Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На початку 30-х років у радянській архітектурі помітний рішучий відхід від поширених форм конструктивізму, які стали вважати занадто сухими і маловиразними. Шукання радянського стилю в архітектурі в цей час грунтувалося на глибокому вивченні зразків нової і класичної архітектури. Велику увагу почали приділяти збагаченню зовнішнього вигляду будов традиційними засобами - карнизами, рустовкою, членуванням фасадів пілястрами, застосуванням ліпної орнаментації тощо. Цей поворот в архітектурі позначився на всіх новобудовах Києва того періоду.
Найбільш значне будівництво в 30-і роки розгорнулося в Липках на Печерську, де зводились
адміністративні споруди вищих урядових установ, а також великі житлові будинки. Завдяки цьому район, який у минулому був забудований, головним чином малоповерховими особняками київської аристократії, набрав іншого вигляду.
В 1938 році за проектом видатного радянського зодчого академіка архітектури І. О. Фоміна у співавторстві з московським архітектором П. В. Абросімовим на розі вулиць Кірова і Садової був споруджений будинок Раднаркому УРСР. За розмірами це була найбільша споруда столиці, обсяг якої дорівнює 235 тис. куб. метрів. Головний увігнутий фасад десятиповерхового корпусу виходить на вулицю Кірова, у бік Першотравневого парку. Плавна крива лінія цього фасаду, замкненого з двох сторін шестиколонними ризалітами, надає будівлі певної оригінальності. Архітектурна виразність і монументальність будови досягається застосуванням великих форм - міцного цоколя на два поверхи з великих блоків Лабрадориту та спрощеного варіанту іонійського ордера що оперезує весь будинок у вигляді колон та
пілястрів, і завершуючого парапету. Цікаве вирішення головного фасаду, де на іонійські пілястри накладено модернізовані корінфські напівколони з аттіковим поверхом та двома завершуючими обелісками на парапеті. Будівля знаходиться на одній з високих точок Києва, і її силует добре сприймається в загальній панорамі міста з боку Задніпров'я.
Поблизу будинку Раднаркому, на розі вулиці Кірова і площі Верховної Ради УРСР у 1939 році збудовано будинок Сесійного залу Верховної Ради УРСР за проектом архітектора В. Г. Заболотного. Зовнішній вигляд будинку поєднує в собі строгість і монументальність композиції. Чіткий, класичнопростий силует споруди завершується в центрі заскленим куполом для освітлення залу засідань. Головний вхід оформлено на всю триповерхову висоту шестиколонним портиком з високим парапетом, прикрашеним ліпним зображенням герба республіки. Основний принцип композиції повторюється і на інших фасадах.
Під час німецько-фашистської окупації будинок Сесійного залу був пошкоджений. У післявоєнні роки, у зв'язку з тим, що розширювалось призначення споруди, одночасно з відбудовою була здійснена реконструкція - добудовано приміщення для роботи Президії Верховної Ради УРСР, внесено деякі зміни в планування та архітектурно-художню обробку внутрішніх приміщень.
Чудовий за ідейним і художнім задумом плафон головного вестибюля на тему «Квітуча Україна» виконаний ленінградськими художниками батьком і сином Щер- баковими. Для оформлення залу фойє та інших приміщень сполучалися штукатурка і гіпс, природний і штучний мармур, різні породи дерева, нікельований метал, мідь, бронза, дзеркальне скло та інші цінні матеріали.
Одночасно з спорудженням будинку Верховної Ради була реконструйована площа перед ним, поставлено пам'ятник на братській могилі героїв Великої Жовтневої соціалістичної революції.
З інших значних споруд Києва передвоєнного часу слід назвати будинок по вулиці Орджонікідзе, де зараз міститься Центральний Комітет Комуністичної партії України, надбудову Держбанку, яка органічно поєднана з першими поверхами.
Істотне значення для реконструкції Липок мало житлове будівництво на вулицях Кірова, К. Лібкнехта, Р. Люксембург, Чекістів та інших. Найбільш цікавими з точки зору архітектури і містобудівництва були житлові будинки в кварталі між вулицями К. Лібкнехта, Жовтневої революції і Орджонікідзе. Будинки мають комфортабельні квартири і чудове зелене подвір'я. У 30-х роках зведено також великі житлові будинки на Пироговській вулиці, на Брест-Литовському шосе, в Дарниці та інших районах міста.
Спорудження будинків вищих учбових закладів, що набуло широкого розвитку в Києві в період першої п'ятирічки, проводилось і в наступні роки. Зростання Київського університету викликало необхідність розширити учбові площі для розміщення нових факультетів. У першу чергу поруч з основним корпусом було збудовано корпус гуманітарних наук. Старий будинок університету з розвиненою колонадою головного входу підказував строго симетричне вирішення двох розміщених праворуч і ліворуч будинків. За
Київ у період завершення соціалістичної реконструкції народного господарства (1933—червень 1941 pp.)
Сторінка 49 з 50
зберігся лише Головунівермаг на розі Хрещатика і вулиці Леніна, споруджений за проектом Д. Ф. Фрідмана і Я. Мецаяна,На початку 30-х років у радянській архітектурі помітний рішучий відхід від поширених форм конструктивізму, які стали вважати занадто сухими і маловиразними. Шукання радянського стилю в архітектурі в цей час грунтувалося на глибокому вивченні зразків нової і класичної архітектури. Велику увагу почали приділяти збагаченню зовнішнього вигляду будов традиційними засобами - карнизами, рустовкою, членуванням фасадів пілястрами, застосуванням ліпної орнаментації тощо. Цей поворот в архітектурі позначився на всіх новобудовах Києва того періоду.
Найбільш значне будівництво в 30-і роки розгорнулося в Липках на Печерську, де зводились
В 1938 році за проектом видатного радянського зодчого академіка архітектури І. О. Фоміна у співавторстві з московським архітектором П. В. Абросімовим на розі вулиць Кірова і Садової був споруджений будинок Раднаркому УРСР. За розмірами це була найбільша споруда столиці, обсяг якої дорівнює 235 тис. куб. метрів. Головний увігнутий фасад десятиповерхового корпусу виходить на вулицю Кірова, у бік Першотравневого парку. Плавна крива лінія цього фасаду, замкненого з двох сторін шестиколонними ризалітами, надає будівлі певної оригінальності. Архітектурна виразність і монументальність будови досягається застосуванням великих форм - міцного цоколя на два поверхи з великих блоків Лабрадориту та спрощеного варіанту іонійського ордера що оперезує весь будинок у вигляді колон та
пілястрів, і завершуючого парапету. Цікаве вирішення головного фасаду, де на іонійські пілястри накладено модернізовані корінфські напівколони з аттіковим поверхом та двома завершуючими обелісками на парапеті. Будівля знаходиться на одній з високих точок Києва, і її силует добре сприймається в загальній панорамі міста з боку Задніпров'я.
Поблизу будинку Раднаркому, на розі вулиці Кірова і площі Верховної Ради УРСР у 1939 році збудовано будинок Сесійного залу Верховної Ради УРСР за проектом архітектора В. Г. Заболотного. Зовнішній вигляд будинку поєднує в собі строгість і монументальність композиції. Чіткий, класичнопростий силует споруди завершується в центрі заскленим куполом для освітлення залу засідань. Головний вхід оформлено на всю триповерхову висоту шестиколонним портиком з високим парапетом, прикрашеним ліпним зображенням герба республіки. Основний принцип композиції повторюється і на інших фасадах.
Під час німецько-фашистської окупації будинок Сесійного залу був пошкоджений. У післявоєнні роки, у зв'язку з тим, що розширювалось призначення споруди, одночасно з відбудовою була здійснена реконструкція - добудовано приміщення для роботи Президії Верховної Ради УРСР, внесено деякі зміни в планування та архітектурно-художню обробку внутрішніх приміщень.
Чудовий за ідейним і художнім задумом плафон головного вестибюля на тему «Квітуча Україна» виконаний ленінградськими художниками батьком і сином Щер- баковими. Для оформлення залу фойє та інших приміщень сполучалися штукатурка і гіпс, природний і штучний мармур, різні породи дерева, нікельований метал, мідь, бронза, дзеркальне скло та інші цінні матеріали.
Одночасно з спорудженням будинку Верховної Ради була реконструйована площа перед ним, поставлено пам'ятник на братській могилі героїв Великої Жовтневої соціалістичної революції.
З інших значних споруд Києва передвоєнного часу слід назвати будинок по вулиці Орджонікідзе, де зараз міститься Центральний Комітет Комуністичної партії України, надбудову Держбанку, яка органічно поєднана з першими поверхами.
Істотне значення для реконструкції Липок мало житлове будівництво на вулицях Кірова, К. Лібкнехта, Р. Люксембург, Чекістів та інших. Найбільш цікавими з точки зору архітектури і містобудівництва були житлові будинки в кварталі між вулицями К. Лібкнехта, Жовтневої революції і Орджонікідзе. Будинки мають комфортабельні квартири і чудове зелене подвір'я. У 30-х роках зведено також великі житлові будинки на Пироговській вулиці, на Брест-Литовському шосе, в Дарниці та інших районах міста.
Спорудження будинків вищих учбових закладів, що набуло широкого розвитку в Києві в період першої п'ятирічки, проводилось і в наступні роки. Зростання Київського університету викликало необхідність розширити учбові площі для розміщення нових факультетів. У першу чергу поруч з основним корпусом було збудовано корпус гуманітарних наук. Старий будинок університету з розвиненою колонадою головного входу підказував строго симетричне вирішення двох розміщених праворуч і ліворуч будинків. За