Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Бурхливим в житті київських студентів був 1877/78 навчальний рік. Російсько- турецька війна наочно продемонструвала гнилість і безсилля царизму. В країні назрівала нова революційна ситуація. У Києві виник так званий «конституційний гурток», учасники якого прагнули провадити агітацію на користь
конституції і вести пропаганду політичних ідей. Студенти збиралися подати петицію з вимогою конституції. Взимку 1878 року відбулася сутичка студентів з поліцією біля міського театру, влаштована демонстрація під час похорону доцента медичного факультету Афанасьева, спрямована проти інтриг і аморальних вчинків реакційної професури, і, нарешті, було проведено так зване «хрестоношення» - демонстративне встановлення хреста на могилі робітника Белюстіна. Усі ці події революціонізували студентів. Збирались підписи під адресою на ім'я міністра юстиції Палена, в якій висловлювався протест проти нелюдського поводження царських тюремщиків з політичними в'язнями.
Але найбільш важливі події відбулися навесні, у березні-квітні 1878 року. Приводом до них послужив арешт студента-медика 1 курсу М. Подольського, запідозреного в замаху на товариша губернського прокурора Котляревського. Студенти рішуче виступили проти його арешту. Протягом кількох днів в університеті проходили багатолюдні сходки, на яких засуджувались репресії царизму. Студенти вимагали негайного звільнення свого товариша. Депутати від студентів відвідали попечителя учбового округу генерала П. Антоновича і київського генерал-губернатора М. Черткова, яким виклали свої вимоги. Але у відповідь на це 149 студентів було віддано до університетського суду. За свідченням О. Ф. Кістяківського, голова суду професор Демченко «вів справу і підло, і низько, і бездарно», дозволив собі радитись з попечителем і навіть більше - ухвалив вирок разом з правлінням всупереч закону». За рішенням суду 134 студенти були виключені з університету, 10 з них - на один, 75 - на два і 49 - на три роки. Виключені становили майже шосту частину всіх студентів університету. З дозволу царя генерал-губернатор вислав всіх виключених «головних агітаторів» до північних губерній під нагляд поліції, решту на місця народження і також під нагляд поліції. Серед виключених на три роки і засланих на північ був, зокрема, О. М. Бах, згодом відомий народоволець і біохімік. На засланні опинився і ні в чому не винний М. Подольський. Проводи виключених студентів набули характеру політичної демонстрації.
«Березневий рух» київських студентів 1878 року знайшов гарячий відгук у студентів інших міст, зокрема в Харкові. Демонстративна зустріч репресованих київських студентів у Москві закінчилася так званим «охотнорядським побоїщем», інспірованим поліцією.
У спеціальному урядовому повідомленні з приводу студентських заворушень у Київському університеті не без підстав заявлялось, що вони були збуджені ззовні людьми відомого напрямку, ворожого існуючому ладові, до яких примкнули і деякі студенти. Дійсно, революційні народники, зокрема В. А. Осинський, розгорнули в той час активну діяльність серед студентів.
В кінці 1878 року в Київському університеті знову почалися студентські заворушення, викликані на цей раз повідомленнями про побиття поліцією і козаками петербурзьких студентів, заворушеннями в Москві. В офіціальному документі говорилося, що «для збудження руху між студентами університету св. Володимира» у Київ приїздили делегати від одеських і харківських студентів. В університеті поширювалися видані у Петербурзі землевольцями прокламації з приводу студентського руху «К обществу (по поводу студенческих волнений)», «Всем, кому ведать надлежит», «Студентам всех высших учебных заведений».
Царський уряд у відповідь на посилення студентського руху вжив нових репресивних заходів. У жовтні 1879 року були затверджені нові, більш реакційні правила для студентів і інструкція для інспекції. Правила забороняли будь-які колективні дії студентів, до дрібниць регламентували їх життя і поведінку.
Однак посилення реакційного курсу уряду викликало нові серйозні студентські заворушення. Восени 1882 року прокотилась хвиля студентських виступів у вищих учбових закладах Петербурга, Казані, Харкова, Києва. В листопаді у Київському університеті відбулося кілька масових сходок, на яких студенти висловили свій осуд аморальній поведінці і вчинкам більшості професорської
Київ у період промислового капіталізму (60—90-ті роки XIX століття)
Сторінка 18 з 33
історії». Студенти відмовилися відвідувати лекції доцента римської словесності І. В. Цветаева, за що 18 з них було виключено з університету, а 22 оголошено догану.Бурхливим в житті київських студентів був 1877/78 навчальний рік. Російсько- турецька війна наочно продемонструвала гнилість і безсилля царизму. В країні назрівала нова революційна ситуація. У Києві виник так званий «конституційний гурток», учасники якого прагнули провадити агітацію на користь
Але найбільш важливі події відбулися навесні, у березні-квітні 1878 року. Приводом до них послужив арешт студента-медика 1 курсу М. Подольського, запідозреного в замаху на товариша губернського прокурора Котляревського. Студенти рішуче виступили проти його арешту. Протягом кількох днів в університеті проходили багатолюдні сходки, на яких засуджувались репресії царизму. Студенти вимагали негайного звільнення свого товариша. Депутати від студентів відвідали попечителя учбового округу генерала П. Антоновича і київського генерал-губернатора М. Черткова, яким виклали свої вимоги. Але у відповідь на це 149 студентів було віддано до університетського суду. За свідченням О. Ф. Кістяківського, голова суду професор Демченко «вів справу і підло, і низько, і бездарно», дозволив собі радитись з попечителем і навіть більше - ухвалив вирок разом з правлінням всупереч закону». За рішенням суду 134 студенти були виключені з університету, 10 з них - на один, 75 - на два і 49 - на три роки. Виключені становили майже шосту частину всіх студентів університету. З дозволу царя генерал-губернатор вислав всіх виключених «головних агітаторів» до північних губерній під нагляд поліції, решту на місця народження і також під нагляд поліції. Серед виключених на три роки і засланих на північ був, зокрема, О. М. Бах, згодом відомий народоволець і біохімік. На засланні опинився і ні в чому не винний М. Подольський. Проводи виключених студентів набули характеру політичної демонстрації.
«Березневий рух» київських студентів 1878 року знайшов гарячий відгук у студентів інших міст, зокрема в Харкові. Демонстративна зустріч репресованих київських студентів у Москві закінчилася так званим «охотнорядським побоїщем», інспірованим поліцією.
У спеціальному урядовому повідомленні з приводу студентських заворушень у Київському університеті не без підстав заявлялось, що вони були збуджені ззовні людьми відомого напрямку, ворожого існуючому ладові, до яких примкнули і деякі студенти. Дійсно, революційні народники, зокрема В. А. Осинський, розгорнули в той час активну діяльність серед студентів.
В кінці 1878 року в Київському університеті знову почалися студентські заворушення, викликані на цей раз повідомленнями про побиття поліцією і козаками петербурзьких студентів, заворушеннями в Москві. В офіціальному документі говорилося, що «для збудження руху між студентами університету св. Володимира» у Київ приїздили делегати від одеських і харківських студентів. В університеті поширювалися видані у Петербурзі землевольцями прокламації з приводу студентського руху «К обществу (по поводу студенческих волнений)», «Всем, кому ведать надлежит», «Студентам всех высших учебных заведений».
Царський уряд у відповідь на посилення студентського руху вжив нових репресивних заходів. У жовтні 1879 року були затверджені нові, більш реакційні правила для студентів і інструкція для інспекції. Правила забороняли будь-які колективні дії студентів, до дрібниць регламентували їх життя і поведінку.
Однак посилення реакційного курсу уряду викликало нові серйозні студентські заворушення. Восени 1882 року прокотилась хвиля студентських виступів у вищих учбових закладах Петербурга, Казані, Харкова, Києва. В листопаді у Київському університеті відбулося кілька масових сходок, на яких студенти висловили свій осуд аморальній поведінці і вчинкам більшості професорської