Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Учасники групи «Рабочей газеты» були також членами київського «Союзу боротьби за визволення
робітничого класу», який виник одразу ж після конференції в результаті об'єднання в єдину організацію місцевих соціал-демократичних груп. «Союз боротьби» розгорнув велику агітаційно-пропагандистську діяльність серед робітників. Лише у 1897 році ним було надруковано і розповсюджено на фабриках і заводах міста 6500 примірників прокламацій. З 1896 до березня 1898 року київські соціал-демократи видали близько 40 прокламацій і 2 брошури. Під їх впливом робітники більш сміливо і дружно боролися за свої права. Вони вчили, що, крім боротьби з капіталістами, боротьби економічної, робітникам треба вести також боротьбу політичну, домагаючись повалення самодержавства. Ця думка пропагувалася і в третьому номері газети «Вперед» (1 січня 1898 p.), яка стала органом «Союзу боротьби». Для керівництва страйковою боротьбою робітників був створений другий Робітничий комітет.
Київський «Союз боротьби» підтримував тісні зв'язки з іншими соціал-демократичними організаціями країни, зокрема з петербурзьким «Союзом боротьби». Прокламації, брошури і газети, видані у Києві, потрапляли в Катеринослав, Миколаїв, Одесу, Кременчук та інші міста України І Росії.
Підготовлений групою «Рабочей газеты» з'їзд соціал-демократичних організацій відбувся в Мінську на початку березня 1898 року. З Києва на з'їзд приїхали три делегати - два від групи «Рабочей газеты» (Б. Л. Ейдельман і М. А. Вігдорчик) і один від київського «Союзу боротьби» (П. Л. Тучапський). Історичне значення з'їзду полягає в проголошенні утворення Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), хоча фактично партія ще не була створена. До обраного з'їздом Центрального Комітету РСДРП увійшов і Б. Л. Ейдельман. «Союзи боротьби» після з'їзду були перейменовані на комітети РСДРП.
Скоро після з'їзду царський уряд провів масові арешти соціал-демократів. У Києві було заарештовано 175 чоловік. Це призвело до того, що у комітетах посилився вплив опортуністичних елементів - так званих «економістів», які заперечували необхідність політичної боротьби пролетаріату. До рук «економістів» потрапив і Київський комітет РСДРП. Друкований орган комітету - газета «Вперед» - перетворилася на рупор «економізму» в Росії. В. І. Ленін піддав нищівній критиці прийняту комітетом програму (так званий «Profession de foi»), в якій говорилося, що «російський робітник у масі ще не дозрів для політичної боротьби». Критикуючи це твердження київських «економістів», В. І. Ленін писав: «Коли це вірно, то це рівнозначне смертному вирокові над усією соціал-демократією... Соціал-демократія без політичної боротьби - це річка без води, це якась кричуща суперечність, це яКесь повернення або до утопічного соціалізму наших прапрадідів, що нехтували «політикою», або до анархізму, або до тред-юніонізму».
В. І. Ленін повів рішучу боротьбу проти опортуністів. Організована ним у 1900 році за кордоном загальноросійська політична газета «Искра» завдала по «економізму» нищівних ударів і тим підготувала грунт для створення в Росії бойової
і марксистської партії пролетаріату. Початок такої партії, партії більшовиків-ленін ців, був покладений на II з'їзді РСДРП, який відбувся у 1903 році.
У 70-90-х роках у Києві неодноразово відбувалися масові студентські виступи, спрямовані проти реакційної політики царизму щодо вищої школи. В перші пореформені десятиріччя на посилення студентського руху значний вплив справляли революційна боротьба народників, а також ліберально-опозиційні виступи і український національно-визвольний рух.
Протестом проти системи класицизму, що насаджувався реакційним міністром освіти Д. Толстим у середніх і вищих учбових закладах, були студентські заворушення у Київському університеті в листопаді-грудні 1876 року, відомі під назвою «цвєтаєвської
Київ у період промислового капіталізму (60—90-ті роки XIX століття)
Сторінка 17 з 33
самий прапор, на якому великі вчителі робітників Маркс і Енгельс накреслили слова: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!»-той прапор, під яким борються передові робітники всіх країн земної кулі, під який і в Росії стають майже всі робітничі гуртки, класи і союзи. Це червоний прапор міжнародної соціал-демократії. Російська робітнича партія буде партією соціал-демократичною». Через П. Л. Тучапського, який у 1897 році їздив за кордон, група встановила зв'язок з членами групи «Визволення праці» Г. В. Плехановим, П. Б. Аксельродом, В. І. Засулич.Учасники групи «Рабочей газеты» були також членами київського «Союзу боротьби за визволення
Київський «Союз боротьби» підтримував тісні зв'язки з іншими соціал-демократичними організаціями країни, зокрема з петербурзьким «Союзом боротьби». Прокламації, брошури і газети, видані у Києві, потрапляли в Катеринослав, Миколаїв, Одесу, Кременчук та інші міста України І Росії.
Підготовлений групою «Рабочей газеты» з'їзд соціал-демократичних організацій відбувся в Мінську на початку березня 1898 року. З Києва на з'їзд приїхали три делегати - два від групи «Рабочей газеты» (Б. Л. Ейдельман і М. А. Вігдорчик) і один від київського «Союзу боротьби» (П. Л. Тучапський). Історичне значення з'їзду полягає в проголошенні утворення Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), хоча фактично партія ще не була створена. До обраного з'їздом Центрального Комітету РСДРП увійшов і Б. Л. Ейдельман. «Союзи боротьби» після з'їзду були перейменовані на комітети РСДРП.
Скоро після з'їзду царський уряд провів масові арешти соціал-демократів. У Києві було заарештовано 175 чоловік. Це призвело до того, що у комітетах посилився вплив опортуністичних елементів - так званих «економістів», які заперечували необхідність політичної боротьби пролетаріату. До рук «економістів» потрапив і Київський комітет РСДРП. Друкований орган комітету - газета «Вперед» - перетворилася на рупор «економізму» в Росії. В. І. Ленін піддав нищівній критиці прийняту комітетом програму (так званий «Profession de foi»), в якій говорилося, що «російський робітник у масі ще не дозрів для політичної боротьби». Критикуючи це твердження київських «економістів», В. І. Ленін писав: «Коли це вірно, то це рівнозначне смертному вирокові над усією соціал-демократією... Соціал-демократія без політичної боротьби - це річка без води, це якась кричуща суперечність, це яКесь повернення або до утопічного соціалізму наших прапрадідів, що нехтували «політикою», або до анархізму, або до тред-юніонізму».
В. І. Ленін повів рішучу боротьбу проти опортуністів. Організована ним у 1900 році за кордоном загальноросійська політична газета «Искра» завдала по «економізму» нищівних ударів і тим підготувала грунт для створення в Росії бойової
і марксистської партії пролетаріату. Початок такої партії, партії більшовиків-ленін ців, був покладений на II з'їзді РСДРП, який відбувся у 1903 році.
У 70-90-х роках у Києві неодноразово відбувалися масові студентські виступи, спрямовані проти реакційної політики царизму щодо вищої школи. В перші пореформені десятиріччя на посилення студентського руху значний вплив справляли революційна боротьба народників, а також ліберально-опозиційні виступи і український національно-визвольний рух.
Протестом проти системи класицизму, що насаджувався реакційним міністром освіти Д. Толстим у середніх і вищих учбових закладах, були студентські заворушення у Київському університеті в листопаді-грудні 1876 року, відомі під назвою «цвєтаєвської