Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Про події в Петербурзі у Києві стало відомо наступного дня - 10 січня. На знак протесту проти кривавого злочину царизму 12 січня застрайкували робітники заводів Південноросійського машинобудівного, Гретера і Криванека, Млошевського, Унгермана і Неєдли, Фільферта і Дєдіни та ряду фабрик. Цей страйк охопив близько 6 тис. робітників і тривав понад тиждень.
Активну діяльність під час Січневого страйку розгорнули більшовики Київської групи «Вперед» - О. Г. Шліхтер, Г. М. і . П. Кржижановські, Л. М. Скорняков, М. П. Козеренко, Г. С. Михайлов, В. Г. Єлагін та інші. Ця група була створена прихильниками ленінської тактики після II з'їзду партії, коли меншовики захопили Київський комітет РСДРП у свої руки.
Меншовики, які окопалися у Київському комітеті РСДРП, всіляко перешкоджали роботі більшовиків серед мас, намагаючись звести боротьбу робітників до економічних вимог. Але під впливом більшовиків робітники міста поряд з економічними вимогами висунули також і політичні. Вони вимагали 8-годинного робочого дня, збільшення заробітної плати на 50 проц., припинення війни з Японією, що її вів царизм на Далекому Сході.
Прагнучи придушити робітничий рух на самому початку, місцеві власті викликали військові частини. До Головних майстерень Південно-Західної залізниці, заводу Гретера і Криванека були кинуті солдати й козаки. Місто і передмістя були поділені на райони, в кожний з дких посилалися дозори і роз'їзди з військових частин. Але, незважаючи на ці заходи, страйковий рух у Києві поширювався далі.
Лише внаслідок жорстоких репресій і дезорганізаторської діяльності меншо-: виків січневий страйк у Києві не набрав загального характеру. 17 січня припинили страйк робітники Південноросійського машинобудівного заводу. 18 січня на заводі Гретера і Криванека під тиском робітників капіталісти змушені були піти на ряд поступок. Так, акціонерне товариство заводу погодилося на скорочення робочого дня з 11 до 10 годин. 19 січня більшість робітників київських заводів припинила страйк.
Страйковий рух у Києві продовжувався і в лютому 1905 року. Страйки набули-гострого політичного характеру. Значно посилився віїлив більшовиків на трудящих міста.
Більшовики Києва Взяли активну участь у. підготовці лютневого страйку. 7 лютого застрайкували службовці управління Південно-Західної залізниці. У страйку взяло участь 2600 чоловік. Страйкарі під керівництвом більшовиків О. Г. Шліхтера і Г. М. Кржижановського розробили вимоги, які передали адміністрації залізниці. Вони вимагали збільшення заробітної плати, зменшення робочого дня, встановлення обов'язкового державного страхування робітників і службовців, зрівняння в правах робітників - чоловіків і жінок та інше. Страйк тривав до 21 лютого і закінчився перемогою страйкарів. Незважаючи на те, що адміністрація обмежилася в основному лише обіцянками, звільнила активних учасників руху, в т. ч. і О. Г. Шліхтера, цей страйк мав дуже велике значення. Він уперше розбудив до політичного життя масу службовців-залізничників, навчив їх солідарності і згуртованості.
У березні розмах страйкового руху зменшився, але політична активність трудящих Києва була досить високою. Великий вплив на зростання політичної свідо-: мості трудящих мали більшовицькі видання, зокрема більшовицька газета «Вперед». 21 березня під час обшуку в підпільній друкарні Київського комітету РСДРП поліція знайшла один примірник оголошення про видання газети «Вперед», два примірники газети, 3068 прокламацій, праці В. І. Леніна та багато іншої марксистської літератури. 1
Під керівництвом більшовиків страйковий рух набирав дедалі гострішого характеру. Страйки мали політичне забарвлення та були запеклими і тривалими.
Відгук пролетаріату України, зокрема Києва, на січневі події в Петербурзі свідчив про високу класову солідарність українських і російських робітників.
Революційні виступи робітників вплинули на активізацію студентського руху.» На знак протесту проти кривавого злочину царизму і солідарності з робітничим класом студентство оголосило всеросійський студентський страйк. Революційно-демократична частина студентів
Києва приєдналася до нього. На боротьбу піднялися студенти двох найбільших учбових закладів міста - університету і політехнічного інституту.
15 січня в Київському політехнічному інституті відбулася сходка, де обговорювався План організації демонстрації протесту. Для придушення революційного виступу студентів було кинуто козаків Уральського полку і збірний батальйон Бендерського і Луцького полків.
Київ у період імперіалізму та буржуазно-демократичних революцій (1900—1917 рр.)
Сторінка 12 з 47
трудящі України.Про події в Петербурзі у Києві стало відомо наступного дня - 10 січня. На знак протесту проти кривавого злочину царизму 12 січня застрайкували робітники заводів Південноросійського машинобудівного, Гретера і Криванека, Млошевського, Унгермана і Неєдли, Фільферта і Дєдіни та ряду фабрик. Цей страйк охопив близько 6 тис. робітників і тривав понад тиждень.
Меншовики, які окопалися у Київському комітеті РСДРП, всіляко перешкоджали роботі більшовиків серед мас, намагаючись звести боротьбу робітників до економічних вимог. Але під впливом більшовиків робітники міста поряд з економічними вимогами висунули також і політичні. Вони вимагали 8-годинного робочого дня, збільшення заробітної плати на 50 проц., припинення війни з Японією, що її вів царизм на Далекому Сході.
Прагнучи придушити робітничий рух на самому початку, місцеві власті викликали військові частини. До Головних майстерень Південно-Західної залізниці, заводу Гретера і Криванека були кинуті солдати й козаки. Місто і передмістя були поділені на райони, в кожний з дких посилалися дозори і роз'їзди з військових частин. Але, незважаючи на ці заходи, страйковий рух у Києві поширювався далі.
Лише внаслідок жорстоких репресій і дезорганізаторської діяльності меншо-: виків січневий страйк у Києві не набрав загального характеру. 17 січня припинили страйк робітники Південноросійського машинобудівного заводу. 18 січня на заводі Гретера і Криванека під тиском робітників капіталісти змушені були піти на ряд поступок. Так, акціонерне товариство заводу погодилося на скорочення робочого дня з 11 до 10 годин. 19 січня більшість робітників київських заводів припинила страйк.
Страйковий рух у Києві продовжувався і в лютому 1905 року. Страйки набули-гострого політичного характеру. Значно посилився віїлив більшовиків на трудящих міста.
Більшовики Києва Взяли активну участь у. підготовці лютневого страйку. 7 лютого застрайкували службовці управління Південно-Західної залізниці. У страйку взяло участь 2600 чоловік. Страйкарі під керівництвом більшовиків О. Г. Шліхтера і Г. М. Кржижановського розробили вимоги, які передали адміністрації залізниці. Вони вимагали збільшення заробітної плати, зменшення робочого дня, встановлення обов'язкового державного страхування робітників і службовців, зрівняння в правах робітників - чоловіків і жінок та інше. Страйк тривав до 21 лютого і закінчився перемогою страйкарів. Незважаючи на те, що адміністрація обмежилася в основному лише обіцянками, звільнила активних учасників руху, в т. ч. і О. Г. Шліхтера, цей страйк мав дуже велике значення. Він уперше розбудив до політичного життя масу службовців-залізничників, навчив їх солідарності і згуртованості.
У березні розмах страйкового руху зменшився, але політична активність трудящих Києва була досить високою. Великий вплив на зростання політичної свідо-: мості трудящих мали більшовицькі видання, зокрема більшовицька газета «Вперед». 21 березня під час обшуку в підпільній друкарні Київського комітету РСДРП поліція знайшла один примірник оголошення про видання газети «Вперед», два примірники газети, 3068 прокламацій, праці В. І. Леніна та багато іншої марксистської літератури. 1
Під керівництвом більшовиків страйковий рух набирав дедалі гострішого характеру. Страйки мали політичне забарвлення та були запеклими і тривалими.
Відгук пролетаріату України, зокрема Києва, на січневі події в Петербурзі свідчив про високу класову солідарність українських і російських робітників.
Революційні виступи робітників вплинули на активізацію студентського руху.» На знак протесту проти кривавого злочину царизму і солідарності з робітничим класом студентство оголосило всеросійський студентський страйк. Революційно-демократична частина студентів
Києва приєдналася до нього. На боротьбу піднялися студенти двох найбільших учбових закладів міста - університету і політехнічного інституту.
15 січня в Київському політехнічному інституті відбулася сходка, де обговорювався План організації демонстрації протесту. Для придушення революційного виступу студентів було кинуто козаків Уральського полку і збірний батальйон Бендерського і Луцького полків.