Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Переяслав-Хмельницький

Сторінка 7 з 13
Після поразки першої російської буржуазно-демократичної революції, у роки столипінської аграрної реформи, посилюється класове розшарування серед селян, зубожіння основної маси хліборобів. 1910 року з 4529 десятин орної землі 3791 була в руках поміщиків і куркулів, а тільки 738 десятин розподілялося між селянами й козаками; 760 господарств мали від кількох десятків кв. сажнів до 2 десятин. У 1580 господарств зовсім не було худоби. Біднота, не маючи робочої худоби, реманенту й коштів, за безцінь продавала свої наділи куркулям, шукала заробітків на стороні.
До 1917 року Переяслав перебував у стані економічного застою. Він залишавя повітовим містом з
ремісничим виробництвом, що обслуговувало місцевий ринок.
3 промислових підприємств тут діяли медоварний і пивоварний заводи, водяний,
4 парові і 3 вітряні млини, крупорушка, просорушка, два цегельні заводи, сукновальня, 19 кузень і слюсарних майстерень, два заводи мінеральних вод. Власники промислових і ремісничих підприємств нещадно експлуатували робітників і ремісників. Робочий день тривав 12-15 годин на добу, а заробітки в середньому становили 15-20 крб. на місяць. Міська біднота жила й працювала у жахливих умовах.
На початку XX ст. Переяслав хоч і був повітовим містом, проте більше скидався на село. 1904 року з 2257 будинків у місті було 72 кам'яних і 2185 дерев'яних; критих залізом - 894, соломою - 13. Місто поділялося на три частини річками Трубежем і Альтою. Центральна частина його була найбільш занедбана, з вузькими кривими вуличками, заселеними біднотою й ремісниками. Найкращий район, т. зв. міський форштадт, знаходився безпосередньо за фортецею. Тут у центрі містився базарний майдан. Вулиці були прямі, здебільшого забруковані, але й вони майже не освітлювалися.
Вкрай незадовільним залишалося медичне обслуговування населення. І хоч міську лікарню в Переяславі відкрито ще наприкінці XVIII - початку XIX ст.,

кількість ліжок у ній за сторіччя майже не збільшилася. 1901 року їх було 18і, а проживало в місті 16 257 чоловік. Заможні лікувалися в приватних лікарів. Бідота фактично залишалася без медичної допомоги.
Трудящі маси майже не мали доступу й до освіти. За переписом населення
1897 року 66,4 проц. жителів міста зовсім не знали грамоти, а серед селян неписьменних було ще більше - 80,3 проц.2 Навчальні заклади призначалися, головним чином, для привілейованих класів-дворянства, купецтва, духовенства. 1873 року заснували трикласну жіночу прогімназію, в якій 1896 року навчалося 97 дітей.
1898 року її перетворили на жіночу гімназію, де в 1902 році налічувалося 259 учнів, у т. ч. 67 дітей дворян, 9 - купців, 140 - міщан і лише 24 - заможних козаків та селян. У духовному училищі тоді було 193 учні, серед них дітей духовенства - 155, дворян - 11, заможних селян - 18, міщан - 6, інших громадян - . 1904 року в чотирикласному міському училищі, земській початковій народній школі та в двох однокласних училищах навчалося понад 600 чоловік, але й тут дітей селян і робітників було небагато. У 1910 році в Переяславі працювало 14 навчальних закладів, у т. ч. три середніх і 11 нижчих. 1915 року було 2 гімназії (жіноча й чоловіча) та З однокласні земські змішані училища. На початку 1917 року відкрито вищу початкову школу. Міська управа асигновувала на освіту мізерні кошти - близько 2,5 тис. крб. на рік, що становило 8 проц. міського бюджету. Налічувалося дві бібліотеки, відкриті в 1895 і 1897 роках.
Мандруючи по Росії, улітку 1891 року Переяслав відвідав 23-річний О. М. Горький.
Перша світова імперіалістична війна дуже позначилася на становищі трудящих мас. У Переяславі, як і по всій країні, значну частину чоловічого населення мобілізували до царської армії і відправили на фронт. Зросли податки, різко скоротилися посівні площі, у селян забирали худобу, коней. Посилилися репресії. Серед населеня зростало обурення антинародною політикою самодержавства, яке кинуло країну у вир кривавої війни.
Звістка про Лютневу буржуазно-демократичну революцію дійшла до міста в перших числах березня 1917 року. Того ж місяця поряд з місцевим органом буржуазного Тимчасового уряду трудящі міста створили Раду робітничих і солдатських депутатів. Серед 20 депутатів були й більшовики М. Безпечний, І. Крадожон, Л. Полоцький і О. Рубан, але переважали есери й меншовики.Через угодовську політику есеро-меншовицької більшості Ради владу в місті й повіті фактично зосередив у своїх руках комісар Тимчасового уряду. Спираючись на чорносотенні елементи, він заборонив збори, мітинги, розпустив демократичні організації, повів лінію на ліквідацію Ради. В такій обстановці на початку червня більшовики - члени Переяславської Ради - прийняли рішення тимчасово перейти в підпілля й готували сили для боротьби за передачу всієї влади народу. В липні 1917 року більшовики Переяслава брали участь у конференції більшовиків


Переяслав-Хмельницький