Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Переяслав-Хмельницький

Сторінка 4 з 13
країн.
Перебуваючи в Переяславі, Б. Хмельницький багато зробив для згуртування військових сил українського народу. Неодноразово місто ставало одним з головних пунктів зосередження козацьких військ. Тут Б. Хмельницький скликав і старшинські ради. Звідси він писав листи російським воєводам і
цареві про бажання українського народу возз'єднатися з російським, просив подати воєнну допомогу в боротьбі проти польської шляхти.
Виконуючи волю народу, Б. Хмельницький 3 січня 1654 року скликав у Переяславі раду, яка урочисто проголосила возз'єднання України з братньою Росією. Місцем цього історичного акту гетьман визначив Переяслав тому, що це місто економічно, політично й географічно тісно було зв'язане з Російською державою, переувало на великій відстані від районів воєнних дій і могло забезпечити потрібну спокійну обстановку.
Переяславській раді передував Земський собор, скликаний 1 жовтня 1653 року в Москві. Він схвалив рішення про возз'єднання України з Росією. Для завершення цього акту 9 жовтня з Москви на Україну виїхало велике посольство на чолі з боярином В. В. Бутурліним, яке 31 грудня прибуло до Переяслава. Населення влаштувало гостям урочисту зустріч. За містом посольство зустрічали переяславський полковник П. Тетеря із сотниками, отаманами й понад 600 козаків з корогвами, сурмами й литаврами4, а також жителі та духовенство. Поблизу міських воріт вишикувалася почесна варта. На честь посланців братньої держави салютували з рушниць. 6 січня 1654 року надвечір до Переяслава прибув Б. Хмельницький. Наступного дня він відвідав В. В. Бутурліна і домовився про порядок проведення ради та про церемонію присяги. 8 січня після служби в Успенському соборі гетьман у супроводі козацької старшини разом з представниками російського народу вийшов на міську площу. Ставши на високий поміст під військовий прапор, він звернувся до народу з палкою промовою, в якій яскраво й переконливо обгрунтував історичну необхідність возз'єднання України з Росією. Великий історичний акт возз'єднання двох братніх народів був скріплений присягою. Цього дня на вірність Російській державі в Успенському соборі присягнули гетьман і козацька старшина, а 9 січня - населення Переяслава.
Переяславська рада була справді народною. В ній брали участь представники різних соціальних прошарків, жителі всіх українських земель, визволених від польсько-шляхетського ярма.
Так український народ через своїх представників на раді проголосив возз'єднання України з Росією. Рішення Переяславської ради стало виявом заповітних мрій широких верств українського населення.
Возз'єднання України з Росією стало поворотним етапом в історії українського народу. Воно мало величезне прогресивне значення для дальшого політичного, економічного й культурного розвитку українського і російського народів.
Визволення Лівобережної України від тяжкого польсько-шляхетського гніту сприяло розвитку й зростанню Переяслава. Місто стало одним з найбільших торгоельно-економічних центрів Лівобережної України. Значно розширилися й зміцніли економічні та культурні зв'язки Переяслава з російськими містами. З другої половини XVII ст. тут розширюється і внутрішня торгівля. Два-три щорічні ярмарки й два щотижневі торги збирали в Переяславі багато українських, російських та іноземних купців. У місті налічувалося 84 двори «торгових людей» та колонія грецьких купців (9 дворів). Серед найбагатших купців того часу був козацький старшина Томара, який тільки в одній із своїх крамниць мав товарів на суму понад 4000 золотих карбованців.
Значне місце в економіці Переяслава, крім торгівлі, посідало ремесло. За переписом 1666 року в Переяславі ремісники й торгові люди становили 73 проц. населення. З 274 дворів 101 належав ремісникам 28 спеціальностей. Порівняно невелика частина жителів міста - 16 дворів (6 проц.) займалася сільським господарством.
Спеціальною царською грамотою від 4 квітня 1654 року за Переяславом зберігалося міське самоврядування та інші права й привілеї. Місцеві міщани підлягали магістрату, до складу якого входили війт, бургомістри, райці та лавники. Водночас місто залишалося центром Переяславського полку і трьох полкових сотень, які очолювалися полковою и сотенною старшиною. Отже, Переяслав, як і ряд інших міст Лівобережної України, мав «обапольний уряд», тобто полковий і магістратський.
З середини XVII ст. в Переяславі знаходився царський воєвода з гарнізоном військ - 2000 «ратних людей». Хоч під час його введення йшлося про те, щоб воєвода вправа і вольності військові не втручався, однак ця умова не виконувалася. Свавілля царських воєвод, гніт козацької старшини та міської верхівки значно поіршували становище рядових козаків і міщан.
Трудове населення Переяслава чинило опір наступові феодалів. Місто і в другій


Переяслав-Хмельницький