Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
І. Леніним «Союзом боротьби за визволення робітничого класу».
З середини 90-х років у Росії розпочався безперервний робітничий рух з участю соціал-демократів. Це ознаменувало початок нового, пролетарського етапу визвольного руху, коли його головним, масовим
учасником став керований революційною соціал-демократією робітничий клас. Робітничий рух у Києві набував дедалі ширшого розмаху.
В кінці XIX століття київські робітники все більше вступають у революційну боротьбу. Маївка робітників залізничних майстерень у 1897 році була першим відкритим святкуванням дня 1 Травня у Києві. Під впливом боротьби робітників великих промислових підприємств активізується і рух робітників ремісничих і кустарних майстерень. Активну участь у керівництві страйками беруть революційні соціал- демократи.
У 80-х роках почався перехід від народництва до марксизму - теорії і практики наукового соціалізму. Саме в цей період «найінтенсивніше працювала російська революційна думка, створивши основи соціал-демократичного світогляду». Частина колишніх чорнопередільців на чолі з Г. В. Плехановим порвала з народництвом і перейшла на позиції марксизму. Створена ними у 1883 році в Швейцарії соціал- демократична група «Визволення праці» була першою російською марксистською організацією. Група відіграла важливу роль у поширенні марксизму в Росії. Слідом за нею почали виникати соціал-демократичні гуртки і групи й у самій Росії. У Києві праці Плеханова та його соратників почали з'являтися вже в середині 80-х років. Перший марксистський гурток у місті утворився в 1889 році. До складу гуртка входили робітники Головних залізничних майстерень і деяких друкарень, а також студенти університету. Але вже через кілька місяців гурток був розгромлений жандармами.
У 1891-1892 pp. студенти Київського університету на чолі з Я. М. Ляховським і Б. Л. Ейдельманом організували марксистський гурток, який називався «Російською соціал-демократичною групою». Активними учасниками цього гуртка були
К. Мержинський, І. І. Чорба, Д. К. Лаврентьев та інші. Незабаром до складу «Російської соціал-демократичної групи» увійшов робітник-слюсар Ю. Д. Мельников, який приїхав до Києва у 1892 році. Він відіграв видатну роль у розвитку соціал-демократичного руху на Україні, чимало зробив для утвердження марксистського напряму серед революційної інтелігенції та передових робітників. На Лук'янівці ним була організована школа-майстерня, в якій інтелігенти навчались робітничим професіям, після чого з метою ведення революційної пропаганди серед робітників влаштовувалися на підприємства.
В середині 90-х років у Києві існувало вже кількц марксистських гуртків. Складалися вони переважно з студентів та учнівської молоді. Учасники гуртків вивчали і розповсюджували твори К. Маркса і Ф. Енгельса, літературу, видану групою «Визволення праці», робили спроби встановити зв'язки з робітниками. Пропаганду марксизму серед молоді і робітників вели, зокрема, гімназист А. В. Луначарський, семінарист Л. Кецховелі та деякі інші. Одна з студентських соціал- демократичних груп налагодила гектографування марксистської літератури. Нею були видані «Маніфест Комуністичної партії» К. Маркса і Ф. Енгельса, «Науковий соціалізм» Ф. Енгельса, «Економічна теорія К. Маркса» К. Каутського та інші праці. В. І. Ленін відмічав «поголовне захоплення теорією марксизму російської освіченої молоді в половині 90-х років» .
Марксизм у трй час набув в Росії великого поширення. Саме в середині 90-х років «була досягнута на диво швидка перемога над народництвом». Видатну роль в ідейному розгромі народництва відіграли праці В. І. Леніна, зокрема його знаменита книга «Що таке „друзі народу" і як вони воюють проти соціал-демократів?», яка поширювалась у гектографованому і рукописному виді. У Київ привіз її з Петербурга П. К. Запорожець - активний учасник керованого В. І. Леніним соціал-демократичного гуртка, а потім «Союзу боротьби за визволення робітничого класу».
Краща частина революційної молоді переходила на бік марксизму.
Київ у період промислового капіталізму (60—90-ті роки XIX століття)
Сторінка 15 з 33
заворушень, що відбулися за попередні три десятиріччя. У Києві в цей час відбулося 27 страйків. На піднесення страйкової боротьби робітників України великий вплив справили петербурзькі страйки 1895-1896 pp., керовані створенимІ. Леніним «Союзом боротьби за визволення робітничого класу».
З середини 90-х років у Росії розпочався безперервний робітничий рух з участю соціал-демократів. Це ознаменувало початок нового, пролетарського етапу визвольного руху, коли його головним, масовим
В кінці XIX століття київські робітники все більше вступають у революційну боротьбу. Маївка робітників залізничних майстерень у 1897 році була першим відкритим святкуванням дня 1 Травня у Києві. Під впливом боротьби робітників великих промислових підприємств активізується і рух робітників ремісничих і кустарних майстерень. Активну участь у керівництві страйками беруть революційні соціал- демократи.
У 80-х роках почався перехід від народництва до марксизму - теорії і практики наукового соціалізму. Саме в цей період «найінтенсивніше працювала російська революційна думка, створивши основи соціал-демократичного світогляду». Частина колишніх чорнопередільців на чолі з Г. В. Плехановим порвала з народництвом і перейшла на позиції марксизму. Створена ними у 1883 році в Швейцарії соціал- демократична група «Визволення праці» була першою російською марксистською організацією. Група відіграла важливу роль у поширенні марксизму в Росії. Слідом за нею почали виникати соціал-демократичні гуртки і групи й у самій Росії. У Києві праці Плеханова та його соратників почали з'являтися вже в середині 80-х років. Перший марксистський гурток у місті утворився в 1889 році. До складу гуртка входили робітники Головних залізничних майстерень і деяких друкарень, а також студенти університету. Але вже через кілька місяців гурток був розгромлений жандармами.
У 1891-1892 pp. студенти Київського університету на чолі з Я. М. Ляховським і Б. Л. Ейдельманом організували марксистський гурток, який називався «Російською соціал-демократичною групою». Активними учасниками цього гуртка були
К. Мержинський, І. І. Чорба, Д. К. Лаврентьев та інші. Незабаром до складу «Російської соціал-демократичної групи» увійшов робітник-слюсар Ю. Д. Мельников, який приїхав до Києва у 1892 році. Він відіграв видатну роль у розвитку соціал-демократичного руху на Україні, чимало зробив для утвердження марксистського напряму серед революційної інтелігенції та передових робітників. На Лук'янівці ним була організована школа-майстерня, в якій інтелігенти навчались робітничим професіям, після чого з метою ведення революційної пропаганди серед робітників влаштовувалися на підприємства.
В середині 90-х років у Києві існувало вже кількц марксистських гуртків. Складалися вони переважно з студентів та учнівської молоді. Учасники гуртків вивчали і розповсюджували твори К. Маркса і Ф. Енгельса, літературу, видану групою «Визволення праці», робили спроби встановити зв'язки з робітниками. Пропаганду марксизму серед молоді і робітників вели, зокрема, гімназист А. В. Луначарський, семінарист Л. Кецховелі та деякі інші. Одна з студентських соціал- демократичних груп налагодила гектографування марксистської літератури. Нею були видані «Маніфест Комуністичної партії» К. Маркса і Ф. Енгельса, «Науковий соціалізм» Ф. Енгельса, «Економічна теорія К. Маркса» К. Каутського та інші праці. В. І. Ленін відмічав «поголовне захоплення теорією марксизму російської освіченої молоді в половині 90-х років» .
Марксизм у трй час набув в Росії великого поширення. Саме в середині 90-х років «була досягнута на диво швидка перемога над народництвом». Видатну роль в ідейному розгромі народництва відіграли праці В. І. Леніна, зокрема його знаменита книга «Що таке „друзі народу" і як вони воюють проти соціал-демократів?», яка поширювалась у гектографованому і рукописному виді. У Київ привіз її з Петербурга П. К. Запорожець - активний учасник керованого В. І. Леніним соціал-демократичного гуртка, а потім «Союзу боротьби за визволення робітничого класу».
Краща частина революційної молоді переходила на бік марксизму.