Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Переяслав-Хмельницький

Сторінка 3 з 13
з провідних місць. З ним пов'язані важливі битви козацтва проти ворогів українського народу. Населення міста активно виступало проти польсько-шляхетського гніту в кінці XVI - першій половині XVII ст. Уже в першому великому селянсько-козацькому повстанні на Україні 1591 -1593 pp. під
керівництвом К. Косинського, яке охопило Київщину, Поділля й Волинь, переяславці взяли найактивнішу участь. Вони розправилися з шляхтою й забрали в замку зброю, військові припаси, артилерію.
Важливу роль відіграв Переяслав і в селянсько-козацькому повстанні 1594-1596 pp. під проводом С. Наливайка, зокрема, на передостанньому його етапі. Зважаючи на скрутне становище повсталих та концентрацію великих польсько-шляхетьких військ на Правобережжі, С. Наливайко й М. Шаула вивозять свої сім'ї і майно до Переяслава, а згодом туди вирушило і все козацьке військо. Польний гетьман С. Жолкевський доповідав королеві, що тут зібралося десь близько 10-12 тис. чоловік1, з яких більшість були поранені повстанці, старики, жінки й діти.
Становище козаків та їх сімей було важким. Відчувалася нестача продовольства, одягу. За час перебування в Переяславі козацького війська кілька разів збиралася рада, на якій обговорювалося питання про дальший розвиток повстання. Одна група козаків пропонувала залишитися в місті й «боротися до останку». Частина старшини висловлювалася за угоду з панами і запропонувала припинити боротьбу, «здатися до покори» командуванню польсько-шляхетського війська. Ця пропозиція була рішуче відкинута козацькою радою. Більшість учасників ради підтримала Думку про переселення в межі Російської держави. Тому повстанці покинули Переяслав і рушили в напрямку до російських кордонів. До них приєдналася значна частина йштелів міста.
і навесні 1630 року вибухнуло велике повстання під керівництвом гетьмана нереєстрових козаків Тараса Федоровича (Трясила). Після перемоги військ Трясила над польсько-шляхетським гарнізоном під Корсунем повстання поширилося на все Подніпров'я, а головні повстанські сили розташувалися табором під Переяславом, який згодом став центром повстання. Сюди прибували реєстрові й нереєстрові козаки, селяни. Проти козаків виступила велика польська армія на чолі з коронним гетьманом С. Конєцпольським і оточила Переяслав. Близько трьох тижнів тривали бої, під час яких повстанці виявили воєнну майстерність, безмежну мужність і хоробрість. Вирішальна переможна битва відбулася 15 травня. Т. Г. Шевченко у своїй поемі «Тарасова ніч» оспівує цю славну звитягу козаків над польською шляхтою.
8 червня 1630 року в Переяславі укладено угоду, за якою козацький реєстр збільшувався з 6 до 8 тис. чоловік. Близько 40 тис. нереєстрових козаків мали знову стати кріпаками. У решті питань угода залишала в силі т. зв. Куруковський договір від 1625 року. Тому боротьба не згасала і в наступні роки.
Для придушення повстанського руху польсько-шляхетський уряд збільшив військові сили на Подніпров'ї, розмістивши по містах Лівобережної України гарнізони; зокрема, до Переяслава були введені додаткові жовнірські загони.
Визвольне селянсько-козацьке повстання 1637 року, що почалося виступом нереєстрових козаків на Запоріжжі, очолюване гетьманом П. М. Павлюком (Бутом), охопило й Переяславщину. П. М. Павлюк відрядив сюди кілька тисяч козацького війська під командою полковників К. П. Скидана й С. Биховця. У своєму універсалі він закликав населення приєднатися до повсталих, знищувати не тільки шляхту, а й ту частину старшини, яка зраджувала інтереси народу. Ставленик польського уряду - гетьман реєстровців С. Кононович, який у той час знаходився в Переяславі, був заарештований повсталими козаками, звинувачений у зраді і страчений.
Під час визвольної війни українського народу 1648- 1654 pp. значна частина переяславців пішла до війська Б. Хмельницького. Після Корсунської перемоги козаки й міщани в червні 1648 року вигнали з Переяслава шляхту і гарнізон, а замок та єзуїтський колегіум зруйнували. Повстанці, де складу яких входили міщани й козаки Переяславщини, не допустили Я. Вишневецького пробитися через Переяславщину на з'єднання з коронним військом гетьмана М. Потоцького.
Переяслав уже влітку 1648 року став центром адміністративно-територіальної, військової та судової одиниці визволеної Лівобережної України - Переяславського полку, який включав спочатку 6, а в 1649 році - 18 сотень. У Переяславі перебував міський отаман - представник козацької адміністрації.
В перші роки визвольної війни Переяслав був головним центром артилерії;
після воєнних походів сюди відвозили гармати та «пороховий і олов'яний скарб». Тут працювали військові майстерні, де пушкарі й шабельники виготовляли і ремонували зброю. Переяслав відігравав велику роль і в зміцненні економічних та політичних зв'язків України з Росією. Через нього проходив торговий шлях. Нерідко Б. Хмельницький приймав тут послів з Росії та інших


Переяслав-Хмельницький