Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Великі мітинги відбулися 2 і 9 вересня в політехнічному інституті. Промовці, що виступали там, закликали до повалення самодержавства. ЦК партії більшовиків, надаючи великого значення студентському рухові, запропонував студентським організаціям разом з пролетаріатом почати підготовку до збройного повстання.
Революційне піднесення поставило перед партією робітничого класу завдання виробити єдину марксистську тактику, яка б забезпечила керівну роль пролетаріату в революції. Для вирішення невідкладних питань необхідно було скликати III з'їзд РСДРП.
Розкол партії на дві фракції, що стався після II з'їзду, гостра внутріпартійна боротьба між революційною частиною РСДРП - більшовиками і опортуністичною - меншовиками, дезорганізаторські дії меншовиків, які ще вели за собою частину робітничого класу, - все це гальмувало розвиток робітничого руху, особливо на початку революції.
В. І. Ленін, більшовики бачили єдиний вихід з такого становища в скликанні партійного з'їзду: «Тепер розкол повний, бо ми всі засоби вичерпали. Третій з'їзд проти волі ЦК і Ради і без них». «Лишається одно,- писав В. І. Ленін в листі до Цюріхської групи більшовиків, - порвати з меншовиками якомога повніше, скоріше, виразніше (відкрито, публічно), скликати свій, партійний 3-ій з'їзд...».
В обстановці революційного' піднесення київські більшовики, керуючись ленінськими вказівками, підтримали пропозицію Бюро комітетів більшості про скликання III з'їзду РСДРП. Велику підготовчу роботу розгорнули Бюро комітетів більшості і газета «Вперед». Київська група «Вперед» підтримувала безпосередній зв'язок з В. І. Леніним, Бюро комітетів більшості і редакцією газети «Вперед». Однак більшовики Київської групи «Вперед» остаточно не розірвали зв'язків з комітетом, де засіли меншовики,і, незважаючи на вимогу В. І. Леніна, не надіслали свого представника на з'їзд.
12-27 квітня 1905 року в Лондоні відбувся III з'їзд РСДРП, який розглянув корінні питання революції. Він розробив марксистську тактику партії, згуртував більшовиків ідейно і організаційно, націлив більшовицькі організації на перехід від масових політичних страйків до збройного повстання. Як вказував В. І. Ленін, цей з'їзд відкрив «нову смугу в історії нашого соціал-демократичного робітничого руху».
Після закінчення III з'їзду РСДРП більшовики Києва одержали його резолюції. У листі до київських більшовиків від 26 травня 1905 року Н. К. Крупська писала, що «до вас приїде з доповіддю Вадим1, повідомляю коротенько про з'їзд. Резолюцію ви вже одержали, надіслали вам листа ЦК до комітетів».
В кінці травня 1905 року до Києва прибув уповноважений обраного на з'їзді ЦК О. М. Ессен (Бур), який провів значну роботу по згуртуванню сил більшовиків і організації їх на боротьбу проти розкольницьких дій меншовиків. Він виступив з доповіддю про III з'їзд партії в Київському комітеті РСДРП. У липні 1905 року в Києві за участю О. М. Ессена відбулася нарада соціал-демократичних організацій півдня Росії, яка прийняла резолюцію про підготовку збройного повстання.
Більшовики Києва, керуючись рішеннями з'їзду партії, розгорнули велику роботу серед робітників міста, згуртовуючи їх для дальшої боротьби. Була проведена підготовча робота по організації виступу трудящих у день Першого травня. Але через розкольницькі дії меншовиків - членів Київського комітету РСДРП першотравневий страйк був зірваний.
Влітку 1905 року під впливом революційних виступів робітників посилився революційний рух серед селянства, в армії і на флоті. У червні 1905 року спалахнуло повстання на броненосці «Потьомкін». Це був перший масовий політичний виступ в армії і на флоті. В. І. Ленін, оцінюючи ці події, писав: «...броненосець «Потьомкін» лишився непереможеною територією революції і, хоч яка була б його доля, перед нами в наявності безсумнівний і найзнаменніший факт: спроба утворення ядра революційної арміїїР.
Революційний рух розгорнувся в частинах київського гарнізону.
Більшовики Києва проводили широку агітаційну і пропагандистську роботу серед солдатських мас. Розповсюджуючи більшовицькі солдатські газети «Казарма», «Солдатская жизнь», листівки, відозви та прокламації, вони сприяли зростанню революційної свідомості солдатських мас, розумінню ними спільності інтересів робітників, селян і солдатів.
Особливо велика робота проводилася серед саперних частин, де був значний робітничий прошарок. Революційні настрої солдатів-саперів, колишніх робітників великих промислових міст, які мали досвід участі в
Київ у період імперіалізму та буржуазно-демократичних революцій (1900—1917 рр.)
Сторінка 13 з 47
У Київському університеті 21 січня відбулися курсові сходки студентів, де було прийнято рішення про проведення демонстрації і страйку. Налякані розмахом студентського руху, царські власті 22 січня закрили університет. Проте сходки студентів відбувалися у студентській їдальні на Гімназичній вулиці (тепер Леонтовича). За розпорядженням київського губернатора 21 лютого ця їдальня була закрита.Революційне піднесення поставило перед партією робітничого класу завдання виробити єдину марксистську тактику, яка б забезпечила керівну роль пролетаріату в революції. Для вирішення невідкладних питань необхідно було скликати III з'їзд РСДРП.
Розкол партії на дві фракції, що стався після II з'їзду, гостра внутріпартійна боротьба між революційною частиною РСДРП - більшовиками і опортуністичною - меншовиками, дезорганізаторські дії меншовиків, які ще вели за собою частину робітничого класу, - все це гальмувало розвиток робітничого руху, особливо на початку революції.
В. І. Ленін, більшовики бачили єдиний вихід з такого становища в скликанні партійного з'їзду: «Тепер розкол повний, бо ми всі засоби вичерпали. Третій з'їзд проти волі ЦК і Ради і без них». «Лишається одно,- писав В. І. Ленін в листі до Цюріхської групи більшовиків, - порвати з меншовиками якомога повніше, скоріше, виразніше (відкрито, публічно), скликати свій, партійний 3-ій з'їзд...».
В обстановці революційного' піднесення київські більшовики, керуючись ленінськими вказівками, підтримали пропозицію Бюро комітетів більшості про скликання III з'їзду РСДРП. Велику підготовчу роботу розгорнули Бюро комітетів більшості і газета «Вперед». Київська група «Вперед» підтримувала безпосередній зв'язок з В. І. Леніним, Бюро комітетів більшості і редакцією газети «Вперед». Однак більшовики Київської групи «Вперед» остаточно не розірвали зв'язків з комітетом, де засіли меншовики,і, незважаючи на вимогу В. І. Леніна, не надіслали свого представника на з'їзд.
12-27 квітня 1905 року в Лондоні відбувся III з'їзд РСДРП, який розглянув корінні питання революції. Він розробив марксистську тактику партії, згуртував більшовиків ідейно і організаційно, націлив більшовицькі організації на перехід від масових політичних страйків до збройного повстання. Як вказував В. І. Ленін, цей з'їзд відкрив «нову смугу в історії нашого соціал-демократичного робітничого руху».
Після закінчення III з'їзду РСДРП більшовики Києва одержали його резолюції. У листі до київських більшовиків від 26 травня 1905 року Н. К. Крупська писала, що «до вас приїде з доповіддю Вадим1, повідомляю коротенько про з'їзд. Резолюцію ви вже одержали, надіслали вам листа ЦК до комітетів».
В кінці травня 1905 року до Києва прибув уповноважений обраного на з'їзді ЦК О. М. Ессен (Бур), який провів значну роботу по згуртуванню сил більшовиків і організації їх на боротьбу проти розкольницьких дій меншовиків. Він виступив з доповіддю про III з'їзд партії в Київському комітеті РСДРП. У липні 1905 року в Києві за участю О. М. Ессена відбулася нарада соціал-демократичних організацій півдня Росії, яка прийняла резолюцію про підготовку збройного повстання.
Більшовики Києва, керуючись рішеннями з'їзду партії, розгорнули велику роботу серед робітників міста, згуртовуючи їх для дальшої боротьби. Була проведена підготовча робота по організації виступу трудящих у день Першого травня. Але через розкольницькі дії меншовиків - членів Київського комітету РСДРП першотравневий страйк був зірваний.
Влітку 1905 року під впливом революційних виступів робітників посилився революційний рух серед селянства, в армії і на флоті. У червні 1905 року спалахнуло повстання на броненосці «Потьомкін». Це був перший масовий політичний виступ в армії і на флоті. В. І. Ленін, оцінюючи ці події, писав: «...броненосець «Потьомкін» лишився непереможеною територією революції і, хоч яка була б його доля, перед нами в наявності безсумнівний і найзнаменніший факт: спроба утворення ядра революційної арміїїР.
Революційний рух розгорнувся в частинах київського гарнізону.
Більшовики Києва проводили широку агітаційну і пропагандистську роботу серед солдатських мас. Розповсюджуючи більшовицькі солдатські газети «Казарма», «Солдатская жизнь», листівки, відозви та прокламації, вони сприяли зростанню революційної свідомості солдатських мас, розумінню ними спільності інтересів робітників, селян і солдатів.
Особливо велика робота проводилася серед саперних частин, де був значний робітничий прошарок. Революційні настрої солдатів-саперів, колишніх робітників великих промислових міст, які мали досвід участі в