Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З картин на тему боротьби за владу Рад заслуговують на увагу передусім картини «До Петрограда!» О. Лопухова і «Трипільська трагедія» Ю. Киянченка.
Художньо виразні портрети виконали в цей час О. Шовкуненко (портрети партизанки М. Вовчик, сталеварів Ф. Трушина і П. Кочеткова) та І. Тартаковський (портрети композитора Л. Ревуцького та старшого майстра заводу ім. Дзержинського Ф. Трушина). До кращих портретів слід віднести і картину Г. Світлицького «Чайковський на Україні».
Серед творів київських пейзажистів виділяються полотно «Біля кримських берегів» В. Пузиркова та краєвиди М. Глущенка «Ранок на Дніпрі», «Київська осінь». Цінний вклад у розвиток мистецтва пейзажу внесли видатні майстри етюду О. Шовкуненко («Дуби», «Розлив»), П. Сулименко (етюди моря) та інші.
Київські живописці брали активну участь у монументальному оформленні Будинку культури в Новій Каховці, павільйону Української РСР на Всесоюзній виставці досягнень народного господарства в Москві та станції «Київська-кільцева» Московського метро ім. В. І. Леніна.
Високо піднялось також мистецтво художників театру. В київському оперному театрі А. Петрицький талановито оформив постановку опери «Богдан Хмельницький», а у Великому театрі Союзу РСР оперу «Декабристи». Живописні декорації до опер «Тарас Бульба» і «Галька» створив О. Хвостенко-Хвостов. У театрах Києва успішно працювали В. Меллер, М. Духновський, Л. Писаренко та інші. Зросла і майстерність художників кіно, зокрема М. Уманського., Б. Нємечека, В. Мигулька та інших.
Графічне мистецтво у післявоєнні роки представлене у Києві політичним плакатом, сатиричним рисунком, книжковою і станковою графікою. Воно охоплює різні жанри і майже всі види графічних технік. Бурхливе зростання літератури і науки викликало піднесення мистецтва ілюстрації та оформлення книг. Кращими ілюстраціями того часу були акварелі І. їжакевича до «Енеїди» І. Котляревського, виконані ним разом з художником Ф. Коновалюком. Ілюстрації до «Кобзаря» Т. Шевченка, дереворити до повісті І. Франка «Борислав сміється», ілюстрації до творів Лесі Українки, оповідань А. Тесленка, повістей О. Кобилянської, до творів українських радянських письменників О. Гончара, С. Скляренка, О. Іваненко та інших створив В. Касіян. Художник М. Дерегус виконав велику кількість ілюстрацій до творів класиків української і російської літератури. Заслуговують на увагу його ілюстрації до «Тараса Бульби», до «Українських історичних дум і народних пісень», до повістей Т. Шевченка, роману Л. Толстого «Війна і мир», а також до творів українських радянських письменників, зокрема до «Переяславської Ради» Н. Рибака.
Здібними ілюстраторами проявили себе також художники А. Резніченко, В. Литвиненко, С. Адамович, І. Філонов.
З творів київських художників-живописців, які звернулися до ілюстрування книг, заслуговують на особливу увагу акварелі Г. Меліхова до роману С. Злобіна «Степан Разін», ілюстрації О. Хвостенка-Хвостова до повісті В. Короленка «Сліпий музикант», В. Полтавця до «Прапороносців» Гончара та інші.
Одним з найважливіших засобів агітації і пропаганди є плакатне мистецтво. Саме тому Комуністична партія приділяла й приділяє особливу увагу цьому найбільш масовому виду образотворчого мистецтва. Постанова ЦК ВКП(б) «Про недоліки і заходи поліпшення видання політичних плакатів» у 1948 році та Всесоюзна конференція з питань політичного плаката, що відбулася в Москві 1951 року, допомогли добитись зламу на цій ділянці мистецтва. В Києві над плакатами працювали в основному молоді митці, виховані Київським художнім інститутом.
Починаючи з 1949 року сталось помітне зрушення, яке знайшло свій вияв у розширенні тематики та ідейній поглибленості, у виробленні специфічної плакатної мови. Часте обговорення творчих, питань, республіканські конкурси на кращі плакати, виставки і т. п.все це сприяло загальному піднесенню плакатного мистецтва.
При Спілці художників у Києві було створено спеціальну секцію художниківплакатистів. Видавництва Києва щороку збільшували випуск плакатів, рік у рік зростав їх ідейний і художній рівень. Про це свідчили, зокрема, такі роботи, як
«Захист Вітчизни є священний обов'язок кожного громадянина СРСР» Ф. Самусєва, «Любимій Вітчизні хліб першого обмолоту здамо достроково» В. Задорожного, плакат В. Яланського на слова В. І. Леніна «Нашу мирну політику схвалює величезна більшість населення землі». Серед творівг у яких вдало вирішувалась специфіка плакатної форми, слід згадати плакати дипломанті; Київського художнього інституту О. Долотіна «1917-1955», О. Капітана «Станемо новоселами!», Е. Коткова «Кожен колос за мир голос», Т. Хвостенко «Хліб сила і
Київ у період боротьби за створення матеріально-технічної бази комунізму (1959— 1968 pp.)
Сторінка 42 з 58
сина Тимоша».З картин на тему боротьби за владу Рад заслуговують на увагу передусім картини «До Петрограда!» О. Лопухова і «Трипільська трагедія» Ю. Киянченка.
Художньо виразні портрети виконали в цей час О. Шовкуненко (портрети партизанки М. Вовчик, сталеварів Ф. Трушина і П. Кочеткова) та І. Тартаковський (портрети композитора Л. Ревуцького та старшого майстра заводу ім. Дзержинського Ф. Трушина). До кращих портретів слід віднести і картину Г. Світлицького «Чайковський на Україні».
Київські живописці брали активну участь у монументальному оформленні Будинку культури в Новій Каховці, павільйону Української РСР на Всесоюзній виставці досягнень народного господарства в Москві та станції «Київська-кільцева» Московського метро ім. В. І. Леніна.
Високо піднялось також мистецтво художників театру. В київському оперному театрі А. Петрицький талановито оформив постановку опери «Богдан Хмельницький», а у Великому театрі Союзу РСР оперу «Декабристи». Живописні декорації до опер «Тарас Бульба» і «Галька» створив О. Хвостенко-Хвостов. У театрах Києва успішно працювали В. Меллер, М. Духновський, Л. Писаренко та інші. Зросла і майстерність художників кіно, зокрема М. Уманського., Б. Нємечека, В. Мигулька та інших.
Графічне мистецтво у післявоєнні роки представлене у Києві політичним плакатом, сатиричним рисунком, книжковою і станковою графікою. Воно охоплює різні жанри і майже всі види графічних технік. Бурхливе зростання літератури і науки викликало піднесення мистецтва ілюстрації та оформлення книг. Кращими ілюстраціями того часу були акварелі І. їжакевича до «Енеїди» І. Котляревського, виконані ним разом з художником Ф. Коновалюком. Ілюстрації до «Кобзаря» Т. Шевченка, дереворити до повісті І. Франка «Борислав сміється», ілюстрації до творів Лесі Українки, оповідань А. Тесленка, повістей О. Кобилянської, до творів українських радянських письменників О. Гончара, С. Скляренка, О. Іваненко та інших створив В. Касіян. Художник М. Дерегус виконав велику кількість ілюстрацій до творів класиків української і російської літератури. Заслуговують на увагу його ілюстрації до «Тараса Бульби», до «Українських історичних дум і народних пісень», до повістей Т. Шевченка, роману Л. Толстого «Війна і мир», а також до творів українських радянських письменників, зокрема до «Переяславської Ради» Н. Рибака.
Здібними ілюстраторами проявили себе також художники А. Резніченко, В. Литвиненко, С. Адамович, І. Філонов.
З творів київських художників-живописців, які звернулися до ілюстрування книг, заслуговують на особливу увагу акварелі Г. Меліхова до роману С. Злобіна «Степан Разін», ілюстрації О. Хвостенка-Хвостова до повісті В. Короленка «Сліпий музикант», В. Полтавця до «Прапороносців» Гончара та інші.
Одним з найважливіших засобів агітації і пропаганди є плакатне мистецтво. Саме тому Комуністична партія приділяла й приділяє особливу увагу цьому найбільш масовому виду образотворчого мистецтва. Постанова ЦК ВКП(б) «Про недоліки і заходи поліпшення видання політичних плакатів» у 1948 році та Всесоюзна конференція з питань політичного плаката, що відбулася в Москві 1951 року, допомогли добитись зламу на цій ділянці мистецтва. В Києві над плакатами працювали в основному молоді митці, виховані Київським художнім інститутом.
Починаючи з 1949 року сталось помітне зрушення, яке знайшло свій вияв у розширенні тематики та ідейній поглибленості, у виробленні специфічної плакатної мови. Часте обговорення творчих, питань, республіканські конкурси на кращі плакати, виставки і т. п.все це сприяло загальному піднесенню плакатного мистецтва.
При Спілці художників у Києві було створено спеціальну секцію художниківплакатистів. Видавництва Києва щороку збільшували випуск плакатів, рік у рік зростав їх ідейний і художній рівень. Про це свідчили, зокрема, такі роботи, як
«Захист Вітчизни є священний обов'язок кожного громадянина СРСР» Ф. Самусєва, «Любимій Вітчизні хліб першого обмолоту здамо достроково» В. Задорожного, плакат В. Яланського на слова В. І. Леніна «Нашу мирну політику схвалює величезна більшість населення землі». Серед творівг у яких вдало вирішувалась специфіка плакатної форми, слід згадати плакати дипломанті; Київського художнього інституту О. Долотіна «1917-1955», О. Капітана «Станемо новоселами!», Е. Коткова «Кожен колос за мир голос», Т. Хвостенко «Хліб сила і