Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Винятково важливе значення в розвитку вітчизняної науки мали праці зоологів Київського університету О. О. Коротнєва і О. М. Сєверцова. О. О. Коротнєв працював у Києві з 1887 по 1915 рік. Його великою науковою заслугою є дослідження озера Байкал, а також організація Вілла-Франкської зоологічної станції на Середземному морі (південь Франції). О. М. Сєверцов був професором Київського університету в 1902-1911 pp. Він працював у галузі порівняльної анатомії і фізіології, розробляючи еволюційну теорію походження тварин.
Великий вклад внесли вчені Киева в розвиток медичної науки. На медичному факультеті університету в -цей час працювало чимало видатних спеціалістів. Кафедру патологічної анатомії в 1895-1912 pp. посідав талановитий вчений В. К. Високович. Як патологоанатом він стоїть в ряду найпередовіших дослідників свого часу. Його по праву називали «королем патологів». Важливі заслуги має Високович і в галузі бактеріології. Ним написано близько 70 наукових праць.
Кафедрою нормальної фізіології керував професор С. І. Чир'єв - вчений із світовим ім'ям, що опублікував багато наукових праць, головним чином з електрофізіології. Видатним електрофізіологом був також В. Ю. Чаговець, що посів кафедру після Чир'єва.
Одним з учнів Чир'єва був видатний український терапевт Ф. Г. Яновський. Одночасно з Яновським в університеті працював інший визначний терапевт - В. П. Образцов. Яновський і Образцов створили у Києві оригінальну терапевтичну школу, що відіграла важливу роль у дальшому розвитку вітчизняної терапії. З неї вийшло чимало видатних учених, наукова діяльність яких повною мірою розгорнулась після Жовтневої революції.
Визначним представником вітчизняної хірургії початку XX століття був професор Київського університету М. М. Волкович. Він написав понад сто наукових праць. У 1908 році Волкович засдував Київське хірургічне товариство і протягом 20 років керував його роботою.
Київський політехнічний інститут був одним з центрів вітчизняної інженерно- технічної думки. На початку XX століття на механічному відділенні інституту сформувалися дві наукові школи. Перший директор інституту В. Л. Кирпичов був основоположником школи будівельної механіки. Інша наукова школа, створена на кафедрі технології машинобудування, пов'язана з ім'ям талановитого вченого К. О. Зворикіна, який є одним з основоположників науки про різання металів.
На інженерному відділенні Київського політехнічного інституту, яке готувало інженерів шляхів, провадив науково-педагогічну роботу видатний спеціаліст в галузі мостобудування Є. О. Патон. Він опублікував десятки посібників і монографій з питань розрахунку і проектування сталевих і дерев'яних мостів, а також по відбудові мостів, склав багато проектів оригінальних конструкцій мостів, значне число яких удостоєно на конкурсах перших премій. Розбірні залізні мости системи Є. О. Патона широко використовувались в армії.
В складних соціально-політичних умовах розвивались на початку XX століття гуманітарні науки. Царизм усіма засобами намагався поставити ці науки на службу експлуататорським класам. З цією метою на професорські посади в галузі суспільних наук, як правило, допускали тільки тих, хто «продає науку на службу інтересам капіталу, тільки тих, хто згоджується проти соціалістів говорити найнеймовірніше безглуздя, найбезсовісніші нісенітниці і дурниці».
Проте в працях буржуазних істориків, літературознавців, економістів є багато фактичного матеріалу, який становить науковий інтерес і в наш час.
Професор кафедри російської історії М. В. Довнар-Запольський створив наукову школу з історії Росії XVI-XVIII століть. Він був істориком з надзвичайно широким колом інтересів. Найбільш значними є його праці з історії Литовської держави, західноруського селянства, торгівлі й промисловості Москви XVI - XVII століть та інші. У 1911 році Довнар-Запольський опублікував «Історію російського народного господарства», т. І (до XIV століття). За його редакцією вийшло кілька томів «Російської історії в нарисах і статтях».
Винятково важливе значення для вивчення далекого минулого України мають відкриття видатного українського археолога В. В. Хвойка. У 90-х роках XIX століття він відкрив і вивчив Кирилівську палеолітичну стоянку в Києві - одну з перших, що стали відомі на території України, а також пам'ятки трипільської культури на Київщині. Багато зробив Хвойко для вивчення бронзового віку, скіфських городищ і курганів, слов'янських пам'яток, історії Київської Русі.
У 1903-1914 pp. університетську кафедру російської мови і літератури посідав відомий історик стародавньої російської і української літератури В.
Київ у період імперіалізму та буржуазно-демократичних революцій (1900—1917 рр.)
Сторінка 34 з 47
кафедрі зоології з 1912 року працював визначний вчений - біолог, зоолог, ембріолог, акліматизатор рослин, сучасник і послідовник І. В. Мічуріна - М. Ф. Кащенко.Винятково важливе значення в розвитку вітчизняної науки мали праці зоологів Київського університету О. О. Коротнєва і О. М. Сєверцова. О. О. Коротнєв працював у Києві з 1887 по 1915 рік. Його великою науковою заслугою є дослідження озера Байкал, а також організація Вілла-Франкської зоологічної станції на Середземному морі (південь Франції). О. М. Сєверцов був професором Київського університету в 1902-1911 pp. Він працював у галузі порівняльної анатомії і фізіології, розробляючи еволюційну теорію походження тварин.
Великий вклад внесли вчені Киева в розвиток медичної науки. На медичному факультеті університету в -цей час працювало чимало видатних спеціалістів. Кафедру патологічної анатомії в 1895-1912 pp. посідав талановитий вчений В. К. Високович. Як патологоанатом він стоїть в ряду найпередовіших дослідників свого часу. Його по праву називали «королем патологів». Важливі заслуги має Високович і в галузі бактеріології. Ним написано близько 70 наукових праць.
Кафедрою нормальної фізіології керував професор С. І. Чир'єв - вчений із світовим ім'ям, що опублікував багато наукових праць, головним чином з електрофізіології. Видатним електрофізіологом був також В. Ю. Чаговець, що посів кафедру після Чир'єва.
Одним з учнів Чир'єва був видатний український терапевт Ф. Г. Яновський. Одночасно з Яновським в університеті працював інший визначний терапевт - В. П. Образцов. Яновський і Образцов створили у Києві оригінальну терапевтичну школу, що відіграла важливу роль у дальшому розвитку вітчизняної терапії. З неї вийшло чимало видатних учених, наукова діяльність яких повною мірою розгорнулась після Жовтневої революції.
Визначним представником вітчизняної хірургії початку XX століття був професор Київського університету М. М. Волкович. Він написав понад сто наукових праць. У 1908 році Волкович засдував Київське хірургічне товариство і протягом 20 років керував його роботою.
Київський політехнічний інститут був одним з центрів вітчизняної інженерно- технічної думки. На початку XX століття на механічному відділенні інституту сформувалися дві наукові школи. Перший директор інституту В. Л. Кирпичов був основоположником школи будівельної механіки. Інша наукова школа, створена на кафедрі технології машинобудування, пов'язана з ім'ям талановитого вченого К. О. Зворикіна, який є одним з основоположників науки про різання металів.
На інженерному відділенні Київського політехнічного інституту, яке готувало інженерів шляхів, провадив науково-педагогічну роботу видатний спеціаліст в галузі мостобудування Є. О. Патон. Він опублікував десятки посібників і монографій з питань розрахунку і проектування сталевих і дерев'яних мостів, а також по відбудові мостів, склав багато проектів оригінальних конструкцій мостів, значне число яких удостоєно на конкурсах перших премій. Розбірні залізні мости системи Є. О. Патона широко використовувались в армії.
В складних соціально-політичних умовах розвивались на початку XX століття гуманітарні науки. Царизм усіма засобами намагався поставити ці науки на службу експлуататорським класам. З цією метою на професорські посади в галузі суспільних наук, як правило, допускали тільки тих, хто «продає науку на службу інтересам капіталу, тільки тих, хто згоджується проти соціалістів говорити найнеймовірніше безглуздя, найбезсовісніші нісенітниці і дурниці».
Проте в працях буржуазних істориків, літературознавців, економістів є багато фактичного матеріалу, який становить науковий інтерес і в наш час.
Професор кафедри російської історії М. В. Довнар-Запольський створив наукову школу з історії Росії XVI-XVIII століть. Він був істориком з надзвичайно широким колом інтересів. Найбільш значними є його праці з історії Литовської держави, західноруського селянства, торгівлі й промисловості Москви XVI - XVII століть та інші. У 1911 році Довнар-Запольський опублікував «Історію російського народного господарства», т. І (до XIV століття). За його редакцією вийшло кілька томів «Російської історії в нарисах і статтях».
Винятково важливе значення для вивчення далекого минулого України мають відкриття видатного українського археолога В. В. Хвойка. У 90-х роках XIX століття він відкрив і вивчив Кирилівську палеолітичну стоянку в Києві - одну з перших, що стали відомі на території України, а також пам'ятки трипільської культури на Київщині. Багато зробив Хвойко для вивчення бронзового віку, скіфських городищ і курганів, слов'янських пам'яток, історії Київської Русі.
У 1903-1914 pp. університетську кафедру російської мови і літератури посідав відомий історик стародавньої російської і української літератури В.