Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Перша післявоєнна Восьма українська художня виставка, відкрита у Києві в дні Жовтневих свят 1945 року, наочно довела, що в роки війни мистецтво київських художників зміцніло щодо комуністичної ідейності і професіональної майстерності. З представлених на виставці кращих творів насамперед слід згадати «Портрет двічі Героя Радянського Союзу генерал-майора С. А. Ковпака» О. Шовкуненка, «Портрет поета-партизана П. Воронька» В. Костецького, картини «Ворог наближається» Т. Яблонської, «Подвиг сержанта Я. С. Приходька», Ф. Самусєва; серед графічних творів виділялись офорти «Дорога на Бровари», «Вітер» М. Дерегуса, лінорити «Жюрі» і гуаш «Люблю і пишаюся» В. Литвиненка та фронтові малюнки «У хвилину відпочинку» і «Ось вона, Шпрее» Г. Меліхова, а також «Зимовий шлях», «На Уралі» І.
Плещинського. З творів скульптури увагу глядачів привертали мармуровий бюст композитора Л. Ревуцького роботи О. Ковальова, портрет президента Академії наук О. Богомольця, виконаний Л. Муравіним, та погрудний образ Т. Г. Шевченка в інтерпретації М. Лисенка. На виставці були також представлені макети постановок київських художників театру і вироби київських майстрів народного і промислового мистецтва.
Дальші досягнення київських художників зумовлені загальним післявоєнним піднесенням і творчим поривом народу у відбудові народного господарства і української радянської культури.
Протягом 1945 року відновили свої експозиції київські державні музеї українського, російського, західного і східного мистецтва. З цього року починає виходити газета «Радянське мистецтво» (пізніше мала назву «Радянська культура», тепер «Культура і життя»). З 1946 року став знову випускати творчі кадри Київський державний художній інститут. У 1949 році в столиці був урочисто відкритий Державний музей Т. Г. Шевченка.
Творче піднесення київських митців яскраво проявилось на Дев'ятій українській художній виставці, відкритій у Києві в 1947 році і присвяченій 30-м роковинам Великої Жовтневої соціалістичної революції. На цій та послідуючих художніх виставках (у зв'язку з Декадою українського мистецтва та літератури в Москві 1951 року, на XI художній виставці, присвяченій 300-річчю возз'єднання України з Росією) з'явились нові значні твори, які високо піднесли рівень українського мистецтва.
Серед численних творів живопису на теми Великої Вітчизняної війни виділялася картина В. Пузиркова «Чорноморці», в якій розкрито типові риси героїчних радянських моряків. С. Отрощенко відтворив у картині «Партизани» образи народних месників, мужніх партизанів України, які нещадно громили ненависних окупантів. В. Задорожний створив героїчні образи красно донців у їх передсмертний час. Його картина «Вони безсмертні»
була відзначена в 1955 році на Міжнародному фестивалі молоді у Варшаві. Г. Яблонський у картині «Наші в Празі» правдиво показав пам'ятні травневі дні 1945 року, коли радянських танкістів радо зустрічало все населення визволеної Праги. Картина П. Сулименка «Прапор перемоги» присвячена героїчному штурму Сапун-гори в Севастополі. Художник В. Костецький у картині «Повернення» показав зворушливу сцену зустрічі воїна-фронтовика
з своєю сім'єю після переможного закінчення Вітчизняної війни.
Окремі київські живописці присвятили свої твори темі післявоєнної відбудови народного господарства. З картин на індустріальні сюжети слід виділити «Молоді кадри Донбасу» П. Депутатової та «На вахті миру» І. Тартаковського. Багато київських живописців працювало над темою відбудови колгоспного села. Так, 0. Максименко в картині «Господарі землі» змалював учасника Вітчизняної війни, який, повернувшись у рідні місця, де ще недавно гриміли бої, разом з товаришами-колгоспниками оглядає широкі, незасіяні лани. Картина художниці Т. Яблонської «Хліб» вигідно виділялася серед багатьох творів на колгоспну тематику тим, що в ній правдиво оспівано красу і велич, злагодженість і радість вільної колективної праці. Деякі з живописців звернулись до побутового жанру. Найбільш вдалі полотна створив С. Григор'єв. Його картина «Прийом до комсомолу» правдиво відтворює момент хвилюючої для молоді події прийому до лав Ленінської Комуністичної Спілки Молоді. У картині «Обговорення двійки» художник підняв тему дружби і виховної сили колективу школи. Визначним твором жанрового живопису є картина Т. Яблонської «Весна». В ній радує глядача щасливе мирне життя міської дітвори.
Значних успіхів добилися київські живописці у творах на історичну тематику. Визначне місце тут зайняла картина Г. Меліхова «Молодий Тарас Шевченко у художника Брюллова». Серед творів живопису, що появились у Києві до 300-річчя возз'єднання України з Росією, виділялись картини М. Хмелька «Навіки з Москвою, навіки з російським народом», М. Дерегуса, С. Рєпіна і В. Савенкова (на цю ж тему) і В. Задорожного «Богдан Хмельницький залишає в заставу кримському хану свого
Київ у період боротьби за створення матеріально-технічної бази комунізму (1959— 1968 pp.)
Сторінка 41 з 58
Образотворче мистецтво
Перша післявоєнна Восьма українська художня виставка, відкрита у Києві в дні Жовтневих свят 1945 року, наочно довела, що в роки війни мистецтво київських художників зміцніло щодо комуністичної ідейності і професіональної майстерності. З представлених на виставці кращих творів насамперед слід згадати «Портрет двічі Героя Радянського Союзу генерал-майора С. А. Ковпака» О. Шовкуненка, «Портрет поета-партизана П. Воронька» В. Костецького, картини «Ворог наближається» Т. Яблонської, «Подвиг сержанта Я. С. Приходька», Ф. Самусєва; серед графічних творів виділялись офорти «Дорога на Бровари», «Вітер» М. Дерегуса, лінорити «Жюрі» і гуаш «Люблю і пишаюся» В. Литвиненка та фронтові малюнки «У хвилину відпочинку» і «Ось вона, Шпрее» Г. Меліхова, а також «Зимовий шлях», «На Уралі» І.
Дальші досягнення київських художників зумовлені загальним післявоєнним піднесенням і творчим поривом народу у відбудові народного господарства і української радянської культури.
Протягом 1945 року відновили свої експозиції київські державні музеї українського, російського, західного і східного мистецтва. З цього року починає виходити газета «Радянське мистецтво» (пізніше мала назву «Радянська культура», тепер «Культура і життя»). З 1946 року став знову випускати творчі кадри Київський державний художній інститут. У 1949 році в столиці був урочисто відкритий Державний музей Т. Г. Шевченка.
Творче піднесення київських митців яскраво проявилось на Дев'ятій українській художній виставці, відкритій у Києві в 1947 році і присвяченій 30-м роковинам Великої Жовтневої соціалістичної революції. На цій та послідуючих художніх виставках (у зв'язку з Декадою українського мистецтва та літератури в Москві 1951 року, на XI художній виставці, присвяченій 300-річчю возз'єднання України з Росією) з'явились нові значні твори, які високо піднесли рівень українського мистецтва.
Серед численних творів живопису на теми Великої Вітчизняної війни виділялася картина В. Пузиркова «Чорноморці», в якій розкрито типові риси героїчних радянських моряків. С. Отрощенко відтворив у картині «Партизани» образи народних месників, мужніх партизанів України, які нещадно громили ненависних окупантів. В. Задорожний створив героїчні образи красно донців у їх передсмертний час. Його картина «Вони безсмертні»
була відзначена в 1955 році на Міжнародному фестивалі молоді у Варшаві. Г. Яблонський у картині «Наші в Празі» правдиво показав пам'ятні травневі дні 1945 року, коли радянських танкістів радо зустрічало все населення визволеної Праги. Картина П. Сулименка «Прапор перемоги» присвячена героїчному штурму Сапун-гори в Севастополі. Художник В. Костецький у картині «Повернення» показав зворушливу сцену зустрічі воїна-фронтовика
з своєю сім'єю після переможного закінчення Вітчизняної війни.
Окремі київські живописці присвятили свої твори темі післявоєнної відбудови народного господарства. З картин на індустріальні сюжети слід виділити «Молоді кадри Донбасу» П. Депутатової та «На вахті миру» І. Тартаковського. Багато київських живописців працювало над темою відбудови колгоспного села. Так, 0. Максименко в картині «Господарі землі» змалював учасника Вітчизняної війни, який, повернувшись у рідні місця, де ще недавно гриміли бої, разом з товаришами-колгоспниками оглядає широкі, незасіяні лани. Картина художниці Т. Яблонської «Хліб» вигідно виділялася серед багатьох творів на колгоспну тематику тим, що в ній правдиво оспівано красу і велич, злагодженість і радість вільної колективної праці. Деякі з живописців звернулись до побутового жанру. Найбільш вдалі полотна створив С. Григор'єв. Його картина «Прийом до комсомолу» правдиво відтворює момент хвилюючої для молоді події прийому до лав Ленінської Комуністичної Спілки Молоді. У картині «Обговорення двійки» художник підняв тему дружби і виховної сили колективу школи. Визначним твором жанрового живопису є картина Т. Яблонської «Весна». В ній радує глядача щасливе мирне життя міської дітвори.
Значних успіхів добилися київські живописці у творах на історичну тематику. Визначне місце тут зайняла картина Г. Меліхова «Молодий Тарас Шевченко у художника Брюллова». Серед творів живопису, що появились у Києві до 300-річчя возз'єднання України з Росією, виділялись картини М. Хмелька «Навіки з Москвою, навіки з російським народом», М. Дерегуса, С. Рєпіна і В. Савенкова (на цю ж тему) і В. Задорожного «Богдан Хмельницький залишає в заставу кримському хану свого