березні 1906 року вона почала видавати спеціальну газету для солдатів - «Голос солдата». Посилилась і усна агітація. Систематично скликались солдатські сходки, більшовики частіше проникали в казарми і проводили там революційну роботу. Посиленню роботи Київської військово-революційної організації сприяв приїзд у Київ групи більшовиків, у т. ч. Д. . Мануїльського і О. А. Трояновського. 23 січня 1906 року у місті відбулося заворушення солдатів 7-го саперного батальйону.
Робітники відступали повільно, з боями. Хоч кількість страйкуючих у Києві, як і в інших містах країни, зменшилася, проте в 1906 році у страйках взяло участь близько 10 тис. робітників. Ні численні арешти, ні тяжкі переслідування не зламали духу київських більшовиків, які продовжували готувати пролетаріат до нового революційного піднесення.
Незважаючи на поразку, революція 1905-1907 pp. мала величезне історичне значення. Вона була першою народною революцією епохи імперіалізму і знаменувала собою початок найглибших політичних потрясінь і революційних битв. За роки революції народи Росії, в т. ч. і український народ, нагромадили неоціненний Політичний досвід, який став могутньою зброєю в їх наступній боротьбі за своє соціальне і національне визволення.
Київ у період імперіалізму та буржуазно-демократичних революцій (1900—1917 рр.)
Сторінка 17 з 47
В той же час загострилася боротьба між більшовиками і меншовиками. Важливою теоретичною зброєю київських більшовиків в їх боротьбі проти меншовиків була знаменита книга В. І. Леніна «Дві тактики соціал-демократії в демократичній революції», яка в той час набула значного розповсюдження в місті. Розширення і зміцнення зв'язків з масами проходило також у запеклій боротьбі а українськими та єврейськими буржуазними націоналістами, їх націоналістичним програмам більшовики протиставили бойову марксистську програму пролетарського інтернаціоналізму. Непримиренна боротьба більшовиків проти Позиції київських більшовиків значно зміцнилися після приїзду в місто ряду більшовиків з Москви та інших міст, учасників грудневого повстання. Почастішали масовки, стало практикуватися читання політичних рефератів. Автором одного з цікавих рефератів був видатний більшовик Артем (Ф. А. Сергеев), який в цей час приїхав у місто.
Борючись за вплив на робітничі маси, більшовики Києва почали видавати щоденну легальну газету «Работник». У першому номері її, що вийшов 8 червня 1906 року, була вміщена стаття В. І. Леніна «Напередодні».
Київські більшовики надавали великого значення революційній роботі у профспілках. У 1906 році в місті налічувалось 22 профспілки, які створили Центральне бюро Київських профспілок, що існувало нелегально. Професійні спілки при активній допомозі більшовиків сприяли зростанню класової свідомості робітників, відігравали значну роль у їх боротьбі за свої економічні і політичні права.
Продовжуючи готувати трудящих до майбутніх боїв з самодержавством, київські більшовики невтомно роз'яснювали їм шкідливість конституційних ілюзій, які поширювала ліберальна буржуазія. Вони розглядали думу як грубу підробку народного представництва, боролись за розгортання революції. При Київському комітеті РСДРП на початку 1906 року була створена бойова дружина, яка готувала ядро для майбутнього збройного повстання.
Незважаючи на жорстокі репресії, робітники, керовані більшовиками, не припиняли боротьби. Перші роковини революції - 9 січня 1906 року були відзначені у місті одноденним політичним страйком. Припинили роботу робітники заводів Південноросійського машинобудівного, Терещенка, Унгермана і Неєдли, Фільверта і Дєдіни, Шиманського, Млошевського, пароплавних майстерень, тютюнової фабрики братів Коген та багатьох інших.
Особливо активізувався робітничий рух у Першотравневі дні 1906 року. В день Першого травня в Києві був проведений одноденний страйк, в якому взяли участь робітники всіх фабрик і заводів.
Велику роботу у 1906-1907 pp. проводило Вузлове бюро РСДРП Південно-Західної залізниці, яке діяло під керівництвом більшовиків. Воно вело агітацію і пропаганду серед залізничників, влаштовувало масовки й збори, розповсюджувало листівки, спрямовувало діяльність профспілок. Особливо значну роботу розгорнуло бюро по зміцненню союзу робітничого класу з селянством, розповсюджуючи серед селян губернії нелегальні прокламації, газети, брошури.
Під впливом боротьби робітників і селян у 1906-1907 pp. відбувались заворушення і у військових частинах київського гарнізону, де активно продовжувала працювати Київська військова організація РСДРП. У березні 1906 року вона почала видавати спеціальну газету для солдатів - «Голос солдата». Посилилась і усна агітація. Систематично скликались солдатські сходки, більшовики частіше проникали в казарми і проводили там революційну роботу. Посиленню роботи Київської військово-революційної організації сприяв приїзд у Київ групи більшовиків, у т. ч. Д. . Мануїльського і О. А. Трояновського. 23 січня 1906 року у місті відбулося заворушення солдатів 7-го саперного батальйону.
Робітники відступали повільно, з боями. Хоч кількість страйкуючих у Києві, як і в інших містах країни, зменшилася, проте в 1906 році у страйках взяло участь близько 10 тис. робітників. Ні численні арешти, ні тяжкі переслідування не зламали духу київських більшовиків, які продовжували готувати пролетаріат до нового революційного піднесення.
Незважаючи на поразку, революція 1905-1907 pp. мала величезне історичне значення. Вона була першою народною революцією епохи імперіалізму і знаменувала собою початок найглибших політичних потрясінь і революційних битв. За роки революції народи Росії, в т. ч. і український народ, нагромадили неоціненний Політичний досвід, який став могутньою зброєю в їх наступній боротьбі за своє соціальне і національне визволення.