Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Київська організація «Народної волі» високо оцінила цей виступ передового студентства. Народовольці надрукували і поширили в університеті прокламацію, в якій говорилось, що студенти «розбили вузькі, традиційні рамки студентських вимог і вступили на широке поприще громадських інтересів», зрозумівши, що на грунті чисто студентських вимог вони ніщо і що сила їх «в усвідомленні своєї солідарності з поневоленим російським суспільством».
Київське студентство рішуче виступило проти реакційного університетського статуту 1884 року,
запровадження якого збіглося з 50-річним ювілеєм університету. Студенти відкрито заявили, що за допомогою нового статуту «університет і взагалі будь-яку думку хочуть придушити». На знак протесту проти реакції вони бойкотували офіціальну програму ювілею, відмовилися від участі в ювілейному акті, призначеному на 8 вересня 1884 року, і влаштували в цей день демонстрацію на вулицях міста.
Царський уряд відповів жорстокими репресіями. Університет-«ювіляр» на півроку було закрито, а всі його студенти виключені. Тих, що не мали в Києві батьків, вислано на батьківщину, а 34 студенти притягнуто жандармським управлінням до суду «особливої наради», кількох з них відправлено на заслання під нагляд поліції, з забороною будь-коли вступати до вищого учбового закладу.
Колишні київські студенти 4 жовтня 1884 року звернулися до громадськості з відозвою, в якій правдиво висвітлили хід студентських заворушень у Києві, закликали суспільство до рішучого протесту проти наступу реакції. Київські події знайшли відгук і співчуття у студентів Москви, Казані та інших університетських міст. І в період політичної реакції 80-х років передове студентство не припиняло своєї боротьби проти антинародної політики самодержавства.
Кінець XIX століття ознаменувався новим піднесенням опозиційного студентського руху. Пролетарська боротьба, що поширювалась по всій Росії, справляла значний вплив і «на пожвавлення демократичного духу в студентстві та в інших верствах населення». У Київському університеті в 1894 році виник «Союз київських земляцтв і організацій», в якому об'єдналось понад 900 студентів. Виконавчим органом союзу стала «Союзна рада», що складалася переважно з студентів соціал-демократів або близьких до них. Рада керувала масовими студентськими виступами, випускала прокламації тощо.
Краща частина студентства все більше переконувалася в тому, що лише в союзі з робітничим класом і під його керівництвом можна домогтися задоволення своїх вимог. Про солідарність демократичного студентства з пролетаріатом свідчить, зокрема, факт збирання в університеті в кінці 1895 року коштів для подання допомоги страйкуючим робітницям тютюнової фабрики «Лаферм» у Петербурзі. У прокламації, розповсюдженій з цього приводу серед студентів, говорилося: «Робітничий клас - це сила, яка може створити основу для діяльності інтелігенції, надати її вимогам могутнього авторитету і забезпечити успіх її зусиллям; він тепер є єдиним носієм прогресу і захисником його від усіх реакційних течій».
Під час демонстрацій, що відбулися у місті в березні 1897 року в зв'язку з трагічною загибеллю петербурзької курсистки-народоволки М. Вєтрової, студентська «Союзна рада» намагалась залучити до участі в них і робітників. З цією метою влаштовувалися спільні збори робітників і студентів. Правда, в студентських демонстраціях взяла участь лише невелика кількість робітників.
«Союзна рада» київських студентів підтримувала зв'язки з місцевим «Союзом боротьби за визволення робітничого класу», рішуче протестувала проти масових арештів, проведених у Києві після І з'їзду РСДРП. Активну участь у відновленні київської соціал-демократичної організації після березневих арештів 1898 року взяв М. С. Урицький5, який у 1897 році закінчив юридичний факультет університету.
Передове київське студентство одним з перших включилося у всеросійський студентський страйк, що відбувся в лютому - березні 1899 року на знак протесту проти побиття поліцією студентів Петербурзького університету. Сама форма протесту - страйк - студентами була запозичена у робітників. У Києві страйком
Київ у період промислового капіталізму (60—90-ті роки XIX століття)
Сторінка 19 з 33
колегії і особливо ректора І. Рахманінова, солідаризувалися з протестом студентів Казанського і Петербурзького університетів. Для припинення сходок попечитель викликав поліцію і військо.Київська організація «Народної волі» високо оцінила цей виступ передового студентства. Народовольці надрукували і поширили в університеті прокламацію, в якій говорилось, що студенти «розбили вузькі, традиційні рамки студентських вимог і вступили на широке поприще громадських інтересів», зрозумівши, що на грунті чисто студентських вимог вони ніщо і що сила їх «в усвідомленні своєї солідарності з поневоленим російським суспільством».
Київське студентство рішуче виступило проти реакційного університетського статуту 1884 року,
Царський уряд відповів жорстокими репресіями. Університет-«ювіляр» на півроку було закрито, а всі його студенти виключені. Тих, що не мали в Києві батьків, вислано на батьківщину, а 34 студенти притягнуто жандармським управлінням до суду «особливої наради», кількох з них відправлено на заслання під нагляд поліції, з забороною будь-коли вступати до вищого учбового закладу.
Колишні київські студенти 4 жовтня 1884 року звернулися до громадськості з відозвою, в якій правдиво висвітлили хід студентських заворушень у Києві, закликали суспільство до рішучого протесту проти наступу реакції. Київські події знайшли відгук і співчуття у студентів Москви, Казані та інших університетських міст. І в період політичної реакції 80-х років передове студентство не припиняло своєї боротьби проти антинародної політики самодержавства.
Кінець XIX століття ознаменувався новим піднесенням опозиційного студентського руху. Пролетарська боротьба, що поширювалась по всій Росії, справляла значний вплив і «на пожвавлення демократичного духу в студентстві та в інших верствах населення». У Київському університеті в 1894 році виник «Союз київських земляцтв і організацій», в якому об'єдналось понад 900 студентів. Виконавчим органом союзу стала «Союзна рада», що складалася переважно з студентів соціал-демократів або близьких до них. Рада керувала масовими студентськими виступами, випускала прокламації тощо.
Краща частина студентства все більше переконувалася в тому, що лише в союзі з робітничим класом і під його керівництвом можна домогтися задоволення своїх вимог. Про солідарність демократичного студентства з пролетаріатом свідчить, зокрема, факт збирання в університеті в кінці 1895 року коштів для подання допомоги страйкуючим робітницям тютюнової фабрики «Лаферм» у Петербурзі. У прокламації, розповсюдженій з цього приводу серед студентів, говорилося: «Робітничий клас - це сила, яка може створити основу для діяльності інтелігенції, надати її вимогам могутнього авторитету і забезпечити успіх її зусиллям; він тепер є єдиним носієм прогресу і захисником його від усіх реакційних течій».
Під час демонстрацій, що відбулися у місті в березні 1897 року в зв'язку з трагічною загибеллю петербурзької курсистки-народоволки М. Вєтрової, студентська «Союзна рада» намагалась залучити до участі в них і робітників. З цією метою влаштовувалися спільні збори робітників і студентів. Правда, в студентських демонстраціях взяла участь лише невелика кількість робітників.
«Союзна рада» київських студентів підтримувала зв'язки з місцевим «Союзом боротьби за визволення робітничого класу», рішуче протестувала проти масових арештів, проведених у Києві після І з'їзду РСДРП. Активну участь у відновленні київської соціал-демократичної організації після березневих арештів 1898 року взяв М. С. Урицький5, який у 1897 році закінчив юридичний факультет університету.
Передове київське студентство одним з перших включилося у всеросійський студентський страйк, що відбувся в лютому - березні 1899 року на знак протесту проти побиття поліцією студентів Петербурзького університету. Сама форма протесту - страйк - студентами була запозичена у робітників. У Києві страйком