Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Територія Київщини була значно заселена в добу неоліту (VI-IV тисячоліття до н. е.). На піщаних дюнах і низьких берегових терасах річок у Києво-Святошинському, Чорнобильському та Іванківському районах знайдено близько 60 неолітичних поселень. З них найкраще досліджені поселення в Микільській Слобідці і Чапаєвці (околиці Києва), Гринях Чорнобильського району і Завалівці Києво-Святошинського району. На одному з них - в
Чапаєвці - знайдено уламки посуду з відбитками культурного ячменю.
Землеробсько-скотарські племена доби міді (IV-III тисячоліття до н. е.) залишили по собі археологічні пам'ятки трипільської культури, вперше виявлені біля с. Трипілля Обухівського району. З відомих на Київщині 50 поселень повністю досліджене поселення родової общини в урочищі Коломийщині біля с. Халеп'я Обухівського району. Тут знайдено унікальну глиняну модель житла з покрівлею. Тесла з рожевого шиферу й мідні сокирки з поселень поблизу сіл Верем'я і Трипілля вказують на зв'язки тогочасного населення з Волинню, Балканами й Кавказом.
У добу бронзи (III - початок І тисячоліття до н. е.) територія області стала ще більш заселеною. Відомо понад 120 поселень та курганних могильників того часу, залишених різними групами племен. Найбільше таких пам'яток лишили по собі у південно-західній частині області землеробсько-скотарські племена, що їх деякі вчені вважають найдавнішою протослов'янською групою. Про розвиток місцевого бронзоливарного виробництва за доби пізньої бронзи (XI-IX ст. до н. е.), появу майнової нерівності в тогочасному суспільстві свідчать скарби кам'яних ливарних форм, а також бронзових знарядь праці і прикрас, знайдені в Мазепинцях, Дерев'яній, Підгірцях та Скибинцях.
Населенню середнього Подніпров'я у VIII-VII ст. до н. е. стало відомим залізо. Багато дослідників дотримуються думки, що територія Київщини була частиною земель, заселених скіфами-орачами - місцевими землеробськими племенами4, які, за свідченням Геродота, вже знали плуг. Відомо близько 90 городищ, поселень та курганних могильників скіфського часу (VII-III ст. до н. е.). Найбільш значні з них - Трахтемирівське, Хотівське і Ходосівське городища та кургани Переп'ятиха і Переп'ят поблизу сіл Мар'янівки і Фастівця, згадані в літопису під 1151 роком. На поселенні біля Бортничів виявлено залишки бронзоливарної майстерні.
У Кагарлицькому, Миронівському й Тетіївському районах трапляються окремі речі та курганні поховання сарматів (II ст. до н. е.- Ill ст. н. е.).
Територія області - частина тих земель, де в першому тисячолітті н. е. сформувалося ядро великого східнослов'янського етнічного масиву, в складі якого було і плем'я полян, що заселяло середню течію Дніпра, головним чином в районі його правого берега, між Россю та Ірпенем. В лісостеповій частині області виявлено понад 90 ранньослов'янських пам'яток. Біля сіл Зарубинців та Черняхова археолог В. В. Хвойко вперше дослідив могильники, що дали назву ранньослов'янським археологічним культурам - зарубинецькій (II ст. до. н. е.- II ст. н. е.) та черняхівській (II-VI ст. н. е.). Саме на Київщині вивчені основні пам'ятки зарубинецької культури: Корчуватський і Пирогівський могильники, поселення поблизу сіл Пирогового та Великих Дмитровичів. Поблизу с. Лютежа повністю розкопане поселення, де виявлено 15 залізоплавильних горнів. Серед пам'яток черняхівської культури досліджено могильники в Ромашках, Дідівщині та Переяславі-Хмельницькому. На поселенні, розкопаному поблизу Жуківців, уперше знайдено характерні для черняхівської культури наземні житла.
Слов'яни-землероби зарубинецької та черняхівської культур вирощували кілька сортів проса, пшениці і ячменю. Академік Б. О. Рибаков розшифрував символічні знаки на гончарному глеку з Ромашківського могильника і встановив, що вони е сільськогосподарським календарем. Це вказує на існування у слов'ян певної системи агротехнічних заходів і в т. ч., очевидно, правильної сівозміни. Зерно було й основним предметом вивозу. Про розвиток торгівлі в ті часи свідчать численні знахідки на Київщині римських монет, в т. ч. 8 монетних скарбів.
Монетні скарби перших століть нашої ери та ювелірні прикраси VI-VIII ст., виявлені біля Вишгорода, Щукина, Росави та Дударів,- яскраве свідчення процесу поглиблення майнової нерівності та класового розшарування місцевих слов'янських племен. Виділення ремесла в окрему галузь виробництва, удосконалення техніки землеробства прискорили розклад родового ладу і зумовили зародження феодальних відносин у східних слов'ян. З появою класів виникають племінні об'єднання-князівства. Наймогутніше з них склалося у
Київська область
Сторінка 2 з 38
Тут досліджено залишки округлих наземних жител типу куренів, на спорудження яких були використані великі кістки мамонтів та інших тварин. Крім крем'яних та кістяних знарядь праці, знайдено також вироби з гірського кришталю. Унікальна схематизована фігурка жінки з янтарю (Добраничівка) та складний рисунок, виконаний врізними лініями на бивні мамонта (Кирилівська стоянка), говорять про мистецько-духовні запити людей ще в ті давні часи.Територія Київщини була значно заселена в добу неоліту (VI-IV тисячоліття до н. е.). На піщаних дюнах і низьких берегових терасах річок у Києво-Святошинському, Чорнобильському та Іванківському районах знайдено близько 60 неолітичних поселень. З них найкраще досліджені поселення в Микільській Слобідці і Чапаєвці (околиці Києва), Гринях Чорнобильського району і Завалівці Києво-Святошинського району. На одному з них - в
Землеробсько-скотарські племена доби міді (IV-III тисячоліття до н. е.) залишили по собі археологічні пам'ятки трипільської культури, вперше виявлені біля с. Трипілля Обухівського району. З відомих на Київщині 50 поселень повністю досліджене поселення родової общини в урочищі Коломийщині біля с. Халеп'я Обухівського району. Тут знайдено унікальну глиняну модель житла з покрівлею. Тесла з рожевого шиферу й мідні сокирки з поселень поблизу сіл Верем'я і Трипілля вказують на зв'язки тогочасного населення з Волинню, Балканами й Кавказом.
У добу бронзи (III - початок І тисячоліття до н. е.) територія області стала ще більш заселеною. Відомо понад 120 поселень та курганних могильників того часу, залишених різними групами племен. Найбільше таких пам'яток лишили по собі у південно-західній частині області землеробсько-скотарські племена, що їх деякі вчені вважають найдавнішою протослов'янською групою. Про розвиток місцевого бронзоливарного виробництва за доби пізньої бронзи (XI-IX ст. до н. е.), появу майнової нерівності в тогочасному суспільстві свідчать скарби кам'яних ливарних форм, а також бронзових знарядь праці і прикрас, знайдені в Мазепинцях, Дерев'яній, Підгірцях та Скибинцях.
Населенню середнього Подніпров'я у VIII-VII ст. до н. е. стало відомим залізо. Багато дослідників дотримуються думки, що територія Київщини була частиною земель, заселених скіфами-орачами - місцевими землеробськими племенами4, які, за свідченням Геродота, вже знали плуг. Відомо близько 90 городищ, поселень та курганних могильників скіфського часу (VII-III ст. до н. е.). Найбільш значні з них - Трахтемирівське, Хотівське і Ходосівське городища та кургани Переп'ятиха і Переп'ят поблизу сіл Мар'янівки і Фастівця, згадані в літопису під 1151 роком. На поселенні біля Бортничів виявлено залишки бронзоливарної майстерні.
У Кагарлицькому, Миронівському й Тетіївському районах трапляються окремі речі та курганні поховання сарматів (II ст. до н. е.- Ill ст. н. е.).
Територія області - частина тих земель, де в першому тисячолітті н. е. сформувалося ядро великого східнослов'янського етнічного масиву, в складі якого було і плем'я полян, що заселяло середню течію Дніпра, головним чином в районі його правого берега, між Россю та Ірпенем. В лісостеповій частині області виявлено понад 90 ранньослов'янських пам'яток. Біля сіл Зарубинців та Черняхова археолог В. В. Хвойко вперше дослідив могильники, що дали назву ранньослов'янським археологічним культурам - зарубинецькій (II ст. до. н. е.- II ст. н. е.) та черняхівській (II-VI ст. н. е.). Саме на Київщині вивчені основні пам'ятки зарубинецької культури: Корчуватський і Пирогівський могильники, поселення поблизу сіл Пирогового та Великих Дмитровичів. Поблизу с. Лютежа повністю розкопане поселення, де виявлено 15 залізоплавильних горнів. Серед пам'яток черняхівської культури досліджено могильники в Ромашках, Дідівщині та Переяславі-Хмельницькому. На поселенні, розкопаному поблизу Жуківців, уперше знайдено характерні для черняхівської культури наземні житла.
Слов'яни-землероби зарубинецької та черняхівської культур вирощували кілька сортів проса, пшениці і ячменю. Академік Б. О. Рибаков розшифрував символічні знаки на гончарному глеку з Ромашківського могильника і встановив, що вони е сільськогосподарським календарем. Це вказує на існування у слов'ян певної системи агротехнічних заходів і в т. ч., очевидно, правильної сівозміни. Зерно було й основним предметом вивозу. Про розвиток торгівлі в ті часи свідчать численні знахідки на Київщині римських монет, в т. ч. 8 монетних скарбів.
Монетні скарби перших століть нашої ери та ювелірні прикраси VI-VIII ст., виявлені біля Вишгорода, Щукина, Росави та Дударів,- яскраве свідчення процесу поглиблення майнової нерівності та класового розшарування місцевих слов'янських племен. Виділення ремесла в окрему галузь виробництва, удосконалення техніки землеробства прискорили розклад родового ладу і зумовили зародження феодальних відносин у східних слов'ян. З появою класів виникають племінні об'єднання-князівства. Наймогутніше з них склалося у