Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Київська область

заводи, що базувалися на найманій праці і передовій на той час техніці, успішно витісняли відсталі вотчинно-кріпосницькі підприємства, число яких зменшувалося.
Одночасно із зростанням промисловості зароджувався робітничий клас. Головним джерелом його формування були розорені, позбавлені засобів виробництва селяни, міські і сільські ремісники та кустарі. За 35 років (1825-1860) кількість робітників у Київській губернії зросла з 3164 до 32 135 чоловік. Широке застосування на промислових підприємствах кріпосної праці привело до створення таких груп робітників, як панщинні, кабальні, приписні й посесійні. Найбільше було їх на цукроварнях: з 10 тис. робітників (1845 р.) близько 8 тис. становили кріпаки. Позбавлені будь-яких прав, вони нещадно експлуатувалися власниками підприємств. Надзвичайно тяжке становище кріпосних робітників на цукрових заводах губернії напередодні реформи змалював відомий український письменник I. С. Нечуй-Левицький у повісті «Микола Джеря».

Товарна продукція, що вироблялася,- хліб, цукор, вовна, сукно, шкіра тощо - реалізувалася переважно на ярмарках та базарах. У 1847 році в губернії відбулося 223 ярмарки, на які доставлено товарів на суму 2861 тис. крбА Загальноросійське значення мав Київський контрактовий ярмарок, який обслуговував 32 губернії і краї. Значними були ярмарки в Ставищі, Сквирі, Богуславі. Зростала й економічно міцніла не тільки промислова, а й торговельна буржуазія. За 50 років (1797- 1845) число купців у губернії збільшилося з 622 до 3917 осіб, а торговельних закладів (крамниць, лавок тощо) - з 512 у 1825 році до 2871 в 1861 році.
Зростання суспільного поділу праці вело до збільшення міського населення. У 1845 році в губернії налічувалося 101 місто й містечко, в т. ч. приватних - 87, відомств казенного і військових поселень - 12, у спільному володінні поміщиків і казни - 7. Міське населення становило 10,5 процента.
Шляхи сполучення в 40-х роках XIX ст. були занедбані й не відповідали зростаючим потребам економіки. З сусідніми губерніями Київщину сполучали 15 великих торговельних шляхів. Головною водною артерією була ріка Дніпро. Невеликі судна, в т. ч. й парові, курсували також по річках Прип'яті, Тетереву, Ужу та Ірші.
Глибокі зміни в соціально-економічному й політичнму житті, які відбувалися в країні, обумовили дальший розвиток суспільно-політичного руху. Одним з найвизначніших борців за соціальне і національне визволення українського та інших народів Росії був полум'яний революціонер-демократ Т. Г. Шевченко, який весною  1845 року після закінчення Академії мистецтв прибув до Києва. Тут у січні 1846    року виникла таємна організація Кирило-Мефодієвське товариство, членом якого став і Т. Г. Шевченко. Серед членів товариства не було єдності в поглядах щодо шляхів здійснення визволення селян від гніту поміщиків і досягнення національної свободи українського народу. Шевченко рішуче виступав проти реформістської тактики М. І. Костомарова та його прибічників. Він відстоював революційний шлях боротьби. В цілому ж діяльність товариства відіграла значну роль в активізації передової суспільно-політичної думки того часу.
Продовжувала розвиватися культура українського народу, особливо на Лівобережжі і в Києві. Відвідавши в 1654-1656 pp. Київ та інші міста Київщини, Павло Алеппський писав: «Серед монастирських настоятелів є люди вчені, правознавці, промовці, що знають логіку й філософію та працюють над глибокими питаннями». В XVII ст. у багатьох селах при церквах існували початкові школи, де навчалися діти козаків, селян і духовенства. В першій половині XVIII ст. в. селах Київської сотні було понад 50 парафіяльних шкіл, а в Переяславському полку - 11.
Особливе місце в розвитку освіти належить створеній на початку 30-х років XVII ст. Кйєво-Могилянській колегії (з 1701 року -академія). Завдяки її діяльності Київ став визначним центром освіти, науки й літератури не лише України, а й Російської держави, Білорусії, балканських народів та Молдавії. Він був також осередком ідеологічної боротьби проти войовничого католицизму і спроб полонізувати й духовно поневолити український народ. У стінах колегії створено історичний твір «Синопсис», де висловлювалася думка про спільність походження українського й російського народів і необхідність їх об'єднання.
За реформою 1802-1804 pp. створювалися 4 типи шкіл: парафіяльні й повітові училища, гімназії, університети. Перша гімназія відкрита в 1812 році, вона призначалася для дітей дворян. 1834 року в Києві засновано університет, який відіграв важливу роль у розвитку освіти й науки на Україні. Першим його ректором став видатний український вчений - природознавець, філософ, історик, фольклорист і письменник М. О. Максимович.
В 1856 році в губернії налічувалося 142 навчальні заклади, де здобували освіту. 9114 учнів - один учень припадав приблизно на 200 чоловік населення.


Київська область