Київ у період імперіалізму та буржуазно-демократичних революцій (1900—1917 рр.)
Вища освіта
В період імперіалізму вища освіта розвивалася повільними темпами. Незважаючи на всезростаючий попит капіталістичної промисловості, торгівлі, землеробства, установ культури на спеціалістів вищої кваліфікації, царський уряд з великою нехіттю йшов на відкриття вузів і збільшення числа студентів, вбачаючи в університетах та інститутах вогнища «крамоли».
На початку XX століття вища школа вступила в смугу глибокої кризи, яка була прямим наслідком соціально-економічної відсталості Росії та реакційної політики царизму в галузі вищої освіти. Вихід з кризи був можливий тільки в революційній перебудові економічного й політичного життя країни.
Нові кадри професорсько-викладацького складу зростали вкрай повільно. На всіх факультетах у 1904 році до викладацької діяльності готувалося лише 20 «професорських стипендіатів», залишених при університеті для написання дисертацій.
Під тиском революційного руху царизм повернув у 1905-1906 pp. університетам та іншим вищим учбовим закладам внутрішню автономію, скасував інспекцію над студентами, деякі обмеження при прийомі до вищої школи та зробив ряд інших поступок. Проте після придушення революції всі вони були фактично ліквідовані. У вищих учбових закладах, у т. ч. і в Київському університеті, встановлюється поліцейський режим, що існував аж до повалення самодержавства в 1917 році.
У 1914 році в університеті навчалось близько 5 тис. студентів. До наукової роботи готувалось 29 «професорських стипендіатів».
Професорсько-викладацький, учбово-допоміжний і адміністративно-технічний персонал налічував близько 300 чоловік, з них 80 професорів і 81 приват-доцент.
В роки першої світової війни становище університету різко погіршало. За розпорядженням військових властей університет, за винятком медичного факультету, восени 1915 року було евакуйовано до Саратова. Через рік він повернувся до Києва. Переїзди завдали збитків учбово-допоміжним закладам і фінансам університету, важко відбились на становищі професури та студентства.
У 1898 році в Києві створюється другий вищий учбовий заклад - політехнічний інститут. Його виникнення зв'язано з швидким розвитком у 90-х роках промисловості на півдні країни. Інститут був відкритий за ініціативою і на кошти громадськості. Активну участь у його заснуванні взяв ряд професорів Київського університету, а також великий російський хімік Д. І. Менделєєв. Передовій науковій громадськості вдалось добитися затвердження для інституту порівняно ліберального статуту, близького до університетського статуту 1863 року. Інститут мав чотири відділення: хімічне, механічне, інженерне і сільськогосподарське.
За порівняно короткий час (1898-1902 pp.) для інституту в районі Брест-Литовського шосе були збудовані добре обладнані учбові корпуси і навчально-допоміжні та інші приміщення. Швидко зростало число студентів. На початок першої російської революції в інституті навчалось уже понад 1600 студентів, в той час як при його відкритті було тільки 360 чоловік.
Науково-педагогічну роботу в інституті провадили визначні вчені. Організатор інституту і його перший директор видатний вчений-механік В. Л. Кирпичов підібрав для інституту добрий склад професорів і викладачів.
, Д. І. Менделєєв, який був присутній на перших випускних екзаменах в інституті в 1903 році, високо оцінив загальну і спеціальну підготовку його випускників. З великою радістю вчений писав «про відмінні результати першого випуску Київського політехнічного інституту», про те, що «жертви, принесені на організацію цього інституту, не були даремні, ті,, що кінчають курс, можуть плодотворно служити благу Вітчизни на обраних поприщах».
У 1903-1917 pp. інститут випустив 2615 інженерів. Характерною особливістю Київського політехнічного інституту була наявність значної групи прогресивної професури, яка сприяла розгортанню в стінах інституту революційного студентського руху. Прогресивна професура і демократичне студентство інституту брали активну участь у першій революції. У 1911 році міністерство звільнило деканів трьох відділень. На знак протесту проти