Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
публічні читання українською мовою, друкування цією мовою текстів до музичних нот. Південно-Західний відділ Географічного товариства підлягав закриттю.
М. Драгоманова в кінці 1875 року було звільнено з Київського університету «за напрям, що не відповідав намірам уряду». Тепер йому, а також П. Чубинському було заборонено проживання в українських губерніях і столицях. М. Драгоманов змушений був виїхати за кордон. В цьому ж році виїхав за кордон і М. І. Зібер, який залишив університет на знак протесту проти звільнення Драгоманова.
Засліплена ненавистю до всього українського великодержавна газета «Киевлянин» писала про молодих громадівців, що вони носили «в одній кишені Карла Маркса, а в другій «батька Тараса»», тобто Шевченка. Звичайно, молоді громадівці не були марксистами, але вони підтримували тісні стосунки з революційними народниками.
У 1879 році «громади» зазнали репресій і переслідувань, окремі їх діячі {Р. О. ЖитецьКий, В. Л. Беренштам та деякі інші) були відправлені на заслання.
У 80-х роках діяльність громадівців проявлялась у виданні журналу «Киевская Старина», «Кобзаря», охороні могили Т. Шевченка, влаштуванні його роковин тощо.
На противагу культурникам-українофілам в другій половині 80-х років виникли гуртки так званих політиків-драгоманівців. Складалися вони переважно з молоді. Але в умовах жорстокої політичної реакції їх діяльність була дуже обмеженою, в значній мірі вона зводилася до подання грошової допомоги М. Г. Драгоманову. їх діяльність активізується лише в 90-х роках в умовах нового піднесення громадсько-політичного руху.
Київ у період промислового капіталізму (60—90-ті роки XIX століття)
Сторінка 13 з 33
року була створена спеціальна комісія а Підготовлений цією комісією «журнал у справі українофільської пропаганди» був 18(30) травня 1876 року затверджений Олександром II. В цьому документі, відомому в історії під назвою «Емського акту» (від німецького міста Емс, де він був підписаний царем), викладена широка програма жорстоких репресивних заходів царизму проти українського слова і культури. Категорично заборонялося ввозити з-за кордону до Росії будь-які українські книги або брошури і друкувати в імперії твори та переклади українською мовою. Заборонялись також сценічні вистави і М. Драгоманова в кінці 1875 року було звільнено з Київського університету «за напрям, що не відповідав намірам уряду». Тепер йому, а також П. Чубинському було заборонено проживання в українських губерніях і столицях. М. Драгоманов змушений був виїхати за кордон. В цьому ж році виїхав за кордон і М. І. Зібер, який залишив університет на знак протесту проти звільнення Драгоманова.
Засліплена ненавистю до всього українського великодержавна газета «Киевлянин» писала про молодих громадівців, що вони носили «в одній кишені Карла Маркса, а в другій «батька Тараса»», тобто Шевченка. Звичайно, молоді громадівці не були марксистами, але вони підтримували тісні стосунки з революційними народниками.
У 1879 році «громади» зазнали репресій і переслідувань, окремі їх діячі {Р. О. ЖитецьКий, В. Л. Беренштам та деякі інші) були відправлені на заслання.
У 80-х роках діяльність громадівців проявлялась у виданні журналу «Киевская Старина», «Кобзаря», охороні могили Т. Шевченка, влаштуванні його роковин тощо.
На противагу культурникам-українофілам в другій половині 80-х років виникли гуртки так званих політиків-драгоманівців. Складалися вони переважно з молоді. Але в умовах жорстокої політичної реакції їх діяльність була дуже обмеженою, в значній мірі вона зводилася до подання грошової допомоги М. Г. Драгоманову. їх діяльність активізується лише в 90-х роках в умовах нового піднесення громадсько-політичного руху.