Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Нові соціальні відносини, що склалися після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції, відбились на спрямованості та на характері архітектури Києва, який за роки Радянської влади перетворився на великий промисловий, адміністративний та культурний центр Радянської України.
Уже в перші роки відбудови народного господарства в місті почалась реконструкція старих невеликих заводів і майстерень, на місці яких виросли великі підприємства, устатковані новою технікою. В 1928-1929 pp. була збудована 4-а взуттєва фабрика. Тоді ж за проектом В. М. Рикова на Брест-Литовському шосе споруджено кінофабрику, яка в той час була одною з найбільших у Європі. Для піднесення комунального господарства та розвитку промисловості велике значення мали збудовані в роки першої п'ятирічки потужні електростанції КРЕС на Рибальському острові і ТЕЦ біля вокзалу.
Поряд з цим розгортається житлове і цивільне будівництво. В першу чергу були добудовані об'єкти, розпочаті ще в дореволюційний період теперішні будинок науково-дослідних інститутів АН УРСР за проектом П. Ф. Альошина, приміщення бібліотеки АН УРСР за проектом В. О. Осьмака, Будинок Червоної Армії (тепер Будинок офіцерів) та інші. Відбудовано також зруйнований в роки революції Кловський палац споруджений у XVIII столітті.
Житлове будівництво в роки Радянської влади мало свої специфічні ознаки, що принципово відрізняли його від житлового будівництва дореволюційного періоду. Якщо під час т. зв. «будівельної гарячки» в Києві на межі XIX і XX століть основним найбільш поширеним типом будівництва був «прибутковий дім», то в нових умовах було взято курс на спорудження масового робітничого житла. На вільних територіях колишніх околиць - Дарниці, Солом'янки та інших - виникають робітничі селища, забудовані одно- і двоповерховими будинками. Характерно, що вже тоді приділялась увага їх благоустрою та озелененню. Малоповерхове будівництво в перше десятиріччя було вимушеним явищем у. зв'язку з обмеженими матеріальними і технічними можливостями. Але розвиток економіки країни дозволив з часом збільшувати обсяг і поверховість спорудження будинків, і вже на початку 30-х років у Києві зводили переважно багатоквартирні, багатоповерхові будинки .
Нове житло трудящих уже на цьому етапі мало ряд переваг, порівняно з житлом робітників і службовців дореволюційних часів, Окремі секції мали 2-3 кімнати з кухнею, ванною і санвузлом. Це, зокрема, будинок житлового кооперативу «Харчовик» на 52 квартири по Червоноармійській вулиці, № 84, будинок на 28 квартир на розі Спаської вулиці і Воскресенського провулку, будинок на 80 квартир на розі, Тургенєвської і Павлівської вулиць. Зручні квартири одержали робітники і службовці в будинку жйтлокооперативу «Арсеналець» на вулиці Кірова, № 28.
Крім житлових будинків, у місті широкого розмаху набрало будівництво середніх, спеціальних та вищих учбових закладів. Перше після революції велике шкільне приміщення почали будувати в 1929 році біля заводу «Більшовик». У проектуванні його взяли участь відомі радянські архітектори О. В. Ідусєв, П. Ф. Альошин, В. О. Осьмак. Ця школа була значним кроком уперед порівняно з шкільним будівництвом дореволюційного періоду. Крім 18. класних кімнат, вона мала актовий зал, добре обладнані фізичний, хімічний та біологічний кабінети, фізкультурний зал, кінозал, їдальню тощо. Нового типу приміщення були побудовані для шкіл ФЗН, які готували висококваліфікованих, освічених робітників. Кожне з цих приміщень будувалось по особливому проекту. Це ФЗН заводів «Більшовик» на 750 учнів, «Арсенал»- на 280 учнів та «Ленінська кузня» - на 700 учнів.
За роки першої п'ятирічки в Києві споруджено ряд будівель наукових закладів, навчальних інститутів - енергетики, хімічної технології, цукрової промисловості, комплекс сільськогосподарської академії в Голосієві та інші.
На творчій архітектурній практиці Києва тих часів позначидась-боротьба, що широко розгорнулась навколо пошуків нового архітектурного стилю. Від дореволюційних часів в архітектуру. Києва прийшли традиції класицизму та модернізму. Але найбільш «революційним» здавався багатьом конструктивізм. У цьому стилі побудовані клуб на вулиці Рози Люксембург, де тепер міститься Театр юного глядача, клуб заводу «Більшовик», житловий будинок на розі вулиць Стрілецької і Великої Житомирської та будинок житлокооперативу «Арсеналець» на вулиці Кірова, 28. На фасадах будинків відсутні карнизи. Стіни плоскі, великі пройоми вікон без декоративних деталей.
Гострі дискусії викликав комплекс сільськогосподарської академії в Голосієві, зведений за проектом архітектора Д. М. Дяченка у формах українського барокко ХVІІ століття. Цей стиль, за влучними висловами критиків, надавав академії вигляду монастирського ансамблю і не передавав характеру комплексу сучасних наукових закладів.
Боротьба напрямів в архітектурі позначилась також у конкурсі на проект
Київ у період завершення соціалістичної реконструкції народного господарства (1933—червень 1941 pp.)
Сторінка 47 з 50
АрхітектураНові соціальні відносини, що склалися після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції, відбились на спрямованості та на характері архітектури Києва, який за роки Радянської влади перетворився на великий промисловий, адміністративний та культурний центр Радянської України.
Уже в перші роки відбудови народного господарства в місті почалась реконструкція старих невеликих заводів і майстерень, на місці яких виросли великі підприємства, устатковані новою технікою. В 1928-1929 pp. була збудована 4-а взуттєва фабрика. Тоді ж за проектом В. М. Рикова на Брест-Литовському шосе споруджено кінофабрику, яка в той час була одною з найбільших у Європі. Для піднесення комунального господарства та розвитку промисловості велике значення мали збудовані в роки першої п'ятирічки потужні електростанції КРЕС на Рибальському острові і ТЕЦ біля вокзалу.
Поряд з цим розгортається житлове і цивільне будівництво. В першу чергу були добудовані об'єкти, розпочаті ще в дореволюційний період теперішні будинок науково-дослідних інститутів АН УРСР за проектом П. Ф. Альошина, приміщення бібліотеки АН УРСР за проектом В. О. Осьмака, Будинок Червоної Армії (тепер Будинок офіцерів) та інші. Відбудовано також зруйнований в роки революції Кловський палац споруджений у XVIII столітті.
Житлове будівництво в роки Радянської влади мало свої специфічні ознаки, що принципово відрізняли його від житлового будівництва дореволюційного періоду. Якщо під час т. зв. «будівельної гарячки» в Києві на межі XIX і XX століть основним найбільш поширеним типом будівництва був «прибутковий дім», то в нових умовах було взято курс на спорудження масового робітничого житла. На вільних територіях колишніх околиць - Дарниці, Солом'янки та інших - виникають робітничі селища, забудовані одно- і двоповерховими будинками. Характерно, що вже тоді приділялась увага їх благоустрою та озелененню. Малоповерхове будівництво в перше десятиріччя було вимушеним явищем у. зв'язку з обмеженими матеріальними і технічними можливостями. Але розвиток економіки країни дозволив з часом збільшувати обсяг і поверховість спорудження будинків, і вже на початку 30-х років у Києві зводили переважно багатоквартирні, багатоповерхові будинки .
Нове житло трудящих уже на цьому етапі мало ряд переваг, порівняно з житлом робітників і службовців дореволюційних часів, Окремі секції мали 2-3 кімнати з кухнею, ванною і санвузлом. Це, зокрема, будинок житлового кооперативу «Харчовик» на 52 квартири по Червоноармійській вулиці, № 84, будинок на 28 квартир на розі Спаської вулиці і Воскресенського провулку, будинок на 80 квартир на розі, Тургенєвської і Павлівської вулиць. Зручні квартири одержали робітники і службовці в будинку жйтлокооперативу «Арсеналець» на вулиці Кірова, № 28.
Крім житлових будинків, у місті широкого розмаху набрало будівництво середніх, спеціальних та вищих учбових закладів. Перше після революції велике шкільне приміщення почали будувати в 1929 році біля заводу «Більшовик». У проектуванні його взяли участь відомі радянські архітектори О. В. Ідусєв, П. Ф. Альошин, В. О. Осьмак. Ця школа була значним кроком уперед порівняно з шкільним будівництвом дореволюційного періоду. Крім 18. класних кімнат, вона мала актовий зал, добре обладнані фізичний, хімічний та біологічний кабінети, фізкультурний зал, кінозал, їдальню тощо. Нового типу приміщення були побудовані для шкіл ФЗН, які готували висококваліфікованих, освічених робітників. Кожне з цих приміщень будувалось по особливому проекту. Це ФЗН заводів «Більшовик» на 750 учнів, «Арсенал»- на 280 учнів та «Ленінська кузня» - на 700 учнів.
За роки першої п'ятирічки в Києві споруджено ряд будівель наукових закладів, навчальних інститутів - енергетики, хімічної технології, цукрової промисловості, комплекс сільськогосподарської академії в Голосієві та інші.
На творчій архітектурній практиці Києва тих часів позначидась-боротьба, що широко розгорнулась навколо пошуків нового архітектурного стилю. Від дореволюційних часів в архітектуру. Києва прийшли традиції класицизму та модернізму. Але найбільш «революційним» здавався багатьом конструктивізм. У цьому стилі побудовані клуб на вулиці Рози Люксембург, де тепер міститься Театр юного глядача, клуб заводу «Більшовик», житловий будинок на розі вулиць Стрілецької і Великої Житомирської та будинок житлокооперативу «Арсеналець» на вулиці Кірова, 28. На фасадах будинків відсутні карнизи. Стіни плоскі, великі пройоми вікон без декоративних деталей.
Гострі дискусії викликав комплекс сільськогосподарської академії в Голосієві, зведений за проектом архітектора Д. М. Дяченка у формах українського барокко ХVІІ століття. Цей стиль, за влучними висловами критиків, надавав академії вигляду монастирського ансамблю і не передавав характеру комплексу сучасних наукових закладів.
Боротьба напрямів в архітектурі позначилась також у конкурсі на проект