Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
М. М. Коцюбинський в цей період створює ряд своїх кращих творів, які друкувалися в «Киевской старине» та окремими виданнями. У Києві виходять з друку збірки віршів Лесі Українки, твори І. Франка, Л. Глібова, Панаса Мирного та інших. Великим святом української літератури було відзначення у Києві в грудні 1904 року 35-річного ювілею творчої діяльності видатного письменника-демократа I. С. Нечуя-Левицького. Присутні на зборах підписали резолюцію з вимогою скасувати заборону української мови і надіслали її міністру внутрішніх справ.
Революція 1905-1907 pp. привела до пожвавлення літературного життя Києва. Під тиском революційних мас царизм змушений був скасувати заборону української мови. В Києві почали виходити українські журнали і газети. Наприкінці 1905 року з'являється газета «Громадська думка», на початку 1906 року - газета «Боротьба», журнали «Нова громада» і «Шершень». У 1907 році як продовження «Киевской старины» починає виходити історико-етнографічний і белетристичний журнал «Україна».
В Київському університеті професори В. М. Перетц і А. М. Лобода починають читання курсів української літератури і українського фольклору. В. Перетц неодноразово виступав у пресі на підтримку необхідності вивчення української культури, створення кафедри української мови і літератури в університеті.
Революція 1905-1907 pp. сприяла піднесенню творчості письменників революціонерів-демократв, стала могутнім джерелом їх натхнення.
Активну участь в громадському і літературному житті міста брала Леся Українка. В своїх поезіях і драматичних творах, написаних напередодні і під час революції 1905 року, письменниця закликала до боротьби проти царизму, показувала вирішальну роль народних мас в історії, викривала угодництво ліберально-буржуаазної інтелігенції. Вона відкрито стала на бік повсталого народу, за що зазнала репресій царських властей.
В ряді сатиричних віршів, опублікованих у цей час в журналі «Шершень», поетеса висміювала ліберальних панів. Революційною героїкою просякнута фантастична драма Лесі Українки «Осіння казка», в якій в алегоричній формі показана боротьба трудящих проти самодержавства. Зображуючи народ як єдиного творця матеріальних і духовних цінностей, вона у творі «Напис в руїні» проголосила: «Хай згине цар!».
Прямим закликом до рішучої, безкомпромісної боротьби, до активної громадської дії звучала драматична поема Лесі Українки «В катакомбах». Герой твору - раб-неофіт, зрозумівши облудність християнської релігії та її слуг, сміливо проголошує:
«А я піду за волю проти рабства, Я виступлю за правду проти вас!».
З'явившись в період наростання революційної боротьби робітничих і селянських мас проти царизму, цей твір був надзвичайно актуальним.
Драми Лесі Українки були прикладом справді глибокого, органічного зв'язку художнього твору з найбільш насущними і животрепетними суспільними проблемами і промовляли до сучасників цілком реальним голосом політичної пропаганди.
Під впливом революції І. Франко написав один з визначніших своїх творів - поему «Мойсей», сповнену почуттям безмежної відданості народу, віри в його світле майбутнє.
Правдиво відобразив життя народних мас, їх боротьбу проти самодержавства М. Коцюбинський. Його повість «Fata morСana», присвячена революційним подіям в українському селі на початку XX століття, є великим внеском у світову літературу. У цьому творі поряд з образами безземельних селян він перший в українській літературі показав образ робітника, який виступає свідомим керівником селянських мас у їх боротьбі за землю і волю.
Співчуттям до сільської бідноти, наймитів - активних учасників революційної боротьби -пройняті твори революціонера-демократа А. Ю. Тесленка «За пашпортом», «Радощі», «Любов до ближнього», «У схимника» та інші, що були опубліковані у Києві в роки революції. Автор розвінчує наївні сподівання частини селянства на царську думу, розкриває контрреволюційну роль духовенства. Він гостро критикує самодержавство, засуджує реакційну діяльність українського панства та заможної верхівки села, царських урядовців, викриває відступників від революції. У 1905 році А. Ю. Тесленко приїздив до Києва.
В роки революції Київ відвідав Михайло Коцюбинський, який виступав тут з читанням своїх творів. Він був організатором видання збірки кращих творів передових письменників України - Лесі Українки, І. Нечуя-Левицького, М. Старицького та інших, яка під назвою «З потоку життя» у 1905 році вийшла у Києві.
Яскраво виявлену революційно-демократичну спрямованість мав журнал «Шершень», що виходив у Києві з січня по серпень 1906 року. За короткий
Київ у період імперіалізму та буржуазно-демократичних революцій (1900—1917 рр.)
Сторінка 37 з 47
М. Коцюбинський.М. М. Коцюбинський в цей період створює ряд своїх кращих творів, які друкувалися в «Киевской старине» та окремими виданнями. У Києві виходять з друку збірки віршів Лесі Українки, твори І. Франка, Л. Глібова, Панаса Мирного та інших. Великим святом української літератури було відзначення у Києві в грудні 1904 року 35-річного ювілею творчої діяльності видатного письменника-демократа I. С. Нечуя-Левицького. Присутні на зборах підписали резолюцію з вимогою скасувати заборону української мови і надіслали її міністру внутрішніх справ.
В Київському університеті професори В. М. Перетц і А. М. Лобода починають читання курсів української літератури і українського фольклору. В. Перетц неодноразово виступав у пресі на підтримку необхідності вивчення української культури, створення кафедри української мови і літератури в університеті.
Революція 1905-1907 pp. сприяла піднесенню творчості письменників революціонерів-демократв, стала могутнім джерелом їх натхнення.
Активну участь в громадському і літературному житті міста брала Леся Українка. В своїх поезіях і драматичних творах, написаних напередодні і під час революції 1905 року, письменниця закликала до боротьби проти царизму, показувала вирішальну роль народних мас в історії, викривала угодництво ліберально-буржуаазної інтелігенції. Вона відкрито стала на бік повсталого народу, за що зазнала репресій царських властей.
В ряді сатиричних віршів, опублікованих у цей час в журналі «Шершень», поетеса висміювала ліберальних панів. Революційною героїкою просякнута фантастична драма Лесі Українки «Осіння казка», в якій в алегоричній формі показана боротьба трудящих проти самодержавства. Зображуючи народ як єдиного творця матеріальних і духовних цінностей, вона у творі «Напис в руїні» проголосила: «Хай згине цар!».
Прямим закликом до рішучої, безкомпромісної боротьби, до активної громадської дії звучала драматична поема Лесі Українки «В катакомбах». Герой твору - раб-неофіт, зрозумівши облудність християнської релігії та її слуг, сміливо проголошує:
«А я піду за волю проти рабства, Я виступлю за правду проти вас!».
З'явившись в період наростання революційної боротьби робітничих і селянських мас проти царизму, цей твір був надзвичайно актуальним.
Драми Лесі Українки були прикладом справді глибокого, органічного зв'язку художнього твору з найбільш насущними і животрепетними суспільними проблемами і промовляли до сучасників цілком реальним голосом політичної пропаганди.
Під впливом революції І. Франко написав один з визначніших своїх творів - поему «Мойсей», сповнену почуттям безмежної відданості народу, віри в його світле майбутнє.
Правдиво відобразив життя народних мас, їх боротьбу проти самодержавства М. Коцюбинський. Його повість «Fata morСana», присвячена революційним подіям в українському селі на початку XX століття, є великим внеском у світову літературу. У цьому творі поряд з образами безземельних селян він перший в українській літературі показав образ робітника, який виступає свідомим керівником селянських мас у їх боротьбі за землю і волю.
Співчуттям до сільської бідноти, наймитів - активних учасників революційної боротьби -пройняті твори революціонера-демократа А. Ю. Тесленка «За пашпортом», «Радощі», «Любов до ближнього», «У схимника» та інші, що були опубліковані у Києві в роки революції. Автор розвінчує наївні сподівання частини селянства на царську думу, розкриває контрреволюційну роль духовенства. Він гостро критикує самодержавство, засуджує реакційну діяльність українського панства та заможної верхівки села, царських урядовців, викриває відступників від революції. У 1905 році А. Ю. Тесленко приїздив до Києва.
В роки революції Київ відвідав Михайло Коцюбинський, який виступав тут з читанням своїх творів. Він був організатором видання збірки кращих творів передових письменників України - Лесі Українки, І. Нечуя-Левицького, М. Старицького та інших, яка під назвою «З потоку життя» у 1905 році вийшла у Києві.
Яскраво виявлену революційно-демократичну спрямованість мав журнал «Шершень», що виходив у Києві з січня по серпень 1906 року. За короткий