Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Наслідуючи приклад петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу», київські соціал-демократи одними з перших почали переходити від пропаганди марксизму в робітничих гуртках до масової політичної агітації серед робітників. З ініціативи Ю. Д. Мельникова в кінці 1895 року був створений Робітничий комітет, який мав керувати страйковою боротьбою пролетаріату Києва. Заперечуючи тим, хто
вважав доцільним готувати в робітничих гуртках освічених марксистів, ,Л1еьциков говорив: «Краще підняти масу на один дюйм, ніж одну людину на друщц ;поверх». Робітничий комітет почав випускати прокламації, звернені до
робітників київських заводів і фабрик. Прихильники політичної агітації в 1896 році об'єднались в окрему групу під назвою «Рабочее дело». Керівну роль в ній відігравали Ю. Д. Мельников, Б. Л. Ейдельман, П. Л. Тучапський, М. А. Вігдорчик. З грудня 1896 року група почала випускати газету «Вперед», яка виходила під лозунгом «Щастя робітників - в їх власних руках. Сила робітників - в їх союзі!».
В першому номері газети, виданому на гектографі, було вміщено передову статтю «Для чого потрібна робітникам газета?», в якій говорилося, що «краще читати правду, написану синім чорнилом, ніж красиво надруковану брехню». Лише робітнича газета, говорилося в статті, «закликає робітників до боротьби за краще життя, вона ж допомагає їм боротися». У передовій статті другого номера «Що робиться в Петербурзі?» (лютий 1897 р.) розповідалося, як борються під керівництвом «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» пролетарі столиці. Газета закликала робітників Києва наслідувати приклад своїх петербурзьких братів, спільно виступити проти ворогів. «Якби скрізь в Росії, - говорилося у кінці статті, - діяли так, як діють петербурзькі робітники, якби всі російські робітники об'єднались і дружно, спільними силами вели боротьбу з своїми ворогами, то ми швидко добилися б кращого життя. Хай же швидше настане той щасливий час, коли російські робітники з'єднаються в один загальний „Всеросійський союз боротьби за визволення робітничого класу"».
У квітні 1896 року Ю. Д. Мельникова було заарештовано, але розпочата ним робота продовжувалася. Київські соціал-демократи підтримували зв'язки з петербурзьким «Союзом боротьби», були обізнані з програмними працями В. І. Леніна, зокрема, читали в рукопису його (уэошуру «Завдання російських соціал-демократів». Вже у березні 1897 року група «Рабочее дело» намагалася скликати з'їзд. З цією метою її представники об'їхали ряд організацій і запросили до Києва соціал-демократів Петербурга, Москви, Іваново-Вознесенська і Вільно. Однак приїхали тільки делегати Петербурга і Москви, з них московський делегат викликав підозру і був відправлений назад. Тому замість з'їзду 17-18 березня 1897 року була проведена конференція за участю представників двох київських соціал-демократичних груп («Рабочее дело» та польських соціал-демократів) і петербурзького «Союзу боротьби». Конференція висловилася за перейменування соціал-демократичних груп і гуртків в «Союзи боротьби за визволення робітничого класу» і підготовку з'їзду, для чого було вирішено налагодити у Києві видання загальноросійської нелегальної «Рабочей газеты».
За цю справу енергійно взялась добре законспірована група київських соціал- демократів, до складу якої увійшли Б. Л. Ейдельман, М. А. Вігдорчик, П. Л. Тучапський, С. В. Померанець, В. Г. Крижановська-Тучапська, П. І. Бєлоусов, А. Д. Поляк та інші. У серпні і грудні 1897 року група видала два номери «Рабочей газеты», яка настійно пропагувала ідею створення марксистської робітничої партії в Росії. У передовій статті другого номера газети «Найближчі завдання російського робітничого руху» говорилося, що «настає час, коли окремі, розкидані всюди робітничі гуртки і союзи повинні перетворитися в один загальний союз або в одну загальну партію», яка «сприятиме об'єднанню російських робітників і зростанню російського робітничого руху». Над робітничим рухом у Росії майорітиме, підкреслювала газета, «той
Київ у період промислового капіталізму (60—90-ті роки XIX століття)
Сторінка 16 з 33
В 1896 році в революційну боротьбу в марксистських гуртках включився і Ф. М. Петров - один з найстаріших членів Комуністичної партії, а тоді студент медичного факультету Київського університету. Молодий марксист керував революційним гуртком робітників «Арсеналу», пропагував марксистські ідеї серед солдатів і студентів.Наслідуючи приклад петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу», київські соціал-демократи одними з перших почали переходити від пропаганди марксизму в робітничих гуртках до масової політичної агітації серед робітників. З ініціативи Ю. Д. Мельникова в кінці 1895 року був створений Робітничий комітет, який мав керувати страйковою боротьбою пролетаріату Києва. Заперечуючи тим, хто
робітників київських заводів і фабрик. Прихильники політичної агітації в 1896 році об'єднались в окрему групу під назвою «Рабочее дело». Керівну роль в ній відігравали Ю. Д. Мельников, Б. Л. Ейдельман, П. Л. Тучапський, М. А. Вігдорчик. З грудня 1896 року група почала випускати газету «Вперед», яка виходила під лозунгом «Щастя робітників - в їх власних руках. Сила робітників - в їх союзі!».
В першому номері газети, виданому на гектографі, було вміщено передову статтю «Для чого потрібна робітникам газета?», в якій говорилося, що «краще читати правду, написану синім чорнилом, ніж красиво надруковану брехню». Лише робітнича газета, говорилося в статті, «закликає робітників до боротьби за краще життя, вона ж допомагає їм боротися». У передовій статті другого номера «Що робиться в Петербурзі?» (лютий 1897 р.) розповідалося, як борються під керівництвом «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» пролетарі столиці. Газета закликала робітників Києва наслідувати приклад своїх петербурзьких братів, спільно виступити проти ворогів. «Якби скрізь в Росії, - говорилося у кінці статті, - діяли так, як діють петербурзькі робітники, якби всі російські робітники об'єднались і дружно, спільними силами вели боротьбу з своїми ворогами, то ми швидко добилися б кращого життя. Хай же швидше настане той щасливий час, коли російські робітники з'єднаються в один загальний „Всеросійський союз боротьби за визволення робітничого класу"».
У квітні 1896 року Ю. Д. Мельникова було заарештовано, але розпочата ним робота продовжувалася. Київські соціал-демократи підтримували зв'язки з петербурзьким «Союзом боротьби», були обізнані з програмними працями В. І. Леніна, зокрема, читали в рукопису його (уэошуру «Завдання російських соціал-демократів». Вже у березні 1897 року група «Рабочее дело» намагалася скликати з'їзд. З цією метою її представники об'їхали ряд організацій і запросили до Києва соціал-демократів Петербурга, Москви, Іваново-Вознесенська і Вільно. Однак приїхали тільки делегати Петербурга і Москви, з них московський делегат викликав підозру і був відправлений назад. Тому замість з'їзду 17-18 березня 1897 року була проведена конференція за участю представників двох київських соціал-демократичних груп («Рабочее дело» та польських соціал-демократів) і петербурзького «Союзу боротьби». Конференція висловилася за перейменування соціал-демократичних груп і гуртків в «Союзи боротьби за визволення робітничого класу» і підготовку з'їзду, для чого було вирішено налагодити у Києві видання загальноросійської нелегальної «Рабочей газеты».
За цю справу енергійно взялась добре законспірована група київських соціал- демократів, до складу якої увійшли Б. Л. Ейдельман, М. А. Вігдорчик, П. Л. Тучапський, С. В. Померанець, В. Г. Крижановська-Тучапська, П. І. Бєлоусов, А. Д. Поляк та інші. У серпні і грудні 1897 року група видала два номери «Рабочей газеты», яка настійно пропагувала ідею створення марксистської робітничої партії в Росії. У передовій статті другого номера газети «Найближчі завдання російського робітничого руху» говорилося, що «настає час, коли окремі, розкидані всюди робітничі гуртки і союзи повинні перетворитися в один загальний союз або в одну загальну партію», яка «сприятиме об'єднанню російських робітників і зростанню російського робітничого руху». Над робітничим рухом у Росії майорітиме, підкреслювала газета, «той